Леся Воронина - сучасна письменниця, авторка багатьох книг для дітей. "Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку № 9"

Леся Воронина – сучасна письменниця, авторка багатьох книг для дітей. Пригодницько-фантастична повість «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9» 

На сьогоднішньому уроці ми ознайомимось із пригодницькою повістю сучасної української письменниці Лесі Ворониної, що має таку інтригуючу назву – «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9». У ній, як і в наших улюблених казках, добро перемагає зло. Але цікаво те, що герої-переможці в ній не відважні богатирі й мужні воїни, а, як не дивно, боягузи. Не так часто в книгах боягузи є позитивними героями – частіше їх зневажають, соромлять і роблять «фоном» для відчайдушних сміливців.

Отже, разом із головним героєм повісті Климком, ми поринемо у світ незвичайних пригод і побачимо, як пройшовши випробування, він поборов свій страх і став сміливим. Але перед розглядом твору давайте ж дізнаємось хто така Леся Воронина, а допоможуть нам у цьому учні, які мали випереджувальні завдання.

ЛЕСЯ ВОРОНИНА

(Нар. 1995 р.)

Відома українська письменниця Леся Воронина (справжнє ім’я Воронина Олена Анастасіївна) народилася  21 березня 1955 р. у Києві в письменницькій родині. Літературні псевдоніми: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна, Сестра Лесич.  Назвали Лесею на честь Лесі Українки, та в паспортному столі не захотіли за­писувати, сказали: «Таково імені нєту», а Леся, мовляв, – похідне від Лари­си або Олександри, тож мама записала мене Оленою. Та я все життя – Леся. Дід – Прохор Воронин – був письменником, тато – художником-оформлювачем та реставратором. Мама перекладала книжки з кількох європейських мов.

Маленька Леся почувалася білою вороною, бо розмовляла у російськомовному Києві українською. Рано почала читати. І сама дуже швидко почала вигадувати різні історії. (Мені здавалося, що це є в кожної людини. З подивом дізналася, що такі здібності мають не всі, а діти ж люблять різні цікаві історії! Я й ста­ла таким собі неформальним лідером у садку, а потім у школі. Мої одноклас­ники страшенно любили слухати ті ку­медні побрехеньки. А ще я вміла досить точно копіювати й пародіювати інших, вигадувала різні сценки. Та хоча зрос­тала в літературному середовищі, пись­менники здавалися мені якимись осо­бливими, унікальними – куди вже мені до тих небожителів?! Але все одно пи­сати почала рано (для себе, десь у пер­шому класі).

Навчаючись у школі, зацікавилася українським фольклором, співала у хорі «Гомін», а також захопилася східними двобоями та йогою. 1972 р. вступила на заочне відділення філологічного факультету Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчила 1979 р. За роки навчання встигла попрацювати кур’єром у Спілці письменників України, лаборантом у школі, електромонтером на деревообробному комбінаті, екскурсоводом у Музеї народної архітектури та побуту в Пирогово та на багатьох інших роботах. Мандрувала Україною (автостопом) та Польщею (на байдарках). 1987–1991 рр. – редактор відділу літератури та мистецтва журналу «Україна». З 1991 року працювала у дитячому журналі «Соняшник» (з 1992 до 2006 – головний редактор часопису). Нині – автор та ведуча програм на радіо Культура. Член Спілки письменників України, член Асоціації Українських письменників. Пише для дітей, бо вважає,  «що найкращі люди – це діти й підлітки, вони щирі й безкомпромісні. Вони вірять, що світ можна змінити на краще, вміють дружити й жертвувати собою заради іншого, сприймають життя оголеними нервами. Це вже потім на людині наростає захисний панцир і вона вчиться йти на компроміси, пристосовуватися й відмовлятися від найцінніших речей заради грошей, слави, посади…» 

Історія написання твору.

В одному з інтерв’ю Леся Воронина зауважила: «Мені здається, що найгірші вчинки людина робить під впливом страху. Наше суспільство ніби й справді заражене вірусом страху, і я дуже хочу, щоб ми його позбулися. Щоб ми не привчали своїх дітей змалечку пристосовуватися й озиратися на всі боки, втягнувши голову у плечі. Отож, герої моєї пригодницько-фантастичної повісті, потрапляючи у небезпечні, а часом і неймовірні ситуації, вчаться долати переляк і  перемагати власну слабкодухість, рятуючи інших. А ще я переконана, що сміх – це неймовірно сильна зброя, адже всі паскудства у світі роблять люди, цілковито позбавлені почуття гумору».

