Лекція № 8 Тема: Фармацевтична опіка при симптоматичному лікуванні порушень діяльності нервової системи»

І. А С Т Е Н І Я

Астенія - підвищена стомлюваність, слабкість, млявість, апатія, пригнічений настрій є ознаками значного числа гострих і хронічних захворювань, симптоми яких досить виразні і можуть бути діагностовані при відповідному обстеженні лікарем. Нерідко саме ознаки загального нездужання стають першими симптомами захворювання, що розвивається (наприклад, вірусного гепатиту, залізодефіцитної анемії, неврастенії, нейроциркуляторної дистонії та ін.) Довгостроково зберігаються ознаках «безпричинної» втоми, слабкості пацієнт повинен обов'язково пройти обстеження у лікаря.

Водночас у значної кількості людей загальне нездужання (підвищена стомлюваність, слабкість, млявість, апатія) є основною скаргою. При ретельному лікарському обстеженні таких осіб виявити будь-яке захворювання, яке могло б бути причиною розвитку зазначених скарг, не вдається.

Астенія – ( астенічний синдром) – патологічна втома; симптомокомплекс, що характеризується станом загальної слабкості, підвищеною стомлюваністю і вразливістю, нестійкістю настрою, відчуттям тривалого неспокою без достатньої мотивації, відчуттям втоми, утрудненнями при виконанні навіть звичайних видів робіти, різким зниженням працездатності;

-ознаки астенії наростають в міру збільшення тривалості будь-яких видів навантаження ( звичай під вечір), а відпочинок і сон не приносять відчуття бадьорості та відновлення сил;

-причинами астенії можуть бути захворювання нервової системи, порушенням кровопостачання головного мозку, хвороби обміну речовин, перенесені інфекційні захворювання, вітаміна недостатність, тривалі хвороби внутрішніх органів, хронічні інтоксикації ( зокрема алкогольна).

Про що свідчить астенія?

-Підвищена втомлюваність, слабкість, млявість, апатія, пригнічений настрій – ознаки значного числа гострих і хронічних захворювань, які потребують точної нозологічної діагностики за відповідного обстеження лікарем.

-При ознаках « безпричинної втоми», що тривало зберігаються, слабкості, пацієнт повинен обовʼязково пройти обстеження у лікаря. В той же час у значного числа пацієнтів загальне нездужання ( підвищена стомлюваність, млявість, слабкість, апатія) є основними скаргами. При ретельному лікарському обстеженні таких осіб виявити будь-яке захворювання, яке могло б бути причиною розвитку вказаних скарг, не вдається.

-Втома, слабкість, зниження настрою та інтересу до життя часто виникають в результаті перевтоми, супроводять неправильному способу життя. Ці ознаки можуть бути проявами астенічного синдрому при різних захворюваннях, а також одним із проявів неврозу, зокрема неврастенії.

Астенія – відмінність від звичайної втоми, перебіг

-Звичайна втома після мобілізації психічних іфізичних сил організму є фізіологічним станом, що швидко зникає після відпочинку, астенія не зникає;

-Астенія може тривати впродовж кількох місяців або років.

-Цей стан є одним з найпоширеніших сидромів у клінічній практиці будь-якого лікаря, а частка скарг, повʼязаних з ним, становить до 60%.

-Астенія спостерігається у всіх верств населення і є « тягарем сучасності» за рахунок впливу на фізичні і інтелектуальні здібності людини, вона порушує повсякденне життя та знижує його якість.

Фактори, що сприяють розвитку астенічного синдрому:

• надмірні фізичні, психічні чи розумові навантаження;

• неправильне чергування роботи і відпочинку;

• робота в незадовільних (з точки зору гігієни) умовах;

• систематичне недосипання;

• адаптація до нових кліматичних умов;

• різка зміна способу життя (вихід на пенсію, розлучення та ін);

• надмірна вага;

• зловживання алкоголем;

• зловживання кавою, шоколадом;

• надмірно сувора дієта;

• недостатнє споживання рідини;

• тривалий вплив токсичних хімічних речовин;

• побічна дія лікарських препаратів.

Лікарські засоби, прийом яких найбільш часто може супроводжуватися розвитком астенічного синдрому або депресивного стану

Прийом цілого ряду лікарських препаратів, що впливають на центральну нервову та ендокринну системи, може сприяти розвитку пригнобленого настрою, сонливості, зниженню уваги, розумової та фізичної працездатності. Чаші всього зазначені явища відзначаються на тлі прийому (або після закінчення курсу лікування) препаратів наступних фармакологічних груп:

• антигіпертензивні засоби центральної дії (резерпін, клонідин, метилдопа);

• β-адреноблокатори;

• снодійні;

• седативні засоби;

• транквілізатори;

• нейролептики;

• антигістамінні препарати;

• глюкокортикостероїди (при системному застосуванні пероральних та/або ін'єкційних форм);

• гормональні оральні контрацептиви.

Особливо важлива консультація фахівця в таких випадках:

• вагітність;

• клімактеричний період;

• несприятлива епідеміологічна обстановка (контакт з інфекційним хворим, підвищена захворюваність у зоні проживання і т. п.);

• втрата апетиту, різке зниження ваги;

• виражені перепади настрою;

• астенічний синдром в поєднанні з підвищеною тривожністю, порушеннями сну;

• розвиток ознак астенії після травми, особливо черепно-мозкових травм;

• довгостроково зберігаються ознаки астенії.

Симптоми загального нездужання дуже часто спостерігаються на тлі тих чи інших розладів нервової системи та/або внутрішніх органів (серце, судини, печінку та ін.) У всіх випадках, коли має місце поєднання симптомів загального нездужання і скарг з боку будь-яких внутрішніх органів, необхідно обстеження у лікаря для постановки точного діагнозу і з'ясування причини розвитку астенічного синдрому. Дуже важливо не пропустити яке-небудь серйозне захворювання внутрішніх органів, нервової системи або початкову стадію психічного захворювання при виникненні астенічного синдрому на тлі якої складної життєвої ситуації.

Напрямки лікування пацієнтів з астенічним синдромом

У випадку розвитку астенічного синдрому на тлі якого-небудь захворювання при правильній постановці діагнозу відповідне лікування основного захворювання, як правило, призводить до зникнення або істотного послаблення симптомів астенії.

Лікування астенії, викликаної хронічними перевантаженнями, обов'язково поєднує немедикаментозні і медикаментозні засоби.

Необхідною складовою частиною терапії є повноцінне харчування.

Пацієнтам з астенією перш за все слід звернути увагу на те, скільки вони сплять, скільки часу проводять перед телевізором, монітором комп'ютера, за читанням газет, журналів. Раціонально знизити кількість надходить інформації, але це не означає, що треба повністю ізолюватися. Не будуть зайвими помірні заняття спортом: плавання, біг та інші рухливі види спорту, бажано на свіжому повітрі. Якщо немає можливості займатися спортом, дуже корисна тривала ходьба: наприклад, частину шляху на роботу можна проходити пішки.

