Літні і підзимові посіви коренеплідних овочевих культур. Догляд, збирання, зберігання. Правила безпеки на льоду

Мета: Формувати нові знання, виховувати відповідальне ставлення до природи.

Овочеві культури вирощують в закритім та відкритім грунті. Але деякі культури можна висівати і під зиму. Крім часнику, дуже популярним є осінній посів моркви та столових буряків. Коренеплоди такої моркви часто бувають більшими і смачнішими.
Головні вимоги до ділянки для підзимової посадки моркви – вона не повинна розміщатися на схилі, інакше насіння просто змиє навесні, також вона має бути ізольована від вітрів і добре прогріватися.
Для підзимового посіву моркви готують високу грядку (15 – 20 см). На 1 м2 грядки перед посівом моркви вносять 2 – 4 кг перегною, 1 стакан суперфосфату, 1 столову ложку калійної солі. У жовтні, коли грядка осяде і набере вологи, потрібно її проборонувати. Після цього можна робити борозенки глибиною до 5 см. Між борозенками повинна бути відстань 15 – 20 см. Потім грядки вкривають плівкою і залишають до листопада. І лише після стабільного похолодання сухе насіння моркви рівномірно розподіляють у грунт.

Потім його потрібно присипати землею змішаною з торфом. Міжряддя має бути шириною 30 см. Навесні коли зійде сніг і прогріється земля, почнуть з’являтися паростки моркви. Коли рослини підростуть до 3 – 4 см, їх потрібно прорідити, залишивши на відстані 2 – 3 см одна від одної. Наступне проріджування моркви проводять тоді, як коренеплоди досягнуть розміру олівця, лишаючи між рослинами відстань 5 – 6 см. Поливати моркву варто 1 – 2 рази на тиждень у засушливу погоду. Недостатня кількість вологи робить моркву жорсткою і менш соковитою. Аби запобігти шкідникам, а особливо морквяній мусі, попелиці, рекомендується садити біля моркви рядки цибулі або часнику. Запах цих культур відлякує комах. На 4 – 5 тиждень після появи сходів потрібно підживити моркву. Для цього використовують розчин нітроамофоски.

Молодою морквою можна насолоджуватись уже з кінця червня, але повний збір урожаю потрібно провести до початку заморозків. Після того як моркву викопали, її слід залишити на добу в тіні. Зберігати моркву варто у підвалі з хорошою вентиляцією і температурою повітря 0 – 2 градуси.

Посів буряків під зиму.

Підзимовий посів буряків у відкритий грунт восени проводять при температурі повітря не нижче 5 градусів, а це буде жовтень, листопад або грудень, залежить від клімату. Якщо ж висадити насіння восени надто рано є можливість потрапити на раптові відлиги, коли насіння почне проростати (це відбувається вже при температурі близько 4 – 5 градусів) а морози, які настали слідом, їх знищать. У разі посадки потрібно пам’ятати, що в цьому місці вони восени і навесні не повинна застоюватись вода, а за зиму – накопичуватися надмірний сніговий покрив. Вибираючи місце для посіву слід враховувати особливості буряка. Ця культура любить світло і повітря. Місце потрібно вибирати високе, добре освітлене і те що продувається, з легким родючим грунтом.. Готувати грядки для осіннього посіву буряка слід заздалегідь, ще у вересні. Для початку потрібно ретельно позбутися від бур’янів на ділянці, а потім перекопати на глибину не менше 25 см і при цьому обов’язково внести добрива: на 1 м2 – 0,5 відра перегною або компосту, 1 столову ложку суперфосфату і сульфату калію, 1 – 2 склянки деревної золи. Після перекопування і загортання добрив поверхню грядок вирівнюють і нарізають поперечні борозни глибиною не більше 3 – 4 см, відстань між ними повинна становити 20 – 25 см. Потім підготовлену ділянку накривають товстою плівкою і так залишають до посіву. Також готують суху мульчу (торф, перегній або компост) і городню землю для засипки насіння. Підготовлене насіння буряка до осіннього посіву. Не включає їх вологе знезараження і пророщування, адже посівний матеріал має бути сухим. Тому достатньо лише перебрати насіння буряків і вибрати найбільш товсті і великі. З грядок прибирають укриття і висівають насіння в сухий грунт, розкладаючи по підготовлених борозенках на відстані близько 7 – 8 см один від одного. Зверху насіння засипають запасеною городньою землею, злегка трамбують і мульчують шаром не менше 2 см, що має захистити грунт від утворення поверхневої кірки.

Як тільки грунт навесні відтане, з грядок потрібно зняти укриття. Загартоване і набрякле за зиму насіння повинне зійти активно і дружно. Сходи буряків здатні витримувати короткочасне похолодання до мінус 2 градусів. Однак тривале зниження температури може призвести до припинення росту і стрілкування рослин. Коренеплоди в такому випадку швидше за все вийдуть дрібними і жорсткими і позбавленим смаком. Навесні щойно грунт розтане , знімають укриття. Верхній шар грунту розпушують на глибину 3 – 5 см. Через тиждень після появи сходів посіви проріджують, щоб не допустити загущення посівів, залишають тільки найсильніші рослини. Подальший догляд полягає у розпушенні грунту, знищенні бур’янів та регулярному поливі. Столові буряки позитивно реагують на внесення мікродобрив, особливо борних і марганцевих. Їх вносять позакоренево у фазі змикання рослин у рядку.

Збирають урожай столових буряків вибірково, коли коренеплоди досягли характерного для сорту розміру. Після збирання буряків коренеплоди миють, в’яжуть у пучки, затарюють у ящики або контейнери та відправляють на реалізацію. Підзимові посіви буряка не придатні для тривалого зберігання. До осені коренеплоди можуть потріскатися, захворіти та передчасно прорости.

Правила безпеки на льоду