Мацуо Басьо, Хайку, Відображення японських уявлень про красу в поезії митця.

Ось ми в Японії. У цій країні існують свої традиції, привітання: при зустрічі люди кланяються, і чим нижчий уклін, тим більшою є повага до людини. Привітайтеся зі своїм сусідом так, як це роблять у Японії.

Тривалий час Японія була закрита для європейців. Суворий закон від 1633 року забороняв кораблям припливати до Країни сонця, що сходить, і лише 1860 року ця загадкова сторона відчинила свої ворота-порти іноземцям. Сьогодні вона відчиняє їх нам. Самурай означає слуга, або ж воїн. У цих відчайдушних воїнів була своя система поглядів та правил поведінки: гідність, поміркованість, стриманість, лаконічність. 500 років тому самураї стояли на захисті Японії. Одна з традицій японців - знаменита чайна церемонія. Це розважливість, внутрішній спокій та гармонія особистості зі світом, який оточує... Ще одна особливість японської культури - сад 15 каменів. Однак із якого б боку ви не дивилися на них, видно лише 14. Це означає: світ досконалий і нескінченний, він вічний і повний таємниць.

Один із дослідників японської поезії назвав її напіврозчиненими дверима, в які можна лише зазирнути, але увійти неможливо. І до свого неповторного світу нас запрошує зазирнути японський поет і філософ, великий учитель Мацуо Басьо. Сьогодні ми з вами познайомимось з улюбленим жанром поезії японців хайку. Ці маленькі трирядкові віршики, які європейські дослідники називали «гномиками», містять у собі цілий Всесвіт. Ми спробуємо доторкнутись до найтонших струн душі ліричного героя та осягнути всю глибину та красу творів митця.

- Кого ви бачите в центрі? Продовжіть за допомогою малюнків-підказок асоціативний ланцюжок: Мацуо Басьо - ... (самурай, поет, учитель (сенсей), мандрівник, засновник жанру хоку).

Доповніть отримані знання про Мацуо Басьо відомостями зі статті підручника.

Життя Японії неможливо уявити без поезії. Одна з найдавніших традицій у цій країні — довіряти свої почуття й думки віршам. Поетичні рядки тут можна знайти скрізь: на картинах, дерев'яних ляльках, рушниках, серветках тощо. Коли цвіте сакура, усі японці стають поетами, приколюють папірці зі своїми віршами прямо Ж до квітучих дерев або голосно декламують. З усіх майстрів японської поезії найвідомішим є Мацуó Басьó, про якого знають навіть найменші мешканці країни. У японців заведено називати спочатку прізвище, а вже потім ім'я людини. Тому Мацуо — прізвище поета, який народився 1644 р. в м. Іга-Уено (нині — Іга) на острові Хонсю. Хлопчика назвали Дзінсітíро, а коли він досяг повноліття, його стали називати Мунефýса. Басьо — це літературний псевдонім митця. У середині XYII ст. в Японії стихли війни, почали розвиватися наука, ремесла та різні види мистецтва. А колишні воїни — самураї — стали заробляти на життя не мечами, а мирними справами. Отож батько та старший брат Мунефуси. самураї за походженням, викладали каліграфію. Перші вірші Мунефуса написав «за компанію» зі своїм другом — Тодо Йошітада, сином володаря замку в Іга-Уено. Хлопці разом зростали, а задля розваги писали вірші Утім, юний друг майбутнього поетараптово помер, і він із щемом у серці пішов із рідного міста шукати щастя в Едо (стара назва Токіо). На той час йому було 28 років. Знайти роботу було нелегко, та все ж таки Мацуо Басьо зміг улаштуватися вчителем поезії. Проте йому не сиділося на місці. Він багато мандрував різними містами Японії й привозив звідти нові враження, що навічно закарбувалися в його коротеньких віршах — хáйку. Ця поетична форма була відома й раніше, але саме Мацуо Басьо зробив її довершеною.

Поет став відомим, але потерпав від бідності. Тому один з його учнів, син багатого торговця, умовив батька подарувати вчителеві невелику хатинку біля озера в передмісті Едо — Фукáгава. Посадивши біля хижки бананові дерева, назвавши її Басьо-ан («Бананова хатинка») й узявши собі відповідний псевдонім — Басьо (дослівно означає «бананова пальма» чи «бананове дерево»), письменник відчував себе щасливим, бо мав змогу творити.

Мацуо Басьо помер у мандрах. 1694 р. він вирушив у подорож до м. Óсаки, але в дорозі йому стало зле, і згодом він помер в оточенні своїх учнів. Його поховали в храмі Йошінáка (нині префектура Шíга).

Музей Мацуо Басьо. м. Токіо (Японія)

Поезія японців дуже незвична для нас, європейців. Вона нерідко нагадує малюнок, створений тушшю лише кількома штрихами або на мокрому папері, і залишає великий простір для роздумів читача.

У ній немає рими, але має значення ритм (дуже простий), кількість складів і лаконізм. А ще вона сповнена натяків, недомовленостей та іносказань. Японською цей прийом називається юґен(словами сказати мало, а змісту висловити багато). Те, про що європеєць скаже відверто (що він любить і відчуває, чого прагне і т. д.), у японських віршах буде висловлено через підтекст, тобто не прямо, а через образи природи, зовнішні деталі тощо. А ще в Японії існують особливі поняття для позначення того, що ми називаємо красивим. Сабí означає красу давнини, те, на чому лежить відбиток часу (тому японці, наприклад, милуються давнім храмом або навіть каменем, який кілька століть пролежав в одному місці й покрився мохом). Вабí означає принадливість буденного, звичайного (тому для японців можуть бути красивими будь-яка польова квітка, рідне помешкання чи предмети вжитку і т. д.). А шібýй — це краса, у якій поєднуються природність і стримана вишуканість. Японці дуже цінують неяскраву красу.