Якщо підвищена втома і зниження працездатності не супроводжуються головними болями, дратівливістю, безсонням, для подолання власне стомлюваності можна приймати препарати тонізуючого характеру. У рамках самолікування допустимо використання рослинних препаратів з групи адаптогенів (елеутерокок, женьшень, родіола, лимонник, левзея, аралія). При необхідності після обов'язкової консультації лікаря і за його призначенням для продовження медикаментозного лікування астенії можуть призначатися ноотропи (пірацетам, пиритинол, прамірацетам, ГАМК) і антидепресанти (останні - препарати рецептурного відпуску).

Тривалість лікування астенії і хронічної втоми індивідуальна. Після курсу лікування настає одужання, і пацієнт може не тільки повернутися до звичного способу життя, а можливо, навіть поліпшити якість свого життя.

Лікарські препарати, що використовуються при астенічному синдромі, умови їх раціонального застосування

Для самостійного симптоматичного лікування астенічного синдрому, підвищеної стомлюваності, зниження працездатності рекомендується використовувати адаптогени. Це речовини, які надають загальну тонізуючу і загальнозміцнюючу дію на організм. Вони мають ряд унікальних властивостей: підвищують стійкість організму до радіоактивного опромінення, холоду, спеки, нестачі кисню, стресових факторів та ін., ерготропну дію (ерготропність - підвищення працездатності) адаптогенні препарати посилюють здатність організму пристосовуватися до підвищених фізичних і емоційних навантажень, інтенсивної розумової роботі. До цієї групи фармакологічних «відновників» відносяться рослинні препарати на основі женьшеню, елеутерококу, левзеї, аралії, китайського лимонника, родіоли і деякі інші.

Прийом адаптогенів в рекомендованих дозах дозволяє ефективно долати астенічні стани та їх наслідки, призводить до відновлення самопочуття, підвищенню працездатності, поліпшенню настрою.

Необхідно знати, що малі дози рослинних адаптогенів здатні надавати прямо протилежний великим дозам ефект на ЦНС. Якщо великі дози посилюють процеси збудження і дають приплив рухової та інтелектуальної активності, легке збудження днем і міцний сон вночі, то малі дози, навпаки, можуть викликати загальмованість, обмеження активності, постійну сонливість і т. д. Наприклад: одноразовий прийом вранці 10 крапель спиртового екстракту елеутерококу викликає сильну загальмованість протягом дня, але прийом того ж елеутерококу в дозі 25 крапель дає виражений активізує ефект. Спиртовий екстракт родіоли рожевої викликає загальмованість в дозі 2-5 крапель і активацію в дозі від 10 крапель і вище. Аралія маньчжурська викликає гальмування в дозах до 6 крапель і різку активацію від 7 крапель і вище.

Слід також пам'ятати, що всі рослинні адаптогени при завищенні їх дози можуть викликати стійку безсоння, збудження нервової системи, серцебиття і т. д., тому до питання про дозування слід підходити дуже обережно, постійно контролюючи самопочуття.

При призначенні рослинних адаптогенів необхідно враховувати динаміку добових біоритмів, і тоді буде можливим посилення (синхронізація) останніх. Водночас неправильний режим призначення цих препаратів може викликати порушення добових біоритмів (десинхронізацію). За орієнтир необхідно приймати добовий ритм екскреції катехоламінів.

Враховуючи, що всі рослинні адаптогени в різного ступеня мають здатність до посилення синтезу катехоламінів, їх потрібно призначати строго 1 раз на день вранці, щоб посилення синтезу катехоламінів, викликане препаратами, «вписалося» в фізіологічний ранковий підйом їх рівня в організмі. Фізіологічне посилення підйому катехоламінів в першій половині дня призводить до такого ж фізіологічного посиленню нічного спаду цих біологічно активних речовин. В результаті у осіб, які беруть рослинні адаптогени з урахуванням біоритмів, спостерігається більш висока працездатність вдень і більш глибокий сон вночі.

Рослинні адаптогени протипоказані при підвищеній нервовій збудливості, безсонні, підвищеному артеріальному тиску, порушеннях серцевої діяльності, гарячкових станах. Необхідна періодична зміна адаптогенів для попередження звикання до них.

Адаптогени рослинного походження

Женьшень.

Корінь женьшеню використовується східною медициною вже кілька тисячоліть. Досвід практичного застосування протягом п'яти тисяч років, а також результати лабораторних досліджень останніх п'ятдесяти років підтвердили наступні фармакологічні властивості женьшеню:

• стимуляція центральної нервової системи, вищої нервової діяльності, особливо функцій пам'яті та мислення;

• стимуляція серцево-судинної системи (у невеликих кількостях трохи підвищує артеріальний тиск, а у великих кількостях знижує його; під впливом препарату збільшується сила і знижується частота серцевих скорочень);

• захист від радіаційного впливу;

• поліпшення клітинного метаболізму і засвоєння кисню клітинами організму;

• стимуляція імунної системи;

• нормалізація і помірна стимуляція функцій ендокринної системи;

• стимуляція статевої функції;

• тонізуючу дію;

• стимуляція кровотворення;

• нормалізація ліпідного обміну і зниження вмісту в крові холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності.

Наскільки широко лікувальне застосування женьшеню, настільки різноманітні форми і способи його вживання. Корінь женьшеню використовується як тонізуючий, стимулюючий засіб, що надає адаптогенну дію і підвищує загальну опірність організму несприятливих впливів. Женьшень підвищує фізичну і розумову працездатність, поліпшує роботу серцево-судинної системи. Корінь женьшеню містить глікозиди - панаксозіди, які обумовлюють його цукрознижуючу та анаболічну дію. За анаболічною активністю женьшень приблизно дорівнює елеутерококу і, подібно елеутерококу, має здатність потенціювати дію ендогенного інсуліну. Випускається у вигляді настоянки, порошку, в капсулах і таблетках. Спиртову настоянку кореня женьшеню (10%) приймають по 20-25 крапель 2 рази на день до їжі (у першій половині дня), порошок і таблетки - по 0,15 г до їжі 2 рази на день. Курс 10-15 днів.

Аралія маньчжурська.

Препарати з цієї рослини по своїй дії відносять до групи женьшеню. Використовують як тонізуючий засіб для підвищення фізичної і розумової працездатності в відновні періоди після тренувань, а також для профілактики перевтоми і при астенічних станах. Відмінна риса аралії - здатність викликати досить відчутну гіпоглікемію (зниження цукру в крові). Оскільки гіпоглікемія в цьому випадку супроводжується викидом соматотропного гормону, прийом аралії маньчжурської може викликати значне підвищення апетиту і збільшення маси тіла (анаболічну дію). Випускається у вигляді настойки коренів аралії. Настоянку вживають по 30-40 крапель 2 рази на день, звичайно в першій половині дня. Курс 2-3 тижні.

Золотий корінь (родіола рожева).

Оптимізує відновні процеси в ЦНС, покращує зір і слух, підвищує адаптивні можливості організму до дії екстремальних чинників, знімає втому і підвищує працездатність. Відмінна особливість золотого кореня - це найбільш сильна дія на м'язову тканину. При використанні родіоли у молодих осіб, що займаються спортом, збільшується м'язова сила і силова витривалість, зростає активність скорочувальних білків актину і міозину. Випускається у вигляді спиртового екстракту. Рекомендується прийом по 5-10 крапель 2 рази на день за 15-30 хв. до їжі протягом 10-15 днів.

