Молюски

https://youtu.be/oOwo44bVWuc?si=garXcLHqNNPHfWlo

Молюски — безхребетні тварини з м’яким несегментованим тілом, звідки походить їхня інша назва — м’якуни. Тіло часто вкрите захисною черепашкою, яка виконує функції зовнішнього скелета.

Молюски мешкають у прісних (ставковики, жабурниці тощо) та солоних (як-от мідії, устриці, восьминоги, кальмари) водоймах або на зволожених ділянках суходолу (виноградний слимак, голі слимаки). Більшість молюсків повільно повзає або веде прикріплений спосіб життя, однак деякі види здатні швидко плавати (деякі кальмари розвивають швидкість до 40 км/год).

Розглянемо зовнішню будову молюсків на прикладі поширеного в Україні виноградного слимака . Його тіло складається з трьох відділів: голови, тулуба та ноги. На голові є органи чуття: дві пари щупальців та пара очей. Нога — мускулястий орган руху, розташований на черевному боці тіла. Більшість внутрішніх органів міститься в тулубі — мішкоподібному вирості спинного боку тіла. Тулуб з боків оточений складкою шкіри — мантією. Між мантією та тулубом розміщена мантійна порожнина, сполучена із зовнішнім середовищем. Тіло захищене черепашкою, яка у виноградного слимака спірально закручена. Її виділяють клітини покривного епітелію мантії.

Зовнішня будова виноградного слимака

Зовнішній шар черепашки утворений рогоподібною органічною речовиною. А середній і внутрішній шари складаються з кристалів кальцій карбонату. Середній шар сніжно-білого кольору має назву порцеляноподібний, внутрішній — перламутровий. На світлі він виграє всіма барвами веселки, оскільки в його пластинках світло розкладається на окремі кольори спектра.

Молюски не мають шкірно-м’язового мішка, їхні м’язи утворюють групи, що виконують ті чи інші функції.

Цікаво знати. У виноградного слимака в роті є спеціальний орган — тертка, на якому розміщено багато хітинових зубчиків. Тому слимаків називають тваринами з найбільшою кількістю зубів. Саме терткою молюски зчищають м’які тканини рослин, які їдять.

До складу травної системи входить не тільки кишка, що складається з різних відділів, а й спеціалізовані травні залози — слинні та печінка. Видільна система представлена нирками. Кровоносна система складається із серця та судин. Вона незамкнена: кров із судин виливається в порожнину тіла.

Молюски — мешканці водойм — дихають розчиненим у воді киснем за допомогою зябер, розміщених у мантійній порожнині. У наземних і частини прісноводних черевоногих молюсків (ставковиків, котушок тощо) ділянка мантії перетворилася на легеню, яка забезпечує дихання атмосферним повітрям. У молюсків розвинені різноманітні органи чуття: дотику, рівноваги, зору тощо.

Цікаво знати. Цікавим представником акваріумних молюсків є ампулярія . Цей молюск одночасно має як зябра, так і легеню; ікру ампулярії людина може вживати в їжу.

Ампулярія

Серед молюсків є як роздільностатеві види (головоногі, рапана, перлівниці), так і гермафродити (як-от виноградний слимак). Для більшості морських видів характерний непрямий розвиток. Личинки молюсків часто слугують для розселення виду. Більшості прісноводних і всім наземним видам притаманний прямий тип розвитку. Оскільки молюски ростуть упродовж усього життя, розміри їхньої черепашки поступово збільшуються.

Найбільша кількість видів молюсків — черевоногі (близько 80 тис.). Це єдина група молюсків, які заселили не тільки водойми, а й суходіл. Мешканцем суходолу є виноградний слимак, який живиться м’якими наземними частинами рослин та їхніми рештками.

У прісних водоймах України можна натрапити на різні види ставковиків, котушок . У Чорному та Азовському морях мешкає рапана венозна, черепашка якої сягає завдовжки до 12 см . Вважають, що яйця рапани було випадково завезено на днищах кораблів з Японського моря. Цей ненажерливий хижак може знищувати промислові види двостулкових, зокрема мідій та гребінців.