Теорія літератури.

Події у художньому прозовому творі  викладено в певній послідовності відповідно до задуму автора з таким розрахунком, щоб якнайповніше розкрити характери героїв, ставлення письменника до зображуваного. Це сюжет.

Сюжет – послідовність подій, яка складає зміст художнього твору. Сюжет складається з певних частин: експозиція – письменник розповідає про час і місце дії, знайомить з героями; зав’язка – подія, від якої починається історія героїв твору; розвиток дії ; кульмінація – найнапруженіший момент в житті героїв; розв’язка – чим закінчується історія. У творі може бути змінений порядок елементів сюжету, може бути відсутнім якийсь з елементів, а кульмінацій буває кілька.

«Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9» – пригодницька повість сучасної української письменниці Лесі Ворониної. У ній, як і в наших улюблених казках, добро перемагає зло. Але цікаво те, що герої-переможці в ній не відважні богатирі й мужні воїни, а, як не дивно, боягузи.

Тема – Людина, яка здолала свій страх, може перемогти наймогутніших ворогів. Навіть Синьоморд — хоча спочатку нашому героєві треба змінитися самому: пройти небезпечні випробування, навчитися миттєво приймати рішення, від яких залежить доля людства.

Ідея – не потрібно боятися складних ситуацій, рідні люди не залишать ніколи тебе у біді, потрібно знати своє коріння і й любити своїх рідних.

Головна думка – заклик поважати своїх батьків, бабусів і дідусів, адже родина – це одна з найбільших цінностей у житті людини.

Чого навчає твір “Таємне товариство боягузів”? Повість вчить цінувати родину, долати свої страхи. Учить бути сміливим, кмітливим, відповідальним не лише за себе, а й за інших – близьких, за свою країну, свою Землю.

“Таємне товариство боягузів” головні герої

Клим Джура — головний герой. Від його імені ведеться розповідь. Клим вважав себе піддослідним кроликом у лабораторії ТТБ.

Таємне Товариство Боягузів (ТТБ) — організація для порятунку планети від прибульців та вірусу страху. Завдання організації – боротися з агресивною цивілізацією блакитних жаб, які використали проти людей вірус страху, щоб підкорити їх своїй волі

Жук і Заєць з ТТБ — друзі Клима.

Бабуся Клима (Соломія) — прибиральниця в банку та учений-винахідник машини часу “Запорожця” і засобу проти страху.  Бабуся Соля найчастіше співала про коня з сивою гривонькою.

Батьки Клима — археологи. Вони знають про ТТБ і важливість Клима, але приховують це, поки не настане потрібний час. Мама Клима, коли виникала якась небезпека затиналася.

Синьоморди – прибульці, схожі на синіх велетенських жаб, володіють мистецтвом передавати думки на відстані. Вони мають великий досвід у захопленні нових планет. Синьоморди хотіли поневолити людей та змусити їх вирощували комах (яких вони їли).

Сашко Смик (Кактус) — хуліган, якого боїться Клим.

Реальні та фантастичні події у творі

Реальні – добрі й турботливі стосунки в родині, козацькі звичаї

Фантастичні – поява космічних прибульців, таємні штаби й лабораторії, “машина часу”

Домашнє завдання. Опрацювати біографію Лесі Ворониної. Прочитати повість «Таємне Товариство боягузів, або Засіб від переляку № 9» 

1. Як звали головного героя повісті?

2. Кого він вважав своїм неминучим лихом?

3. Яке справжнє ім’я Кактуса?

4. Коли саме розпочалася ворожнеча між Сашком і Климом?

5. Зачитайте, як після літніх канікул змінився Кактус?

6. Як почувався Климко під час   зустрічі з Кактусом?

7. Що трапилося із Климком після останньої зустрічі із Сашком?

8. Куди потрапив Клим?

9. За що Климу стало соромно, коли він побачив себе на великому екрані?

10. Що запропонував механічний голос Климу? Як відреагував на це хлопчик?

11. Хто з рідних працював у банку, де повинен був пройти своє випробування Клим?

12. Які захоплення були у бабусі Солі?