Левзея сафлоровида (маралів корінь).

Містить сполуки, що володіють вираженою анаболічну активність. Введення екстракту левзеї в організм підсилює білок-синтетичні процеси, сприяє накопиченню білку в м'язах, печінці, серці та нирках. Значно підвищується фізична витривалість і розумова працездатність. При тривалому застосуванні левзеї відбувається поступове розширення судинного русла і, як наслідок, поліпшується загальний кровообіг. Сповільнюється частота серцевих скорочень, що пов'язано як з підвищенням тонусу парасиматичної нервової системи, так і з збільшенням потужності серцевого м'яза. Відмінною особливістю левзеї є здатність покращувати склад периферичної крові шляхом посилення мітотичної активності в клітинах кісткового мозку. У крові підвищується вміст еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну. Підвищується активність імунітету. Левзея випускається у вигляді спиртового екстракту. Рекомендоване дозування спиртового екстракту - по 20-30 крапель 2-3 рази на день.

Лимонник китайський.

Лимонник надає стимулюючу і тонізуючу дію на центральну нервову систему, посилює позитивні рефлекси, стимулює рефлекторну збудливість, підвищує світлочутливість очей, тонізує діяльність серцево-судинної системи, при гіпотонії підвищує артеріальний тиск, збуджує дихання, сприяє більш швидкому відновленню сил при фізичному і розумовому стомленні, збереженню працездатності, підсилює гостроту зору. Встановлено також, що лимонник збуджує моторну і секреторну функції травного апарату, тонізує діяльність матки і скелетної мускулатури, активізує обмін речовин, регенеративні процеси і підвищує імунобіологічні рефлекси, підвищує стійкість організму до кисневого голодування. Основні фармакологічні ефекти лимоннику обумовлені вмістом кристалічної речовини - схізандріну. Він також містить велику кількість органічних кислот, вітаміни С, Р, Е, ефірні масла, велика кількість мікро- і макроелементів. Характерні риси лимоннику - значне підвищення працездатності, поліпшення настрою, підвищення гостроти зору. Всі ці ефекти обумовлені здатністю лимоннику покращувати нервову провідність, чутливість нервових клітин і посилювати процеси збудження в центральній нервовій системі. Він призначається при фізичній і розумовій перевтомі, зниженій фізичної та розумової працездатності, при астенічному і депресивному стані у психічних і нервових хворих, гіпотонії, сонливості, при загальному занепаді сил у зв'язку з хронічними інфекційними захворюваннями та інтоксикаціями, а також для підвищення працездатності у здорових осіб, для активізації обміну речовин, прискорення відновлення організму при великих фізичних навантаженнях. Відсутність побічних явищ і кумулятивних властивостей дозволяє віднести препарати лимоннику до цінних стимулюючих засобів. Випускається у вигляді спиртової настоянки, порошку, таблеток, відвару сухих плодів. Іноді додають в чай сухі плоди, свіжий сік. Спиртова настоянка приймається по 20-25 крапель 2-3 рази на день протягом 2-4 тижнів. Теплий відвар сухих плодів (20 г на 200 мл води) приймають по 1 столовій ложці 2 рази на день до їди або через 4 години після їжі, порошок або таблетки - по 0,5 г вранці і вдень.

Стеркулія платанолистна.

Подібно елеутерококу та женьшеню стимулює працездатність і анаболічні процеси. Слід врахувати, що анаболічна дія стеркуліі реалізується лише на тлі тренувального впливу, тому застосовувати її потрібно на тлі адекватних фізичних навантажень. Не містить сильнодіючих речовин, тому володіє найбільш м'яким психостимулюючою дією в порівнянні з іншими препаратами групи женьшеню. Приймають при перевтомі, астенії, загальній слабкості, виникненні стану млявості, при головному болю, поганому настрої, зниженні м'язового тонусу і після перенесених інфекційних захворювань. Однак незважаючи на надзвичайно низьку токсичність препарати стеркуліі небажано приймати ввечері, а також протягом тривалого часу. Випускається у вигляді спиртової настоянки. Рекомендоване дозування: 20-30 крапель 2-3 рази на день протягом 3-4 тижнів. Не рекомендується приймати препарат більш тривалий час і на ніч.

Елеутерокок колючий.

Містить суму глікозидів - елеутерозидів, які підвищують працездатність і посилюють синтез білка. Синтез вуглеводів також зростає, а синтез жирів гальмується. Посилюється окислення жирних кислот при фізичній роботі. Особливість елеутерококу полягає в його здатності поліпшувати кольоровий зір і роботу печінки. Екстракт елеутерококу застосовують за тими ж свідченнями, що і женьшень. Разом з тим елеутерокок володіє сильнішою антитоксичною, антигіпоксичною, антистресорною та радіопротекторною дією, а при променевої хвороби ефективніше, ніж женьшень. Це можна пов'язати з тим, що, на відміну від інших рослин родини управлінсько-координуючукобальт, які у вигляді металоорганічних сполук стимулюють еритропоез та імунітет, надають антигіпоксичну, протистресорну, радіопротекторну дію.

У спортивній медицині використовують як тонізуючий і відновлюючий засіб при великих фізичних навантаженнях, перевтомі. Випускається елеутерокок у вигляді спиртового екстракту з кореневищ з корінням. Рекомендоване дозування: індивідуально від 10 крапель до 1 чайної ложки 1 раз на день вранці за 30 хв. до їжі протягом 2-3 тижнів.

Заманиха висока.

Має тонізуючу і легку анаболічну дію. По ефективності загальнозміцнюючий дії аналогічна женьшеню, по ефективності тонізуючого дії на ЦНС поступається женьшеню і інших препаратів цієї групи. Рекомендується при астенії, при виникненні м'язової втоми, в станах фізичної детренированості в період великих навантажень. Випускають у вигляді спиртової настойки по 50 мл. Рекомендоване дозування: по 30-40 крапель 2-3 рази на день до їди.

Пантокрин.

Препарат тваринного походження - з пантів оленів - за фармакологічними властивостями близький до рослинних адаптогенів. Надає тонізуючу дію при перевтомі, астенічних і неврастенічних станах, гіпотонії. Застосовується при підвищених фізичних навантаженнях для попередження несприятливих порушень в організмі і прискорення процесів відновлення. Випускається у вигляді спиртового екстракту, в таблетках і в ампулах для ін'єкцій. Рекомендоване дозування: по 25-40 крапель або по 1-2 таблетки за 30 хв. до їди 2 рази на день протягом 2-3 тижнів.

Бальзами і еліксири

Особливими лікувальними властивостями володіють спиртоводні екстракти з лікарських рослин у вигляді бальзамів та еліксирів. Вони, як правило, багатокомпонентні і мають широкий спектр лікувальної дії. Бальзами можна використовувати як з лікувальною, так і з профілактичною метою. Вони можуть застосовуватися як самостійно, в чистому вигляді, так і додаватися до складу ранкового чаю або кави.

З огляду на те, що всі бальзами містять етанол, їх не рекомендується застосовувати дітям до 16 років.

