Мета: розкрити сутність поняття демократія, формувати вміння висловлювати власні судження та ставлення до ключових понять: демократія, плюралізм, визначити основні компоненти та різновиди, проаналізувати рівень свободи особистості при демократичному політичному режимі; розвивати комунікативні здібності учнів, виховувати творчі здібності та критичне мислення учнів.

Тип заняття: комбінований

Хід заняття

1. Організаційний момент

2. Актуалізація опорних знань

3. Вивчення нового матеріалу

План заняття

1. Медіа і демократія

2. Свобода слова

3. Обмеження свободи слова

1. Мас-медіа сьогодні - основний канал передачі та отримання інформації, який здатен істотно вплинути на людське життя. У демократичному суспільстві медіа називають " четвертою гілкою влади", оскількивони мають величезний вплив на життя людей. У демократичних країнах медіа впливають на три інші гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову. Їхня місія- відтворювання достовірну реальність задля демократичних цінностей та ідеалів.

Демократія опирається на медіа у таких аспектах:

наданні відповідної інформації, яка забезпечує громадянину прийняття усвідомленого рішення;

викритті неправомірних дій та несправедливості;

захисті громадськості від небезпеки;

запобігання введення людей в оману;

створенні можливості для обміну думками та ідеями.

2011 року в Україні був ухвалений Закон «Про доступ до публічної інформації», який за рейтингом авторитетних міжнародних організацій тривалий час входив до десятки найкращих у світі законів щодо доступу до інформації. Інформаційні запити є ефективним інструментом отримання суспільно важливої інформації і для журналістів, і всіх громадян.

2. Свобода слова — це вільне висловлювати свої ідеї або думки без небезпеки помсти, цензури найважливіших громадянських свобод. Охоплює свободу вираження поглядів як в усній, так і в письмовій формі (свобода преси іЗМІ ); в меншій мірі стосується до політичної і соціальної реклами (пропаганди).ідеологія лібералізму ставить державну цензуру , або будь-яку іншу форму державного примусу до висловлення поглядів або відмови від них, поза законом.

Свобода слова виписана в низці міжнародних і українських документів, серед яких «Загальна декларація прав людини» (ст. 19), «Конвенція про захист прав людини і основних свобод» (ст. 10) і Конституція України, ст. 34 якої стверджує:

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до норм міжнародного права, обмеження на свободу слова повинні відповідати трьом умовам: вони повинні строго узгоджуватись з законом, мати праведну мету і повинні бути необхідними і адекватними для досягнення цієї мети.

Закони, які вводять обмеження, повинні намагатися бути недвозначними і не давати можливості для різних тлумачень. Легітимними цілями вважаються захист репутації, гідності особи, національної безпеки, громадського порядку, авторського права, здоров'я і моралі. Конституція України забороняє пропаганду соціальної, расової, національної чи релігійної ворожнечі, а також розголос відомостей, які містять державну таємницю. З точки зору демократії як політичної системи, найважливішою ознакою свободи слова є поширення такої інформації, яка може вплинути на результат виборів чи на роботу уряду. В більшості сучасних ліберальних демократій законодавчі обмеження незначні і запроваджуються тільки на час виборчих кампаній: публікації в ЗМІ повинні чітко давати зрозуміти, чи є їхньою метою вплив на вибори і хто реально несе за це відповідальність. Для того, щоб люди були достатньо поінформовані напередодні виборів, їм повинні бути доступні різні точки зору. Це насамперед відноситься до основних для виборців джерел інформації (на сьогодні це телебачення ) і забезпечується або доступом до широкого ряду вільних від цензури і незалежних одне від одного джерел, або ж політикою плюралізму в ЗМІ, які займають монопольне становище. Зауважимо, що правило нейтральну точку зору ,

Загальна декларація про права людини (1948) ст. 19 «Кожна людина має право на свободу переконань та їх вільне вираження; це право передбачає свободу безперешкодно дотримуватися власних переконань і свободу шукати, одержувати та поширювати інформацію будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів»

1. Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх поглядів.

2. Кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір. 3. Користування передбаченими в пункті 2 цієї статті правами накладає особливі обов'язки і особливу відповідальність

Воно може бути, отже, пов'язане з певними обмеженнями, які, однак, мають встановлюватися законом і бути необхідними: а) для поважання прав і репутації інших осіб; в) для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення.

3. В ЯКИХ ВИПАДКАХ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ДОЗВОЛЯЄ ОБМЕЖИТИ СВОБОДУ СЛОВА

Частина 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (1950 р., ратифік. Україною 1997 р.) визначає, що свобода вираження «може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду». Ця норма майже дослівно відтворена в ч. 3 ст. 34 Конституції України.

«2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, —

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої».

Ч.ч. 1—2 ст. 110 КК:

«Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією майна або без такої.

«Стаття 258-2. Публічні заклики до вчинення терористичного акту

1. Публічні заклики до вчинення терористичного акту, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів з такими закликами, —

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені з використанням засобів масової інформації,

Стаття 436-1. Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тота

Пропаганда - форма комунікації, спрямована на поширення в суспільстві світогляду, теорії, твердження, фактів, аргументів, чуток та інших відомостей для впливу на суспільну думку на користь певної спільної справи чи громадської позиці

Ознаки пропаганди у різних медіа:

відсутність власних роздумів;

відсутність незалежних суджень;

відсутність представлення різних поглядів;

відсутність різнобічного представлення різних фактів та інформації.

Пропаганду можна знайти в новинах та інших журналістських матеріалів, рекламі та зв’язках з громадськістю, а також у сфері освіти, в музиці, телевізійних шоу, фільмах, відеоіграх і соціальних мережах.