Національна проблематика періоду " Трьох літ". Поема ("комедія") "Сон" і тогочасна суспільно-політична дійсність.

Другий період творчості Тараса Шевченка - період "трьох літ"( 1843 - 1847). Це час творчої зрілості поета, Він вільний, він - у розквіті сил, мав можливість попрацювати і пожити в рідному краю.Твори, написані під враженням від перебування в Україні, поет об'єднав у рукописну збірку "Три літа". Це час від першої поїздки в Україну до арешту в справі Кирило-Мифодіївського братства. Більшість творів цієї збірки - це політична лірика, гострі звинувачення сучасному поетові суспільному ладові (поеми "Сон", "Кавказ", "Великий льох", "І мертвим, і живим...", "Давидові псалми"). Шевченко гнівно викриває кріпосництво, колонізаторську політику Росії, офіційну церкву. Поет намагався дати відповідь на запитання:

Моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

за що, мамо, гинеш?

Поему "Сон" після арешту Т. Шевченка слідство використало як основний доказ антиурядової діяльності поета.

Тема твору - соціальна драма України, яка змальовується через конфлікт - непримиренну опозицію панства різних чинів і рангів та кріпаків. Для цього поет використав художній прийом контрасту.

Поема не поділена на розділи, але за змістом у ній можна виокремити вступ ( від початку до слів "...У Господа бога") і три частини - картини життя України, Сибіру, Петербурга.

Прийом сну, подорожі дає можливість авторові в порівняно невеликому творі показати широку панораму життя Російської імперії. Оскільки це сон, то можлива і фантастика. Образ автора об'єднує розрізнені епізоди. У творі він уособлює весь український народ, що пізнає істину. Вступ є своєрідним філософсько - ліричним заспівом до всієї поеми. Він показує читачеві багатолику галерею людського зла, актуальну в усі часи. Весь уривок побудований на витонченій іронії, спрямованій на нещасну, затуркану, визискувану "братію", що мовчить собі, витріщивши очі! Як ягнята". Автор звинувачує народ за покірність раба. яка дає дозвіл сваволі. Рабська заява братії: "Нехай... Може так і треба" - викликає в оповідача спалах обурення. Він саркастично повторює за нею: "Так і треба", виказуючи до братії зневагу за те, що для неї "немає Господа на небі", в неї немає Бога в серці, бо вона втратила совість, гідність, стала гіршою за худобу ("ягнят") - ось так непомітно автор переходить від оповіді до діалогу. Герой -оповідач летить над імперією разом із совою. Сова - символ мудрості, істини, а водночас крик сови навіює сумний, тривожний настрій. Цей образ налаштовує на відповідну тональність твору. Крок за кроком Шевченко розкриває механізм державної влади в Російській імперії.

Ще одна грань тоталітарної влади - терор. Тих, хто виявляє критичне ставлення до неї, влада карає. Для цього в тоталітарних країнах є могутній репресивний апарат. Тож ліричний герой опиняється в Сибіру. "Українському питанню" цілком присвячена перша частина твору. Вона починається чарівним вранішнім пейзажем, а на його тлі відкривається панорама пекельних бідувань народу. Тут "Латану свитину з каліки знімають,

З шкурою знімають...", "розпинають вдову за подушне", відбирають назавжди в неї сина; всюди лютує голод: " а онде під тином опухла дитина, голоднеє мре...". Бачимо і покритку, життя якої покалічене паничем, що з " з двадцятою, недоліток, душі пропиває!". Це один аспект гноблення - соціальний.

Інший - національний - розкривається в третій частині. Російська імперія намагається денаціоналізувати підкорені народи, позбавити своєрідності, убити їхні національні душі, мову, культуру. Петербурзький пейзаж наштовхує оповідача на роздуми про трагічну долю багатьох українських козаків, яких насильно гнали на болотисті береги Неви будувати столицю чужої імперії. Тисячі наших земляків там померли від каторжної роботи, холоду та хвороб. Оповідач ніби чує сумну пісню, яку співає душа гетьмана Полуботка. Ота давня трагедія поневолення Батьківщини відгукується масовим національним зрадництвом, деградацією українців. Шевченко першим звернув увагу на цю національну недугу."Землячок" у поемі говорить жахливим суржиком - рідної мови він відцурався, а чужої так і не навчився. Дешеві "цинові гудзики"

на мундирі "землячка" свідчать, що він належить до дрібних чиновників. Прте пихи в нього через край. Пишається, що став у Петербурзі "здєшнім", знає всі входи і виходи. Хвалиться своєю вченістю("Мы, брат, просвещены..."). Проте ця його вченість зводиться до вміння брати хабарі. Такий тип українця у Шевченка викликає відразу.

Аби сформулювати провідну ідею поеми, пригадаймо її назву - "Сон".Життя цієї імперії - комедія абсурду, гротеску, І триває вона лише тому, що народ спить

Уважно перечитайте уривки з третьої частини від слів "І знов лечу. Земля чорніє..." до слів "...Вон видишь - палати" та від слів "Боже мій єдиний" до " "... Усе те заснуло". Яке авторське ставлення до царя, цариці, панства? За допомогою яких художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор) воно виявляється? Чи не видається вам опис зовнішності цариці надто жорстоким?

Вдумливо прочитайте в третій частині уривок від слів "По тім боці Твердиня й дзвінниця...") до слів "...Проклятий! Проклятий!" . Чим пам'ятник Петру І нагадав оповідачеві загарбницьку політику цього царя в Україні? Як Шевченко оцінює діяльність Петра І і Катерини іі? Які ви можете навести історичні аргументи на доказ цього твердження?