Вітамінні препарати

Серед фармакологічних засобів для відновлення працездатності при астенічному синдромі, підвищених фізичних навантаженнях особливе місце належить вітамінам. Їх втрати під час роботи або хронічний недолік в продуктах харчування призводять не тільки до зниження працездатності, але і до різних хворобливих станів. Для задоволення потреб організму у вітамінах додатково приймають, крім овочів і фруктів, готові полівітамінні препарати. Перед вибором вітамінного препарату для лікування астенічного синдрому слід проконсультуватися з лікарем.

Ноотропні препарати і психостимулятори

Ці препарати можуть використовуватися при астенічному синдромі тільки за призначенням лікаря після ретельного обстеження і встановлення точного діагнозу. Самостійний прийом препаратів цих груп небезпечний великою кількістю серйозних побічних дій.

Фармацевтична опіка при застосуванні рослинних адаптогенів та препаратів загальнотонізуючої дії

• Оптимізувати режим праці та відпочинку.

• Займатися спортом.

• Припинити контакт з можливими токсичними хімічними речовинами.

• Оптимізувати раціон харчування і питний режим: рекомендується їжа, багата протеїнами (м'ясо, бобові), яка підвищує активність головного мозку; їжа, багата вуглеводами (легко заповнюються запаси глюкози у випадку «енергетичного голоду» головного мозку); яйця і печінку, багаті вітамінами групи В, покращують пам'ять і підвищують концентрацію уваги; хліб грубого помелу, сир, банани, м'ясо індички - джерела триптофану, який сприяє синтезу серотоніну - біологічно активної речовини, що поліпшує настрій; продукти харчування, багаті вітамінами: чорна смородина, плоди шипшини, обліпихи, чорноплідної горобини, цитрусові, яблука, ківі і полуниця, різноманітні овочеві салати, фруктові соки та вітамінні чаї.

• Загальні симптоми нездужання (зниження розумової та фізичної працездатності, пам'яті, уваги, пригнічення настрою) супроводжують практично будь-яке захворювання у дітей і самостійно ліквідуються за міру одужання. Проведення спеціальних заходів реабілітації необхідно у дітей після перенесених важких інфекцій.

• У першу чергу дітям рекомендуються заходи по нормалізації режиму праці та відпочинку, корекція харчування. Застосування спеціальних лікарських засобів загальнотонізуючої дії у дітей молодшого віку можливе тільки після консультації з лікарем.

• У школярів розвиток астенічного синдрому дуже часто є результатом надмірних фізичних і психічних навантажень. У цієї категорії пацієнтів в першу чергу необхідна корекція режиму праці та відпочинку розумне обмеження навантажень. Без таких заходів лікарська терапія, як правило, виявляється неефективною.

• Відомий ефект адаптогенів розвивається тільки у разі регулярного і тривалого (4-6 тижнів) прийому.

• При нервовому перезбудженні, безсонні, гіпертензії рослинні адаптогени протипоказані.

• Адаптогени не слід приймати при поєднанні симптомів слабкості, підвищеної стомлюваності з вираженою емоційною лабільністю, дратівливістю, порушеннями сну. У таких ситуаціях показані комплексні препарати, що містять поряд з адаптогенами рослинні засоби седативного дії.

• Дітям до 16 років адаптогенні препарати слід застосовувати тільки за призначенням лікаря і під його контролем (можна спровокувати порушення гормонального рівноваги).

• Рослинні адаптогени не слід приймати при підвищеній нервовій збудливості, безсонні, підвищеному артеріальному тиску, порушеннях серцевої діяльності.

• Тривалий прийом адаптогенний препаратів може супроводжуватися розвитком підвищеної емоційної лабільності, дратівливості, безсоння.

• Прийом адаптогенів показаний в осінньо-зимовий період і не рекомендується в жарку пору року.

• Рослинні адаптогени слід приймати вранці (одноразовий прийом протягом доби) або в першій половині дня (при прийомі препарату 2-3 рази на день).

• Дія лікувальних бальзамів та еліксирів проявляється при регулярному прийомі в рекомендованих дозах протягом 3-4 тижнів, не раніше.

• З огляду на те, що всі бальзами містять етанол, їх не рекомендується застосовувати дітям до 16 років.

• Спиртовмісні бальзами не рекомендується застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів, людям, професія яких вимагає підвищеної уваги.

ІІ. ТРИВОЖНІ СТАНИ

Тривожні стани – це ненавʼязливе відчуття чогось неприємного, невизначенлї загрози, небезпеки, що насувається.

-На відміну від емоції страху, тривога не має певного джерела, це « страх невідомо чого».

-Тривожний стан, що тривало зберігається, супроводжуєтьсґ пригніченністю настрою, втратою інтересу до улюбленого роду занять, агресивністю щодо оточуючих.

-Частим супутником тривожних станів є головний біль, серцебиття, погіршення апетиту, роздади сну, які істотно впливають на якість життя.

-Без відповідної медикаментозною або немедикаментозної корекції тривожний стан може стати першим передвісником неврозу, тому слід використовувати всі наявні можливості для його лікування.

-Тривога типова для стрес-реакції.

Тривога як стан властива всім нам.

Певний рівень тривоги необхідний для мобілізації емоційних, інтелектуальних і вольових ресурсів людини. Цей оптимум тривоги у кожного свій і залежить від індивідуальних властивостей людини. Зберігающийся тривалий час тривожний стан супроводжується пригніченістю настрою, втратою інтересу до улюбленого роду занять, агресивністю по відношенню до оточуючих.

Дорослі пацієнти, які мають симптоми тривоги

У 6 разів частіше відвідують кардиолога

У 2,5 разу частіше – ревматолога

У 2 рази частіше – невролога

У 1,5 разу частіше - гастроентерлога

Найбільш поширені причини тривожних станів

Частіше над усе в основі цих розладів лежать виробничі або побутові проблеми, які викликають тривогу або супроводжуються невизначеністю: стан здоров'я рідних і близьких; неприємності на роботі або в сім'ї, очікування рішення життєво важливих проблем, очікування важливих подій (іспити, зміна сімейного статусу, зміна місця роботи та ін.)

В ряді випадків стан підвищеної тривожності є проявом одного з соматичних захворювань. Серед таких захворювань найчастіше зустрічаються:

• підвищена активність щитовидної залози (тиреотоксикоз);

• стенокардія (порушення кровообігу в коронарних судинах);

• пониження рівня глюкози в крові (гіпоглікемія);

• синдром абстиненції - утримання від нікотину, алкоголю, снодійних препаратів, наркотичних засобів;

• побічна дія лікарських препаратів.

Підвищена тривожність може бути симптомом серйозного психічного захворювання - шизофренії, маніакально-депресивного психозу.

Найбільш поширені причини тривожних станів у дітей

У дітей причиною виникнення тривоги майже завжди є внутрішній конфлікт, незгода з самим собою.При цьому підвищена тривожність може проявлятися неспокійним, дратівливим поведінкою, грубістю по відношенню до оточуючих або навпаки - повною апатією, байдужістю, відмовою від будь-яких прагнень.Важливо, щоб тривожність не стала особистісної рисою дитини.Такі люди постійно не впевнені в собі і своїх рішеннях, весь час чекають неприємностей, емоційно нестійкі, недовірливі, недовірливі, капризні і дратівливі.А це вже провісники розвивається неврозу.Розвитку патологічної тривожності у дітей сприяють:

• емоційна холодність з боку близьких;

• завищені вимоги з боку дорослих, що не відповідають можливостям і прагненням дитини;

• суперечливі вимоги до дитини, які виходять від різних осіб (наприклад, мама забороняє те, що дозволяє бабуся).

