Національна проблематика періоду "Трьох літ".Поема ("комедія") "Сон".

Сьогодні ми спробуємо осягнути кожен для себе поему Т.Г.Шевченка «Сон», яка, можна сказати, визначила долю самого автора, тому що 5 квітня 1847 року Шевченка було заарештовано і вилучено у нього рукописну збірку «Три літа», в якій була також і поема «Сон».

Та дійсність, яку спостерігав Шевченко, здавалася йому жахливим сном, жорстокою комедією, насмішкою над людськими правами, гідністю, врешті-решт, справедливістю, адже всі – «і царята, і старчата – Адамові діти». І хоча, за твердженням дослідників, поет був глибоко релігійною людиною, він закидав навіть Богові, що той допускає подібне неподобство. Шевченко пише поему «Сон», політичну сатиру, вдаючись до популярного умовного прийому «сну» ліричного героя. Дехто намагався пояснити це як спробу приховати справжній зміст твору, перевести на жарт, фантазію, спосіб уникнути цензурних утисків. Але це не так. Сатиричне, гнівно-викривальне спрямування твору настільки очевидне, що не могло пройти не поміченим, не набути розголосу. Тому Шевченко, скоріш за все, й не думав його опубліковувати. Саме поема «Сон» стала найтяжчим звинуваченням митця при його арешті та вирокові. 

1. Історія написання та сучасна значимість.

Т. Шевченко вирішив поїхати в Україну. Для цього навіть перервав на­вчання в Академії мистецтв. Тягнуло в рідний край. На Батьківщині поет провів кінець весни, усе літо і всю осінь 1843 року, повернувся до Петербурга в лютому 1844 року. У цей час він і написав «Сон» («У всякого своя доля»), де відтворив живі враження дикої сваволі поміщиків, злиденного життя і не­стерпних страждань кріпаків. Свій гнів вилив він у поемі, яка є гострою сати­рою на царську Росію часів Миколи І, на всю систему самодержавного ладу. 

Поема написана у формі розповіді від першої особи, яка відкриває широкий простір для виявлення авторського ставлення до зображуваних подій та естетичної їх оцінки. Проте як автор твору Шевченко виступає в поемі не безпосередньо, а в літературній масці умовного автора-оповідача про «напричуд дивний» сон, фантастичні пригоди й комічні події, які йому наснилися.

Експозиція: пролог, в якому поет розмірковує над тим, що кожна людина має власну долю; зображує соціальні й моральні гріхи, які процвітають в країні.

Зав’язка: лаштування п’яного ліричного героя до сну і врешті-решт його політ до неба.

Розвиток подій: змалювання загальної картини життя у часи покріпачення самодержавством простого люду.

Кульмінація: сатиричне висміювання катів і грабіжників народу.

Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».

Саркàзм   (від   грецьк. sarkasmos     —  терзання)   —   їдка,  викривальна, собливо  дошкульна   насмішка,   сповнена  крайньої   ненависті   й  гнівного презирства.   Сарказм,   на  відміну   від   іронії,  виражається   прямо   й   не   має подвійного, прихованого значення.

Гротеск (від італ. grottа  — печера, грот)  — сатиричний художній прийом

у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різних контрастів: фантастичного з реальним, трагічного з комічним. Гротеск  — найвищий ступінь комічного. Перечитайте сцену   «генерального   мордобитія» (так   назвав   її  І.   Франко),   яку  вважають класичним зразком гротеску, адже в ній зображено й перебільшення, і контраст трагічного та комічного. 

    Карикатура (від італ.caricare — перебільшувати) — сатиричний малюнок

загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. 

ОПРАЦЮЙТЕ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ ТА ЗАНОТУЙТЕ НАЙГОЛОВНІШЕ.

Вивчити напамять уривок з поеми "Сон".

З прологу:

«У всякого своя доля… А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!» 

Або «Летим. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,.. А мати пшеницю на панщині жне.»