.

Хайку (хоку) — традиційний жанр японської ліричної поезії, трирядковий неримований вірш, що виокремився в XVI столітті з першої півстрофи танка й складається із 17 складів (5-7-5). Виникнення хайку було зумовлене розвитком міської культури. Існувало декілька шкіл хайку: Кофу "давня школа", пов’‎язана з іменем Мацунаги Тей-току; школа Нісіями Соїна; школа Сьофу "достеменна школа", що вважалася, найсерйознішою школою, де найвизначнішим поетом був Мацуо Басьо, який реформував цей жанр, зосередившись на безпосередньому зображенні природи та людини.

Хайку вважають жанром пейзажної лірики, що будується на певному домінуючому образі, який має викликати в уяві закінчену картину. Однак із самого початку хайку виходили за межі однієї пейзажної замальовки. В трирядкових ліричних поезіях знайшли відображення й особливості японського світосприйняття, звичаї та вірування японців, спосіб життя японського народу в найхарактерніших подробицях, найтонші порухи душі. Найчастіше розповідь в хайку ведеться в теперішньому часі. Це дає змогу автору показати свої переживання, які він відчуває у момент написання хайку. Також дуже важливим є те, скількома рисками малюються ієрогліфи хайку, які стоять поряд. Якщо кількість рисок рівна, то японці вважають, що це гарне хайку. А чим більша різниця в кількості рисок — тим воно гірше. Хайку заборонено писати на політичні, релігійні теми, а також про кохання. Мацуо Басьо написав три правила хорошого хайку:

Сабі — зосередженість, спокійна радість самотності;

Сіфі — усвідомлення гармонії прекрасного;

Наусомі — глибина проникнення.

За кожною порою року закріплений спеціальний набір слів, їх називають сезонними. Наприклад, на весну у вірші вказують квітки сливи, персика, сакури. А якщо поет описує літо, то в хайку з’‎являються слова «спека», «злива», «полуденний відпочинок».

Послухайте знаменитий вірш Мацуо Басьо, який став відправною точкою в творчому шляху майстра:

На голій гілці Крук самотній.

Осінній вечір... (переклад А. Сіренка)

- Яке враження залишила поезія? Що здалося дивним?

- Яка картина постає у вашій уяві?

- Які кольори переважають у поетичній замальовці? Яка пора року змальована у поетичному тексті?

- Які емоції зазвичай викликає в людей картина пізньої осені за вікном?

- Який настрій ви відчули в поезії?

- Які слова хайку створюють цей настрій?

- Як ви гадаєте, про який період людського життя йдеться в хайку?

- Поміркуйте, чи щаслива старість змальована в тексті?

Який душевний стан ліричного героя передає хайку?

Яким чином ліричний герой пов’‎язує свій душевний стан із природою?

- Чим різниться символіка кольорів у японській та українській культурах?

- Передайте настрій вірша кольором відповідно до його значення в японській культурі

Обґрунтуйте свій вибір. Який настрій ви прагнули передати?

- Печаль самотності в японській культурі має назву сабі. Сабі властиве багатьом хоку Мацуо Басьо.

Мацуо Басьо вмів побачити красу в буденному, звичайному й майстерно передав це у своїх творах. До речі, героїні цього хоку - маленькій жабці - у Японії поставлено пам’‎ятник.

- Сакура - декоративна вишня й один із символів Японії . Традиція відзначати Свято квітучої сакури збереглася до нашого часу.

- Зараз ми не тільки станемо свідками цього дива цвітіння сакури, але й відпочинемо, адже природа й музика додають нам сили й надихають на творчість .

Ще раз прочитайте хоку. Знайдіть ті, які присвячені природі. Чи є серед них такі, які розповідають про кохання? Відсутність теми кохання, замилування природою - одна з ознак хоку Мацуо Басьо

Колективна робота над створенням сенкана:

· назвати образ, створений на слайді

· дібрати за схемою відповідні слова;

· вибрати найвлучніші слова та словосполучення;

· прочитати створений сенкан.

- Чим хоку подібний до сенкана? Чим різниться?

- . У Японії хоку пишуть усі. Існує навіть щорічний конкурс на швидкість написання хоку. Переможець одного такого конкурсу склав 23000 хоку за день (16 за хвилину). Мацуо Басьо хоку про самотнього крука, що «тихо старіє» «на голій гілці», писав декілька років, і ось уже понад 300 років ця поезія вражає читачів своєю досконалістю. Ім’‎я ж людини, яка зуміла скласти 16 хоку за і хвилину, усі вже встигли забути. Адже «хоку не можна складати з різних шматків, - писав мудрий Басьо. - Його треба кувати як золото».

Яке місце посідає творчість Мацуо Басьо в японській поезії?

- У чому особливість поезії хайку?

- Якою постає людина в хайку Мацуо Басьо?

- У чому, на вашу думку, виявляє себе краса світу, що постає в поетичних рядках хайку?

- У чому нерозривність Людини і Природи в хайку Мацуо Басьо?

- Визначте головні теми хайку Мацуо Басьо на основі вивчених.

- Чи наблизилися ми до таємниці японських віршів хайку? Який досвід ви отримали на сьогоднішньому уроці? Відповідь обґрунтуйте.

Нам час повертатися додому Як справжні мандрівники, запишемо свої враження про нашу подорож. Продовжіть речення:

Сьогодні на уроці для мене новим було...

Найцікавіше на уроці - це...

Я хотів би (хотіла б) дізнатися з цієї теми ще про...

VII. Домашнє завдання.

С. 170-174 прочитати.

Вивчити напам’‎ять 3—4 хайку за вибором.