Хоча практика показує, що у дітей часто цілком можна обійтися без медикаментозної корекції тривожних станів, більшість батьків довіряють лікам.

Лікарські засоби, прийом яких найбільш часто може супроводжуватися підвищеною тривожністю, емоційною збудливістю:

• симпатоміметики (у тому числі препарати для лікування бронхіальної астми, судинозвужувальні препарати для лікування риніту, комплексні засоби для купірування симптомів застуди);

• препарати гормонів щитовидної залози;

• загальнотонізуючі засоби (настоянка женьшеню, лимонника та ін) - при передозуванні;

• препарати, що містять кофеїн, при тривалому застосуванні або прийомі великих доз.

«Загрозливі» симптоми при підвищеній тривожності.

При виникненні підвищеної тривожності на тлі якої складної життєвої ситуації дуже важливо не пропустити серйозне захворювання, яке може супроводжуватися симптомом тривоги. Ознаками такого захворювання можуть бути:

• біль у грудях, який віддає в руку, шию, щелепу (особливо в ліву половину тіла);

• нерівномірне або прискорене серцебиття;

• задишка, прискорене або утруднене дихання; високий артеріальний тиск;

• тривога супроводжується нудотою, блювотою, розладом, втратою ваги;

• тривога супроводжується відчуттям жару, пітливістю сухістю в роті;

• тривога виникає натщесерце або після фізичного навантаження (нерідко відзначається при цукровому діабеті);

• тривога з'являється на фоні прийому якого лікарського препарату або його скасування;

• тривога супроводжується панічними настроями, страхами.

Напрямки лікування пацієнтів з синдромом підвищеної тривожності

Постійна тривожність і пов'язані з нею негативні емоції можуть значною мірою відбиватися на здоров'я. Лікування тривожного симптому поєднує вплив на фізичний, розумовий і емоційний стан.У першу чергу пацієнту слід проаналізувати ситуацію, що склалася і знайти джерело тривоги.Надзвичайно корисно навчання простим методам розслаблення (релаксації), одним з найпростіших є глибоке спокійне дихання, має значення, збалансоване регулярне харчування і повноцінний сон 7-8 годин на добу.

При прояві тривожності у дитини треба підвищувати його самооцінку, хвалити якомога частіше, не скупитися на прояви любові, надати йому повну свободу для ініціативи.

У більшості випадків зазначених заходів в поєднанні із застосуванням безрецептурних препаратів седативного дії виявляється достатньо.

У складніших випадках необхідно звертатися до лікаря.

Алгоритм фармацевтичної опіки при стресі

Лікарські препарати, що використовуються при підвищеної тривожності, та умови їх раціонального застосування

Для симптоматичного лікування підвищеної тривожності широко використовуються рослинні препарати. Багато людей з тривожними станами, підвищеною емоційною збудливістю воліють застосовувати саме їх для лікування. У разі слабо виражених симптомів це може бути цілком виправдане. Існує думка, що комплекс активних речовин рослин, що сформувався в живій клітині, має більшу спорідненість з людським організмом, ніж ізольоване хімічно чисте діюча речовина, легше асимілюється і дає менше побічних ефектів.

Складність застосування фітопрепаратів полягає в тому, що в кожному з рослин міститься цілий ряд біологічно активних речовин, що володіють різносторонньою активністю. У зв'язку з цим досить важливе значення має правильний вибір і застосування, як окремих лікарських рослин, так і спеціальних лікарських зборів, що містять в ряді випадків до 15-20 лікарських рослин. Особливо важливим є суворий облік можливих побічних ефектів, які можуть зустрічатися у рослинних препаратів так само часто, як і при застосуванні синтетичних речовин.

Валеріана лікарська.

Препарати на її основі (настої, настойки, екстракти, а також мікстури в комбінації з іншими комплексними засобами) зменшують збудливість ЦНС, внаслідок чого їх широко використовують як седативних засобів. Доведено, що препарати валеріани знижують рефлекторну збудливість в центральних відділах нервової системи та посилюють гальмівні процеси в нейронах коркових і підкіркових структур головного мозку.

Заспокійлива дія валеріани особливо виразно виявляється при нервовому збудженні.

Препарати валеріани протипоказані при індивідуальній нестерпності.

Кропива собача

Препарати пустирника - настої, настоянки і екстракти - використовують при підвищеній збудливості, неврастенії і неврозах, як у дорослих, так і у дітей і підлітків.Препарати пустирника мають заспокійливу дію на центральну нервову систему, уповільнюють ритм серця, збільшують силу серцевих скорочень і знижують артеріальний тиск. Вважається, що седативний ефект настоянки собачої кропиви в 2-3 рази сильніше, ніж настойки валеріани.

Надаючи седативну дію, препарати пустирника у всіх лікарських формах не порушують процесу засвоєння і відтворення інформації, не змінюють адекватної поведінки, не викликають зниження м'язового тонусу (міорелаксації) і порушення координації рухів.

Препарати протипоказані при індивідуальній нестерпності.

Пасифлора.

Діє як заспокійливий засіб, її ефект сильніший впливу бромидов і при цьому не викликає неприємного важкого самопочуття після пробудження.Пассифлора прекрасно знімає нервове збудження, пов'язане зі скасуванням алкоголю і наркотичних препаратів.

Препарати пасифлори протипоказані при стенокардії, вираженому атеросклерозі.

Півонія.

Надає заспокійливу дію на ЦНС, добре знімає підвищене збудження, відчуття тривоги, наслідки стресу, сприяє відновленню сил під час сну.

Показаний при порушеннях судинного тонусу (вегетосудинної дистонії), безсонні невротичного характеру, клімактеричних неврозах.Протипоказаний при індивідуальній нестерпності.

М'ята.

М'ята перцева містить ментол, що володіє вираженою здатністю розширювати судини серця і головного мозку (рефлекторна дія), а також діяти заспокійливо при неврозах, безсонні, підвищеній збудливості.Поряд із заспокійливими м'ята перцева володіє також жовчогінні і спазмолітичні властивості.Подібним ефектом володіє також м'ята лимонна (меліса).

М'ята - обов'язковий компонент для виробництва таких препаратів, як Валідол, краплі Зеленіна.

Препарати протипоказані при індивідуальній нестерпності.

Глід.

Препарати глоду знижують збудливість центральної нервової системи (не надаючи при цьому загального гнітючої дії), тонизиючу впливають на серцевий м'яз, посилюють кровообіг у судинах серця і мозку, зменшують явища тахікардії та аритмії, знімають неприємні відчуття в області серця, покращують сон і загальний стан хворих.Показані при вегетоневрозах з ознаками розладу кровообігу, тахікардії, підвищеному артеріальному тиску, атеросклерозі судин, безсонні, при підвищеній функції щитовидної залози, клімактеричних розладах.

