« Лісова пісня » Лесі Українки. Джерела твору, багатство змісту.

«Геній в умовах заблокованої літератури», - так назвала Ліна Костенко Лесю Українку. Дійсно, у важкий час жила поетеса. «Мені видається, що на руках і на шиї у мене видно червоні сліди, що понатирали кайдани та ярмо неволі, і всі бачать тії сліди і мені сором за себе…», - так писала Леся Українка писала у листі до брата М.Косача. Їй хотілося волі, безмежної, всеохоплюючої.

Воля… Таке солодке слово для всього живого. Чого варте життя без волі? Тільки на волі можна відчути себе людиною, і тільки на волі можна співати пісні. І Леся Українка, всупереч «під,яремному життю» великої Росії, де панували «голод, неосвіченість, злодійство, лицемірство», співає пісні про волю.

Слово «пісня» поетеса вживає часто. Ряд поетичних творів мають назву «Пісня» чи «Пісні». І драматичний твір теж назвала «Лісова пісня».

«Лісова пісня» - прекрасна казка про любов і зраду, про силу і незахищеність, безоборонність природи. Твір примушує замислитись над змістом життя, закликає до гармонії буття, до миру з власною душею , проголошує гімн єднанню людини і природи, сприймається як глибинний твір про високе, гуманне призначення людини, про роль мистецтва у розбудженні духовних начал людини.

Отже, на заннятті ми ознайомимося з історією написання твору, жанровою специфікою, символікою та проблематикою твору.

1. Історія написання, назва твору.

А тепер послухайте історію написання драматичного твору. Ми дослідили спогади самої Лесі Українки та її листи до рідних та близьких людей і з’ясували, що:

« Лісова пісня » булла написана Лесею Українкою влітку 1911 року протягом 10-12 днів. «Народилась» вона з туги за рідним краєм. «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними», - писала вона. У цьому ж самому листі вона зазначає: «Лісову пісню» я потім так від хорувала, що боялася повороту зимової історії. Писала «Лісову пісню» Леся Українка натхненно, до самозабуття, легко і геніально!

Головне джерело « Лісової пісні» - волинські повір’я та легенди.

Також у листі до матері (Олени Пчілки) Леся Українка писала: «Я й здавна тую Мавку «в умі держала», оце аж з того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом… Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс ( ви того ніхто не знали ) і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували у дядька Лева Скулинського».

Головний образ «Лісової пісні» , виношений Лесею впродовж життя, - Мавка.

Її сестра Ольга згадує: «Пішли до лісу… то було урочище Нечимне з великим бездонним лісовим озером… Кругом озера був старий густий ліс…

… У дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і стріхою, з четвертого боку шопа була відкрита у бік озера. У тій шопі на сіні ми ночували, тоді були саме місячні ночі, і Леся навіть в ночі мала перед очима той краєвид із «Лісової пісні». У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. І Дядько не палив у хаті, а клав огнище надворі… Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи коло вогнища, почули ми багато, багато оповідань про ліс, про озеро, про звичаї, всяку силу лісову, водяну, польову та відносини між ними та людьми».

Проаналізувавши лист Лесі до сестри Ольги від 9 листопада 1911 р. і лист до матері від 2 січня 1912р., можна наголосити на їхніх трьох головних позиціях:

• «Зачарував мене сей образ на весь вік».

• « Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер прийшов уже слушний час».

• « Після неї ( після написання «Лісової пісні» ) я була хвора і досить довго приходила до пам’яті… і тепер чогось мені шия і плече болять, наче я мішки носила».

  Робота над заголовком драми.

  Серед фольклорних творів, на які такий багатий наш народ, чи не перше місце посідає пісня. Використавши в назві своєї п’єси слово пісня, авторка висловила тим свою надію , що її ідея, її твір будуть вічні. Маючи ще й музикальні здібності, Леся Українка розуміла, що пісня й народ взаємопов’язані між собою. Отже, поки існуватиме життя на землі, доти існуватиме й пісня, бо вона – вічна.

  Чому Леся Українка обрала форму «лісова», а не, скажімо, «лісна». Щоб з’ясувати це питання, звернімося до семантики таких слів: « лісник і « лісовик» . Лісник – це людина, яка оберігає ліс. Але вона гість у лісі, а лісовик – міфологічна істота, яка є господарем лісу. Отже, « лісна пісня» пісня про ліс. А «лісова пісня» - це пісня лісу; пісня, створена в лісі.

  Але чому саме пісня, а не казка чи поема?

  Пісня – це музичний твір.

  Музика – це ознака духовності, це душа народу, витвір людської душі. Музика зв’язує світ людини й природи.

  «Мені завжди здається, що коли де можна побачити вдачу народу, то се скоріше в народних піснях…».

  1. Жанр твору.

