Кирило-Мефодіївське братство — це перша українська таємна політична організація, заснована в Києві наприкінці 1845 року, яка діяла до березня 1847 року. Її засновниками були Микола Костомаров, Василь Білозерський, Микола Гулак, Пантелеймон Куліш, а згодом до неї приєднався Тарас Шевченко. Метою братства було створення федерації слов’янських народів з центром у Києві, де Україна мала відігравати провідну роль. Організація виступала за скасування кріпацтва, рівність народів, свободу слова, віросповідання та освіти, а також за побудову суспільства на засадах християнської моралі. Програмні ідеї братства викладено в документах «Закон Божий» та «Книга буття українського народу», автором яких був Костомаров.