Котушка рогова. Б. Рапана венозна

Двостулкові молюски, на відміну від черевоногих, мешкають винятково у водоймах. Їхнє тіло сплющене з боків, воно складається з тулуба та ноги . Голови із щупальцями немає. Нога має сплощену форму, за її допомогою молюск може повільно повзати по дну водойми або закопуватись у ґрунт.

Будова двостулкового молюска на прикладі жабурниці

Черепашка двостулкових складається з двох стулок, які сполучаються на спинному боці. Вони замикаються завдяки скороченню м’язів-замикачів. Тіло оточене згортками мантії.

На задньому кінці тіла в мантії є два отвори — сифони, що ведуть до мантійної порожнини. Через ці сифони відбувається безперервний рух води: через нижній вода разом із частинками їжі надходить до мантійної порожнини, а через верхній — вода з неперетравленими рештками їжі, продуктами життєдіяльності та статевими клітинами виводиться назовні.

Дихають двостулкові лише за допомогою зябер. Більшість двостулкових молюсків — фільтратори. Так, перлівниці , пропускаючи воду через своє тіло, беруть участь у процесах очищення води. Двостулкові молюски — основа живлення для багатьох водних тварин: риб, ссавців тощо. Устриць, мідій, морських гребінців вживає в їжу людина. Таких молюсків розводять штучно.

Перлівниця річкова. Б. Устриця європейська. В. Морський гребінець

Головоногі молюски поширені винятково в океанах і морях з високою солоністю, тому в значно опріснених Чорному та Азовському морях вони не трапляються. До головоногих належать кальмари, каракатиці, восьминоги тощо. Зокрема, до кальмарів належить найбільший представник молюсків — кальмар велетенський.

Цікаво знати. Велетенський кальмар породив легенди про Кракена — міфічну істоту, що нападає та знищує кораблі в морі.

Тіло головоногого молюска складається з тулуба та голови , а нога перетворилася на щупальці, які оточують рот, та особливий орган — лійку. Характерна риса головоногих — здатність плавати за допомогою реактивного руху. Під час скорочення м’язів мантії з мантійної порожнини через лійку із силою виштовхується вода, і тварина швидко рухається в протилежний бік. Черепашки в більшості сучасних видів головоногих немає або вона має вигляд пластинки, яка лежить під шкірою, як-от у каракатиці.

Будова головоногого молюска на прикладі каракатиці

Для захисту в головоногих слугує чорнильна залоза. За небезпеки молюски виділяють назовні секрет цієї залози, який не розчиняється у воді й утворює чорну пляму. Під її прикриттям молюск тікає від ворогів.

У разі небезпеки восьминіг виділяє темний секрет чорнильної залози (1), який його маскує

Наутилус

Головоногі — хижаки, вони живляться ракоподібними, дрібними молюсками, рибою тощо.

Цікаво знати. Наутилус, або кораблик, — єдиний сучасний представник головоногих, який має зовнішню черепашку . Змінюючи об’єм газів у камерах черепашки, цей молюск може спливати ближче до поверхні води або, навпаки, занурюватись глибше.

У будові яких технічних приладів використовують принцип руху головоногих молюсків?

Високий рівень розвитку нервової системи та досконалі органи чуття головоногих визначають складні форми їхньої поведінки. Зокрема у них добре розвинені різні інстинкти (будівельні, захисні тощо), досить легко у них формуються й умовні рефлекси. Головоногими молюсками живиться багато морських тварин, зокрема зубаті кити. Людина споживає в їжу кальмарів, каракатиць і восьминогів. Із вмісту чорнильного мішка каракатиць і кальмарів виробляють коричневу фарбу — сепію. Її часто використовував для створення своїх картин геніальний український художник і поет Тарас Шевченко.

Молюски, або м’якуни, — це група безхребетних тварин, тіло яких несегментоване. Зовні вони вкриті складкою шкіри — мантією, епітелій якої виділяє захисну черепашку. Є три групи молюсків: черевоногі, двостулкові та головоногі, які відрізняються будовою тіла та черепашки.

Прочитати параграф 45. Дати відповіді на запитання:

1. Двостулкові молюски — малорухливі істоти. Як вони розв’язують проблему з пошуком їжі?

2. Які умови потрібно створити для розведення вдома виноградного слимака?

3. Чому кількість видів головоногих молюсків значно менша за двостулкових і черевоногих?

Виконати вправу: https://learningapps.org/view34664718