
Народилася Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) в інтелігентній шляхетній родині. Батьки Лесі Українки були освіченими та культурними людьми. Усіх дітей (а було їх аж шестеро) у родині Косачів змалку привчали до праці. Кожен мав свій маленький город, квітничок. Із квітів Леся плела віночки подругам. Тож не дивно, що у творчому доробку Лесі Українки є поезії «Конвалія», «Барвіночку мій хрещатий» чи казка «Лелія». А ще Леся зі своїми братами та сестрами вирощували садочок. Також дівчинка любила вишивати та грала на фортепіано. Інтелектуальна робота не поступалася фізичній. Мати Лесі, Ольга Петрівна Косач (відома письменниця Олена Пчілка), була вимогливою та наполегливою. Тож усі Косачі в ранньому віці вміли читати, а згодом організовували свята та ставили вистави.
Часто до Косачів приєднувалися діти Старицьких і Лисенків, яких Леся жартома називала «лисинчатами». Леся була обдарованою дитиною: у чотири роки вже читала, у шість — вишивала, у дев’ять — написала перший вірш. Таких називають вундеркіндами, дітьми-індиго. 1881 року на Водохреща десятилітня Леся застудилася. Подальше життя майбутньої письменниці було таким: за гімназійною програмою вона навчалася вдома з мамою та приватними вчителями. Крім того, опановувала іноземні мови, займалася самоосвітою. Згодом навіть уклала підручник зі стародавньої історії східних народів для молодших братів і сестер. Лікуючись та подорожуючи, Леся відвідала багато країн Європи.
Самоосвіта, великий інтерес до науки допомогли Лесі стати однією з найосвіченіших жінок Європи. Лариса Петрівна знала з десяток мов, стала перекладачкою, літературним критиком.