Квінт Горáцій Флакк (65-8 рр. до н.е.). “До Мельпомени” («Мій пам’ятник стоїть…»). Тема мистецтва і призначення митця у творі. Пам’ятник як символ вічності поезії. Розуміння автором значення свого доробку.

ОБЕРИ СВОЮ ЦИТАТУ і ЗАПИШИ ЇЇ

• Велика буря довго не триває.

• Істинна краса розквітає у серці й віддзеркалюється в очах.

• Я не той, ким був раніше.

• Що нам шукати земель, зігрітих іншим сонцем? Хто, залишивши Вітчизну, зможе втекти від себе?

• Все має визначені межі.

• Не питай про те, що буде завтра.

• Жени природу вилами, вона однаково вернеться.

• Приємним буде настання години, на яку ти не сподівався.

• Терплячість робить легшим те, чому не можна зарадити.

• Нехай Бог не втручається.

• Багато може відродитися з того, що вже вмерло.

• Ми лиш порох і тінь.

• Не всі захоплюються одним і тим самим і не всі люблять одне й те саме.

• Користайся теперішнім днем, менше довіряючи завтрашньому. Лови день!

• Якщо нині нам погано, то не завжди так буде й надалі.

• Золота середина.

• Щасливий той, хто далеко від турбот своїми волами обробляє батьківську землю.

• Досягнув загального схвалення той, хто поєднав приємне з корисним.

• Все має міру якусь, повсюди межі є певні,

• Далі чи ближче від них — даремно шукатимеш правди.

• Коли завчасно обдумано суть справи, слова самі знайдуться.

Переглянь та занотуй матеріали уроку!!!

Горацію належить вірш, перший рядок якого звучить так:

«Звів я пам’ятник свій...»

- Яким може бути пам’ятник?

- Від якого кореня утворилося це слово? (Пам’ятник – від слова пам’ять.)

- Навіщо люди їх зводять? (Зводять пам’ятники, щоб люди пам’ятали про інших, шанували їх, не забували про їхні досягнення.)

Життя і творчість Горація

Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.) народився на півдні Італії, в сім’ї вільновідпущеника – раба, відпущеного на волю. Батько Горація багато працював для того, щоб син здобув гідну освіту. Майбутній поет пройшов усі сходинки тогочасної освіти: від початкового навчання у Римі до філософських занять в Афінах, як це було прийнято у римській знаті.

Захопившись ідеями республіки, Горацій боровся в лавах захисників республіки і став військовим трибуном (командиром легіону) в армії Брута.

Після поразки армії Брута розчарований Горацій повертається на батьківщину. Тут на нього чекає ще одне випробування: маєток його батька був конфіскований, і поет залишився без засобів до існування. Саме в цей час Горацій починає писати вірші. Його перші вірші привернули увагу Вергілія, який познайомив молодого поета з Меценатом, що став другом і покровителем Горація.

Познайомившись з Августом, Горацій стає імператорським співцем, проповідником цезаріанства. Але, відчуваючи, що таке життя йому не до душі, усамітнюється у своєму маєтку в Сабінських горах. Згодом Меценат і Август знову викликають поета в Рим. Так і минає його життя – у втечах на лоно природи та поверненнях до Рима.

Перу Горація належать 2 книги сатир, книга еподів (ліричних віршів), 4 книги од, 2 книги послань. У своїх одах Горацій, будучи філософським, інтелектуальним поетом, оспівує Рим і Августа, кохання і красу, розмірковує про поезію, життя і смерть, наслідуючи заклик епікурейства «Carpe diem!» («Лови день!»).

Творчість Горація творила величезний вплив на розвиток світової культури. У Римі його твори вивчали в школах, укладали до них коментарі. Не зникав інтерес до творчості поета і в середні віки, й у добу Відродженняю

Особисте життя

Горацій любив самотність і ніколи не прагнув створити сім’ю: у відомого поета не було ні дружини, ні дітей. Однак це не заважало йому проводити вільний час в суспільстві звабливих гетер.

Маючи непоказну зовнішність, Горацій прагнув оточувати себе красивими жінками, яких він вважав своїми музами.

Літературознавча довідка

Ода (гр. ode – пісня) – жанр лірики, що висловлює піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю визначених осіб тощо.

Прочитай оду Горація «До Мельпомени»

- Про який пам’ятник йдеться у поезії «До Мельпомени»? (Поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони – у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони – у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.)

- Які автобіографічні відомості зазначив поет у вірші? («Я – славний з убогого» – Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: був сином колишнього раба.)

- Про яку заслугу в галузі поетичного мистецтва згадує Горацій? («Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» – це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.)

- Що незвичного є в поезії поета? (По-перше, він зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. По-друге, поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.)

Порівняй різні перекладів поезії українською мовою

До Мельпомени

Звій я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,

Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких –

Часу біг коловий – в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу

Частка краща моя. Поміж потомками

Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись

Давно за владаря був серед полів сухих, –

Будуть знати, що й – славний з убогого –

Вперше скласти зумів по-італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь,

Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,

Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.

Переклад Андрія Содомори

До Мельпомени

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний;

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець

Ще сходить з дівою в високий Капітолій.

І де шумить Авфід в нестриманій сваволі,

І де казковий Давн ратайський люд судив, –

Скрізь говоритимуть, що син простих батьків,

Я перший положив на італійську міру

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру,

І лавром, що зростив святий дельфійський гай,

О, Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

Переклад М. Зерова

• Пригадайте «Заповіт» Тараса Шевченка, його слова «не забудьте пом’янути незлим, тихим словом». Відчуваєте різницю менталітетів?

Д/З. Підготувати виразне читання поезії Горація «До Мельпомени» НАПАМ'ЯТЬ.