Мрії і дійсніть у новелі Олеся Гончара "Модри Камень"

Чи вірите ви у кохання з першого погляду? У той момент, який змінює назавжди життя двох людей. Чи можливе кохання серед війни?

Герой новекли "Модри камень" зустрів своє кохання тоді, коли зовсім не чекав його. Голодний, змарнілий, виснажений розвідник переступив поріг словацької хати, зустрів її - просту словацьку дівчину .... і закохався.

Яким було це почуття серед війни?

Чому ця істрія є актуальною у наш час?

Про це ми дізнаємось на уроці

Аналіз новели “Модри Камень”

Рік написання: 1946.

Жанр: новела.

Літературний рід: епос.

Напрям, стиль, течія – неоромантизм

Тема: спогади руського (тут у значенні українського) вояка-партизана про зустріч з дівчиною Терезою у словацьких горах.

Ідея: показ цінності простих людських почуттів (доброти, симпатії, довіри, закоханості) у надзвичайно складні воєнні часи.

Головна думка: утвердження сили любові та життя

«Модри Камень» проблематика:

• війна як руйнівник життя;

• подвиг солдатів-партизанів;

• прості людські почуття у воєнний час;

• закоханість як ознака життя в людських серцях;

• любов до рідного дому, рідної землі;

• кохання як вічне почуття.

Герої «Модри Камень»:

Оповідач – радянський солдат;

його товариш Ілля;

дівчина Тереза;

матір Терези;

словацькі вояки (у спогадах матері).

«Модри Камень» сюжет та композиція:

Експозиція: оповідач зі сховку спостерігає за дівчиною.

Зав’язка: прихід партизанів (оповідача і його друга Іллі) у дім Терези і її матері.

Розвиток дії: перебування партизанів в словацькому домі, їх відхід.

Кульмінація: розповідь матері про те, як забрали Терезу, про її останні хвилини..

Розв’язка: спогади-мрії оповідача про кохану.

Новела складається з п’яти розділів. Найменшим за розміром є перший, найбільшим – другий.

Композиційні особливості новели: поділ на 5 глав, зміщення часових площин, розповідь від першої особи.

Новела написана у формі звертання оповідача до Терези. Наприклад:

“Скочивши з стiльця, ти стала навпроти мене”; “Куди ти задивилась? У що заслухалась?”.

У п’ятому розділі містяться елементи п’єси – розмова героїв подана як репліки персонажів п’єси:

Тереза. Де ви так довго були?

Я. Уже все закiнчилось. Тепер я вже не пiду вiд тебе.

Твір є глибоко меланхолічним, передає сум оповідача, його тугу за нерозквітлим коханням. У новелі можна віднайти елементи потоку свідомості.

Персонажі:

• оповідач – радянський розвідник (імені його не вказано),

• Ілля (розвідник, товариш оповідача),

• Тереза,

• її мати, батько та брат Францішек (батько та брат лише згадуються в розповідях Терезиної матері).

Головний герой

Про головного героя – розвідника – ми не дізнаємося з твору майже нічого. Можна зробити висновок, що він людина мужня, витривала, для нього дуже важливо сумлінно виконувати поставлені командирами завдання. Проте більший акцент у творі зроблено на особистих переживаннях цього розвідника. Випадкова зустріч зі словацькою дівчиною стає для нього вкрай важливою. Його вперше в житті підкорила жіноча врода.

Про це свідчить, наприклад, те, що він соромився дивитися на Терезині ноги, відводив погляд, але все одно бачив їх весь час. Вражений красою дівчини, герой соромився через свій подертий халат. Милуючись її гарною білою рукою, він звернув увагу на те, які червоні та незграбні його власні руки. Підкорили оповідача й чуйність, ніжність та дбайливість Терези. У новелі майстерно зображено зародження в його серці першого кохання.

Герой – дуже тонка, поетична натура. Найяскравіше підтвердження цього – його переживання після загибелі дівчини, уявні діалоги з нею, сповнені відчуття «трагічної чарівності» природи й життя.

Тереза

Тереза – словацька дівчина. У новелі немає як такого опису її зовнішності, згадано лише окремі виразні деталі: розпущені коси, білі стрункі ноги, білі й тонкі руки. Тереза «була в білій сукні, і на рукаві чорніла пов'язка». Про її характер можна сказати, що вона була дуже чуйна, співчутлива й добра, а водночас смілива та рішуча.

Дуже швидко в Терезиному серці зароджується почуття до молодого радянського бійця, і дівчина повністю віддається цьому почуттю. Впадає в очі й така риса Терези, як її релігійність: наприклад, відповідаючи на питання розвідника, чи чекатиме вона його, вона каже: «Хай пан бог видать, що буду».

«Хай пан бог видать, що буду».

Коли Терезу забирають, а згодом катують поліціянти, підозрюючи в допомозі партизанам, вона поводиться надзвичайно сміливо, саможертовно, не плаче й думає не про себе, а про здоров’я своєї матері та про розвідника, якого покохала.

Мати Терези

Цей образ окреслено досить побіжно.

«Мати, бліда й згорьована, щось шепоче, як черниця».

Вона дуже любила свою родину: чоловіка, сина Францішека та Терезу. Загибель Францішека була для жінки величезним горем. Її показано як дуже співчутливу й привітну: це видно з того, як гостинно вона прийняла радянських розвідників, переживала, коли їм потрібно було покинути її дім. Найстрашнішим ударом для жінки стало вбивство її дочки. Після цього вона вже не мала, для чого жити.

Письменник майстерно показує її розгубленість після загибелі Терези:

«Зігнувшись над попелищем, вона порпалася в ньому паличкою, витягуючи й перетрушуючи якийсь недотлілий мотлох. Зосереджено оглянувши його, тут же кидала і знову порпалася, і видно було, що думає вона не про нього, що ті огарки їй зовсім не потрібні, а вибирає та перетрушує їх лише для того, щоб бути чимось заклопотаною».

Ця невеличка розповідь, сумна і неоднозначна, чудово ілюструє складність людських стосунків. А які враження новела викликала у вас?