Настоянка з квіток глоду ефективніше, ніж препарати з плодів глоду.

Хміль звичайний.

Цінність цього трав'янистої багаторічної рослини не обмежується його використанням як сировини для пивоварної промисловості.Нейротропну дію препаратів з шишок хмелю пов'язують з наявністю в них лупуліна, надає заспокійливу дію на ЦІС.У педіатрії він може застосовуватися по 3-15 крапель 3 рази на день (до їжі з невеликою кількістю рідини) залежно від віку та симптомів.

Масло хмелю (поряд з іншими компонентами) входить до складу препаратів Валокордин, Корвалдин.

Броміди.

Основна дія солей брому (бромідів) пов'язують з посиленням процесів гальмування в корі головного мозку.Ефект бромідів значною мірою залежить від типу нервової системи та її функціонального стану.У людей з сильним типом вищої нервової діяльності для отримання однакового ефекту необхідні великі дози, ніж у людей із слабким типом.Найбільш виразно дію бромідів проявляється при вираженій емоційній лабільності, неврозах.

Солі брому виводяться з організму протягом тривалого часу - зниження вмісту брому в крові на 50% відбувається протягом 12 днів, а сліди брому виявляються в крові через місяць і більше.

У зв'язку з повільним виведенням з організму броміди кумулюються і можуть з'явитися причиною хронічного отруєння - бромізму.Явища бромізму проявляються загальною загальмованістю, апатією, порушенням пам'яті.У зв'язку з подразнюють брому на слизові.Одним з ранніх проявів бромізму можуть бути симптоми, що нагадують простудне захворювання: риніт, кон'юнктивіт, кашель, а також пронос, шкірні висипання.

Солі брому (натрію бромід і калію бромід) входять до складу дуже багатьох комплексних заспокійливих препаратів (Адоніс-бром, Валокормід).

Гомеопатичні засоби.

В останні роки все більша увага приділяється гомеопатії.З безрецептурних гомеопатичних засобів при підвищеної тривожності, стресах, безсонні, підвищеній дратівливості найчастіше використовують Сноверин-ARN, Нервохеель та ін

Препарати не викликають денної сонливості, порушень координації рухів, звикання.

При використанні гомеопатичних засобів слід пам'ятати, що вони сумісні з іншими лікарськими засобами.Однак застосування фітопрепаратів (особливо м'яти), куріння, прийом алкоголю послаблюють їх терапевтичну дію.

Транквілізатори.

Транквілізатори, або анксиолітики (діазепам, нітразепам, тазепам тощо), мають більш вираженою дією на ЦНС, ніж рослинні препарати і броміди.Вони зменшують внутрішнє напруження, усувають почуття занепокоєння, тривоги, страху.Зменшуючи емоційну напругу, сприяють настанню сну.

У зв'язку з тим, що до даних препаратів можливе звикання, розвиток психічної залежності, вони призначаються лікарем і відпускаються строго за рецептами, виписаними на спеціальних бланках.

При помірно виражених порушеннях можливе застосування денного транквілізатора мебікар, дозволеного до відпуску без рецепта, який має помірну транквилізуючою активністю.Снодійним ефектом не володіє, але посилює дію снодійних засобів і поліпшує перебіг сну, якщо він порушений.Застосовують Мебікар при неврозах і неврозоподібних станах, що протікають з явищами дратівливості, емоційної збудливості, тривоги, страху.

Фармацевтична опіка при застосуванні седативних препаратів

• Застосування спиртовмісних настоянок в ряді випадків (діти раннього віку, вагітні, особи відвикати від алкогольної залежності, тощо) недоцільно спирт може викликати як зміни в ефективності діючих речовин, так і реакції на нього пацієнта

• Всі седативні препарати посилюють дію снодійних і можуть самі надавати снодійний ефект при прийомі великих доз.

• Прийом седативних препаратів перед сном сприяє засипати при безсонні.

• Седативні препарати можуть посилювати дію анальгетиків, особливо у осіб з підвищеною емоційною збудливістю

• Найкращий ефект седативні препарати виявляють при тривалому систематичному застосуванні (2-3 тижні і більше).

• Настій лікарських рослин слід зберігати в темному прохолодному місці.

• Адонісбром починає діяти через 2-4 години. Під час прийому адонісброму слід зменшити споживання кухонної солі.

• Під час прийому адонісброму слід дотримуватися дієти, багату калієм: картопля "в мундирі, курага, родзинки та ін».

• Адонісбром і бромкамфора поряд з седативною дією покращують серцеву діяльність, Тому особливо показані особам із захворюваннями серцево-судинної систем

• Бромкамфору слід приймати після їжі, при прийомі натщесерце вона може викликати болі в шлунку.

• Солі брому повільно виводяться з організму, можуть кумуліровать і викликати явища бромізму

• При перших проявах бромізму прийом препаратів слід негайно припинити! Антидотом є хлорид натрію.

• Препарати валеріани мають жовчогінну дію, стимулюють секрецію залоз шлунково-кишкового тракту.

• При лікуванні дітей раннього віку частіше використовують настої кореня валеріани.

• Дітям призначають рідкі препарати валеріани - стільки крапель на один прийом, скільки років дитині.

• Таблетки екстракту валеріани більш зручні в застосуванні, але настоянка надає більш виражений ефект.

• Екстракт пустирника протипоказаний при вагітності.

• При прийомі Ново-Пасситу, транквілізаторів, снодійних засобів слід утримуватися від видів діяльності, що вимагають концентрації уваги (водіння автомобіля і т. п.).

Рекомендації провізора по симптоматичному лікуванню тривожних станів можуть значно поліпшити самопочуття пацієнтів, підвищити якість їхнього життя.

ІІІ. Інсомнії

Безсоння - це розлад сну, яке характеризується нездатністю заснути протягом значного періоду часу. Але порушення сну не вичерпуються лише даною проблемою. Точним визначенням такої патології в цілому є поняття недостатньої тривалості, якості і часу сну, яке призводить до сонливості в денний час, труднощів у концентрації уваги, порушення пам'яті, тривожної напруженості.

У різні вікові періоди людини нормальна тривалість сну різна. Якщо новонароджений може спати 20 годин на добу, а діти 2-4-х років - близько 16, то для 12-річних підлітків тривалість сну становить 10 годин, а для дорослої людини така тривалість варіюється від 6 до 9 годин.

Для правильної оцінки та адекватної корекції порушень сну необхідно визначити основні порушення сну. Їх ділять на такі групи:

• пресомнічні розлади (ускладнення засипання на тлі тривожних розладів і виникаючих страхів не заснути, чутливість до факторів середовища, міоклонії засинання, неможливість знайти зручну позу);

• ітрасомнічні розлади (нічні пробудження, труднощі засипання після них і відчуття недостатньо глибокого сну);

• постсомнічні розлади (раннє пробудження за межами поділу на «сов» і «жайворонків», погане самопочуття безпосередньо після сну і феномен «сонного сп'яніння», коли активне неспання настає повільно, знижується працездатність).