  Леся Українка довго не могла визначити, до якого жанру належить її твір. Після довгих вагань вона назвала її драмою-феєрією. Послухайте, я к пише Леся Українка у листах до рідних, знайомих про свої пошуки у виборі жанру драми.

  • «Написала драму-поему в 3-х діях за 10 днів…»

  • «Сього літа… написала «драму-ферію»… Се властиве драма-казка…, по термінології Гауптмана…, але я не знаю, як би се могло по-нашому зватись» (9.11.1911)

  • «От досада, що ніяк не можна по-нашому перекласти - «драма-феєрія». Як би його сказати? Драма-казка чогось незграбно, правда?»

  (20.12.1911)

  • «Я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не «провалу» боюся, а переміни мрії в бутафорію» (24.05.1912)

  Що ж таке драма-феєрія?

  Феєрія в перекладі з французької означає «циркова або театральна з казковим сюжетом, сценічними ефектами й трюками»

  Драма – це літературний твір, призначений для постановки на сцені, для якого характерні серйозність конфлікту й глибина переживань персонажів. Усе це якраз і властиво п’єсі «Лісова пісня».

  у драмі-феєрії змальовано картини двох протилежних світів.

  Перший – вільний, незалежний, до якого тягнеться і людина, і природа, а другий – рабський, хижацький, заздрісний, для якого немає нічого святого, для якого не існує традицій, звичаїв, де все святе нехтується.

  Особливості драми-феєрії:

  • Фантастично-казковий сюжет;

  • Дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;

  • Відбуваються надзвичайні історії.

  Фольклорна основа твору та образи драми-феєрії.

  Лукаш. Ім’я Лукаш означає «світло», «народжений при сході сонця». Почувши награвання сопілки, вся природа пробуджується ніби при сході сонця.

  Мавка. У словнику Б. Грінченка, зазначено: «Мавка (навка) – дитя жіночої статі, яке вмирало нехрещеним і перетворювалося в русалку». У «Лісовій пісні» ця міфічна істота виступає в ролі лісової русалки, ім’я якій поетеса дає Мавка.
  Дядько Лев. Ім’я Лев Леся Українка обрала невипадково. Проте її дядько Лев символізує не звірячу хижість і безмежну силу, а навпаки – силу розумну, справжню людську доброту й закоханість у все лісове царство.

  Килина. У перекладі з грецької означає «орлина» від «орел».

  Цей образ (у «Лісовій пісні») є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, у якої немає нічого святого.

  Русалка. За народними повір’ями, Русалка – це казкова водяна істота в образі гарної і вродливої дівчини з довгим розпущеним волоссям й риб’ячим хвостом. Бувають русалки не тільки водяні, а й лісові, польові, гірські та інші.

  Водяник. За народними переказами, це злий дух, що живе в річках, озерах і болотах, і приносить людям нещастя, злидні тощо. У «Лісовій пісні» він добрий. Русалка називає його татом, татусем.

  Лісовик. Слов’яни вірили, що кожному лісі був свій лісовик, від кого залежало вдалим чи ні буде полювання.
  У «Лісовій пісні» Лісовик – це малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барвів кори, у волохатій шапці з куниці.

  Потерча (Потерчата). За народним віруванням, потерча – це дитина, яка померла нехрещеною. Лесині Потерчата – це двоє маленьких бліденьких діток у біленьких сорочечках, які виринають з-поміж латаття. Потерчата (у «Лісовій пісні») – це позашлюбні маленькі діти (байстрята), які померли нехрещеними.

  Перелесник – міфологічна істота. За народними переказами, - спокусник. Його ще інакше називають біс, чорт, який у вигляді вогняного змія (метеора) літав до жінок, спокушав їх, а на ранок зникав.

  Куць. За народним уявленням, - це чортик, «панич». Чорти чинять чимало зла роду людському, вони завдають шкоди господарству, насилають на людей Злидні (подібні до тих, що змальовані у «Лісовій пісні»).

  Злидні – це матеріальні нестатки, бідність.

  У драмі – феєрії Злидні виступають як міфічні завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим людям. Злидні тільки й ждуть, щоб їх покликали.

  Мати. імені матері Лукаша мі не знаємо. Авторка його не називає. Чому? Гадаємо, що не випадково. Якби Леся Українка дала ім’я Лукашевій матері (Марина, Катерина чи ще як), то можна було б думати, що тільки ця мати (Марина чи Катерина) мріє про збагачення, а всі інші кращі, добрі й лагідні, беззаздрісні. Очевидно, річ у тім, що Лукашева мати – це персонаж, який втілює риси характеру не тільки матері Лукаша, а сотень таких, як вона.

  Отже, нічого випадкового у творі Лесі Українки немає. У цьому виявляється ще одна грань таланту поетеси. Таким чином, усі слова, назви драми-феєріі «Лісова пісня» заздалегідь обдумані, ґрунтовно виважені поетесою.

• Скласти цитатний план до образу Мавки.