Квінт Горáцій Флакк (65-8 рр. до н.е.). “До Мельпомени” («Мій пам’ятник стоїть…»). Тема мистецтва і призначення митця у творі. Пам’ятник як символ вічності поезії. Розуміння автором значення свого доробку

Квінт Горацій Флакк (65-8 рр. до н. е.) народився на півдні Італії, в сім’ї вільновідпущеника – раба, відпущеного на волю. Батько Горація багато працював для того, щоб син здобув гідну освіту. Майбутній поет пройшов усі сходинки тогочасної освіти: від початкового навчання у Римі до філософських занять в Афінах, як це було прийнято у римській знаті.

Захопившись ідеями республіки, Горацій боровся в лавах захисників республіки і став військовим трибуном (командиром легіону) в армії Брута.

Після поразки армії Брута розчарований Горацій повертається на батьківщину. Тут на нього чекає ще одне випробування: маєток його батька був конфіскований, і поет залишився без засобів до існування. Саме в цей час Горацій починає писати вірші. Його перші вірші привернули увагу Вергілія, який познайомив молодого поета з Меценатом, що став другом і покровителем Горація.

Познайомившись з Августом, Горацій стає імператорським співцем, проповідником цезаріанства. Але, відчуваючи, що таке життя йому не до душі, усамітнюється у своєму маєтку в Сабінських горах. Згодом Меценат і Август знову викликають поета в Рим. Так і минає його життя – у втечах на лоно природи та поверненнях до Рима.

Перу Горація належать 2 книги сатир, книга еподів (ліричних віршів), 4 книги од, 2 книги послань. У своїх одах Горацій, будучи філософським, інтелектуальним поетом, оспівує Рим і Августа, кохання і красу, розмірковує про поезію, життя і смерть, наслідуючи заклик епікурейства «Carpe diem!» («Лови день!»).

Творчість Горація творила величезний вплив на розвиток світової культури. У Римі його твори вивчали в школах, укладали до них коментарі. Не зникав інтерес до творчості поета і в середні віки, й у добу Відродження.

Ґронування

Склади інформативне ґроно, яке виконує роль опорного конспекту. 

Використай хмарку слів.

Ода (гр. ode – пісня) – жанр лірики, що висловлює піднесені почуття, викликані важливими історичними подіями, діяльністю визначених осіб тощо. 

- Про який пам’ятник йдеться у поезії «До Мельпомени»?

- Які автобіографічні відомості зазначив поет у вірші?

- Про яку заслугу в галузі поетичного мистецтва згадує Горацій?

Порівняння різних перекладів поезії українською мовою

До Мельпомени

Звій я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,

Вищий од пірамід царських, простоїть він.

Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,

Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких –

Часу біг коловий – в прах не зітре його.

Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу

Частка краща моя. Поміж потомками

Буду в славі цвісти, поки з Весталкою

Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.

Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись

Давно за владаря був серед полів сухих, –

Будуть знати, що й – славний з убогого –

Вперше скласти зумів по-італійському

Еолійські пісні. Горда по праву будь,

Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,

Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.

Переклад Андрія Содомори

До Мельпомени

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді.

Піднісся він чолом над царські піраміди.

Його не сточить дощ уїдливий, гризький,

Не звалить налітний північний буревій,

Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний;

Я не умру цілком: єства мого частина

Переживе мене, і від людських сердець

Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець

Ще сходить з дівою в високий Капітолій.

І де шумить Авфід в нестриманій сваволі,

Іде казковий Давн ратайський люд судив, –

Скрізь говоритимуть, що син простих батьків,

Я перший положив на італійську міру

Еллади давній спів. Так не таїсь від миру,

І лавром, що зростив святий дельфійський гай,

О, Мельпомено, ти чоло моє звінчай.

Переклад М. Зерова

Д/З. Підготувати виразне читання поезії Горація «До Мельпомени».