З фізіологічної точки зору нормальний сон складається, з двох, постійно змінюють один одного фаз - так званої фази «повільного сну» (повільнохвильової фази), яка триває від декількох хвилин до півгодини, і коротшою фази «швидкого сну» (швидкохвильової фази). Назви виникли в процесі вивчення електрофізіологічних показників мозку сплячої людини і характеризують частоту генерації імпульсів за даними ЕЕГ. Проблемою медикаментозної корекції сну є нерівномірний збереження обох фаз сну під дією снодійних препаратів. Найчастіше йдеться про недостатню тривалості «швидкого сну», що веде до різкого зниження ефективності відпочинку. Людина не відчуває достатньої релаксації і почуття вдпочинку, зберігається втома минулої доби. А це, в свою чергу, може давати додаткові порушення нервової діяльності, що слід обов'язково враховувати при призначенні таких ліків. Крім того, використання неселективних гіпнотиків пригнічує життєво важливі центри в ЦНС, що може бути основою різних ускладнень медикаментозного лікування діссомніі. В цьому зв'язку при фармацевтичній опіці діссомній особливе значення має усунення чинників (причин), що сприяють появі та розвитку діссомніі.

Алгоритм фармацевтичної опіки при безсонні

Снодійні засоби (гіпнотики) - це нейротропні препарати, що мають здатність відновлювати засинання, тривалість і глибину сну при його порушеннях.

Найбільш стародавнім засобом відновлення сну вважається алкоголь (етанол), що проявляється певними традиціями його використання у вигляді різного роду напоїв в багатьох культурах. Однак слід пам'ятати, що насправді він не може вважатися снодійним засобом з цілого ряду причин. Серед основних:

• прийом супроводжується раннім пробудженням внаслідок розвитку ефекту відміни при зменшенні концентрації в організмі протягом ночі;

• викликає розвиток алкогольної залежності та «похмільного синдрому»;

• посилює діурез, що саме по собі стимулює інсомнію у деяких пацієнтів;

• індукує мікросомальні ферменти печінки і несумісний з більшістю лікарських препаратів, що робить його використання протипоказаним у цілого ряду пацієнтів різних вікових груп і з супутніми захворюваннями.

Найбільш відомими в історичному плані гіпнотиками є барбітурати, введені в клінічну практику з 1903 року. Згідно видам інсомнії використовують препарати короткої (1-5 годин - гексобарбітал, тіопентал), середньої (5-8 годин - венілбітал, секобарбітал) і тривалої дії (більше 8 годин - амобарбітал, фенобарбітал, циклобарбитал, барбітал). Зараз на практиці використовуються в основному препарати короткої дії при проведенні комбінованого наркозу.

Істотні недоліки використання барбітуратів як снодійних засобів:

• невелика широта терапевтичної дії (збільшення дози в 10 разів веде до коми, смерті),

• змінюють структуру сну за рахунок зменшення в його складі бистроволнового фази,

• викликають часті і виражені постсомнічних порушення,

• характерний розвиток толерантності і залежності,

• при тривалому застосуванні можливий розвиток атаксії, ністагму, алергічних реакцій, дефіциту фолієвої кислоти, розвиток специфічного гепатоза.

Бромідита бромуреіди представляють наступну генерацію гіпнотиків. Типовими представниками є бромізовал, ацекарбомал і карбомал. Мають деякі позитивні характеристики (тривалість дії 5-7 годин, можливість застосування у дітей, відсутність впливу на структуру сну). Однак через здатність до кумуляції (Т1 / 2 = 12 днів) і частого розвитку шкірних запальних захворювань, кон'юнктивіту, агранулоцитозу і тромбоцитопенії не рекомендовані до застосування у Великобританії, США і низці інших розвинених країн.

Певну роль як снодійних засобів грали антигістамінні препарати, які використовуються в цій якості з 1946 року (дифенгідрамін, гидроксизин, доксиламін, прометазин). У той же час вони мають ряд серйозних недоліків (пригнічення швидковолнової фази сну, вираженою післядією у вигляді денної сонливості, головних болів) і побічних ефектів (сухість у роті, порушення акомодації, запори, затримка сечовипускання). Слід підкреслити їх несумісність з цілим рядом лікарських препаратів (антикоагулянти, гіпоглікемічнізасоби, стероїди, контрацептиви, трициклічні антидепресанти та ін), а також те, що їх прийом часто викликає залежність по алкогольному типу.

Не знайшли широкого розповсюдження хіназолони, введені в практику з 1958 року (метаквалон). Незважаючи на ряд позитивних моментів клініко-фармакологічної характеристики препаратів (не порушували структуру сну, володіли аналгетичну дію), в даний час вони мало вживані. ВООЗ віднесла метаквалон до сильних токсикоманічних препаратів.

Сумнозвісну популярність придбали піперідіндіони, використовувані на практиці з 1949 року (глютетімід, метіпрілон, талідомід), через широко відомої «талідомідної трагедії» на початку 60-х років XX століття. У той же час представники цієї групи гіпнотиків використовуються до теперішнього часу в складі комбінованих препаратів в психіатричній практиці.

Найбільше клінічне поширення в історичному плані отримали бензодіазепіни, що увійшли в практику з 1960 року. Це обумовило наявність на ринку широкого спектра цих препаратів: короткого (1-5 годин - триазолам, мідазолам, бротизолам), середнього (5-8 годин - темазепам, лорметазепам, лопразолам, флунитразепам) і тривалої дії (більше 8 годин - флуразепам, естазолам, нітразепам, діазепам). До позитивних особливостей цих гіпнотиків ставилося те, що вони в меншій мірі, ніж барбітурати змінювали структуру сну, набагато рідше викликали пристрасть і постсомнічні порушення. У той же час до їх типовим побічних ефектів належать антероградна амнезія, залежність і синдром відміни, а також нерідко відмічувана денна сонливість.

З 1987 року в практику увійшли снодійні засоби нового покоління, які в даний час представлені двома групами. Їх особливістю є вибірковість дії на гіпногенний омега-підтип рецепторів. Це забезпечує відсутність пригнічуючого впливу препаратів на тонус м'язів, що обумовлювало раніше всі найбільш серйозні побічні ефекти, пов'язані з використанням гіпнотиків. Перша з цих груп, циклопіролони (зопіклон), крім цього, покращує якість сну, зберігаючи його нормальну фазову структуру, може поліпшувати функцію дихання. Разом з тим застосування цих препаратів викликало металевий або гіркий присмак у роті, нудоту, підвищувало дратівливість і відчуття пригніченості, частішають алергічні реакції. Значною мірою ці проблеми вдалося вирішити застосуванням імідазопірідинів (зоЛЗідем), які, скорочуючи час засипання, збільшуючи загальний час сну, не змінюючи співвідношення фаз сну, забезпечують оптимальну працездатність. У достатній за тривалістю сні вони навіть збільшують представництво швидкохвильової фази.

Найбільш часті причини інсомній та шляхи їх усунення:

• денний сон або надмірно ранній відхід до сну - у багатьох культур було заборонено лягати раніше ніж сяде сонце;

• неправильне уявлення про те, скільки людина повинна спати щоночі - тривалість сну здорової людини може варіюватися залежно від погоди, сезону, ступеня втоми і т. п.

• якщо людина не відчуває себе втомленим протягом дня, то він досить спав напередодні вночі - такий підхід забезпечує найбільшу об'єктивність;

• освітлення та шум - тиша й темрява в приміщенні сприяють більш міцному сну;

• вживання шоколаду, кави, чаю або прохолодних напоїв менш ніж за вісім годин до відходу до сну - необхідно виключити з ужитку такі продукти після 18:00;

• прийом їжі з багатим вмістом вуглеводів перед сном сприяє синтезу серотоніну в мозку, що порушує процес засипання - якщо незручно лягати «на порожній шлунок», то варто з'їсти щось несолодке і в невеликій кількості;

• відсутність «ритуалу» перед відходом до сну - тепла ванна, цікава книга, легка прісна їжа, приємний відпочинок безпосередньо перед відходом до сну роблять позитивний вплив;

• надлишкова маса тіла - люди, що мають зайву вагу, часто погано сплять через періодів апное під час сну. У цьому випадку слід зробити відповідні заходи для схуднення (дієта, заняття спортом і т. п.).

Інсомнію можуть викликати цілий ряд медикаментозних засобів, у тому числі прийнятих у складі комбінованих препаратів. У першу чергу, це препарати-стимулятори ЦНС (бемегрид, нікетамід, сульфокамфокаін, стрихнін, етимізол, цитизін, кофеїн бензоат натрію, амфетаміну сульфат, мезокарб, фепросідінугідрохлорид), глюкокортикоїди (кортизон, гідрокортизон), тиреоїдні препарати (мерказоліл) і деякі інші.

При відсутності явних причин або відсутності можливості їх усунення можливо симптоматичне лікування порушень сну. В такому випадку приступають до наступного етапу опіки - вибору напрямку симптоматичного лікування пацієнта.

Напрями симптоматичного лікування хворих з порушеннями сну

Немедикаментозні методи:

1. Усунення причини безсоння;

2. Дотримання правил «гігієни сну»

Медикаментозне лікування

Основною групою препаратів безрецептурного відпуску для лікування епізодичній безсоння є седативні засоби, клініко-фармакологічна характеристика яких представлена в розділі «Тривожні стани».

В цей час кількість снодійних препаратів безрецептурного відпуску для лікування епізодичних порушень сну невелика.

Доксиламін (Донорміл, Сондокс) - блокатор Н1-рецепторів з вираженим седативним і М-холінолітичною дією. Володіє снодійним ефектом, скорочує час засинання, збільшує тривалість і покращує якість сну, не впливаючи на його фізіологічні фази. Побічні ефекти дуже рідкісні: сухість у роті, порушення акомодації. Сонливість у денний час вимагає зниження дози препарату. Алкоголь посилює седативну дію препарату. Протипоказаний при закритокутовій глаукомі, бронхіальній астмі, хронічної обструктивної хвороби легень, при порушеннях уродинаміки на тлі аденоми передміхурової залози, в осіб до 15 років. З обережністю застосовується при хронічній жовчнокам'яній хворобі.

Мебікар (Адаптол, Транквілар) - анксіолітичний засіб. Усуває порушення нічного сну, не проявляючи центральних або периферичних холінолітичних властивостей. Не має міорелаксуючого ефекту, не порушує координацію рухів. Побічними ефектами можуть бути артеріальна гіпотензія, слабкість, запаморочення, диспептичні явища, свербіж шкіри. Протипоказаний в I триместрі вагітності.

Мелатонін - нейрогормон шишкоподібної залози, що регулює цикл сон-неспання. Має протисудомну, антидепресивну, антинеопластичну, нейропротекторну, антиоксидантну та гонадотропну дію. В ряді випадків може викликати сонливість, що слід враховувати при роботі з механізмами. Відпускається за рецептом.

Фармацевтична опіка при медикаментозному і немедикаментному лікуванні інсомній

• Препарати (таблетки) приймають всередину, запиваючи достатньою кількістю (не менше ½ склянки) кип'яченої води. Таблетки слід приймати цілими, не розжовуючи. Неприпустимо їх розламування з метою поділу дози.

• Препарати необхідно запивати саме водою, оскільки соки, молоко та інші харчові продукти можуть порушувати їх лікарські властивості і істотно змінювати всмоктування, сприяють появі різних побічних ефектів.

• При появі описаних в інструкції з використання препарату побічних ефектів незначної інтенсивності дозу його, якщо не вказано інше, знижують. Якщо інтенсивність більш істотна або вжиті заходи профілактики неефективні, то прийом препарату необхідно припинити і звернутися за порадою до лікаря.

• Снодійні препарати слід приймати за 30-40 хв. до сну.

• Тривалість прийому безрецептурних снодійних препаратів не повинна перевищувати 7-10 днів.

Різні методи без використання ліків також відіграють істотну роль в лікуванні порушень сну. До таких належать наступні поради пацієнтам:

• Прийміть перед сном розслаблюючу ванну (з солями лаванди, хвої, квітів);

• Під час прийняття ванни масажуйте собі стопи, кисті рук, погладжуйте тіло, згадуючи про приємні моменти вашого життя;

• «Змийте» всі турботи поточного дня. Пам'ятайте, що душ тонізує, а тепла ванна розслабляє;

• Щоб відрегулювати сон, не переїдайте перед сном;

• Головні винуватці безсоння - це тютюн, алкоголь, кофеїн. Пам'ятайте, що дія кофеїну може тривати до 7 годин;

• Не вживайте на вечерю продукти, що володіють сечогінною дією (картопля, фрукти, овочі, кава, чай, какао);

• Оптимальна фізичне навантаження сприяє здоровому сну і кращий час для неї з 17:00 до 20:00 годин;

• Перед сном бажана півгодинна прогулянка. Це допомагає зняти накопичилася за день, позбавить від «прокручування» емоційних вражень в ліжку;

• Постарайтеся закінчити день без поспіху, суєти, хвилювань і переживань. Невирішені проблеми відкладіть на завтра. Пам'ятайте, що краще спиться не тільки з порожнім шлунком, але і з «порожньою» головою;

• Забезпечте тишу і спокій. В давнину у народів Азії та Близького Сходу вважалося великим гріхом розбудити людину;

• Подушка для сну повинна бути невелика, а постіль - рівна і жорстка;

• Лягаючи спати, не намагайтеся відразу у що б то не стало заснути. Занепокоєння з приводу безсоння шкодить набагато більше, ніж саме безсоння;

• Засипати потрібно в одному і тому ж положенні, краще на правому боці, зігнувши праву ногу в колінному і тазостегновому суглобі.

• Перед сном, лежачи на спині, розслабте все тіло і намітьте час пробудження, так як такий внутрішній «будильник» є істотним явищем здорового сну. Навчіться ним користуватися;

• Не лежіть у ліжку, якщо вже прокинулися. Якщо ви прокинулися вночі, то працюйте доти, поки не відчуєте сонливість;

• Привчайте до своєчасного сну дітей.

Контрольні питання

1.Астенія, визначення, причини, фармацевтична опіка, препарати

2. Тривожні стани, визначення, причини, фармацевтична опіка, препарати

3. Інсомнія, визначення, причини, фармацевтична опіка, препарати