Переказ — усна оповідь про життєві факти, драматичні ситуації, пов'язані з конкретними історичними подіями, інформація про які передається не очевидцями, а шляхом переповідання почутого (звідси і назва — переказ).

Джерелом виникнення цього жанру були розповіді очевидців чи учасників історичних подій минулого, які, викликавши зацікавлення слухачів, почали передаватися з уст в уста. Історичні події з часом набували нових рис, емоційного забарвлення, доповнювалися новими фактами чи вигадками.

Якщо в основу легенди покладено фантастичні, вигадані події, то переказ доносить до нас історії реальні. Хоча й тут трапляються елементи перебільшення або й фантастики. У цих творах оповідач не повідомляє про бачене особисто, а переповідає почуте від когось про давні часи (звідси й назва — переказ).

Перекази — дуже цікаві і важливі твори. Адже вони зберігають живу пам’ять про нашу минувшину, наших предків, виховують мужність, учать любити й захищати рідну землю. Переказ «Козацька сторожа в степу» доносить до нас відомості про життя, бойову майстерність і доблесть Війська Запорозького — козацької держави на півдні України за Дніпровими порогами. Пороги — це скелі, що височіли посередині ріки. Після побудови гідроелектростанції 1932 року пороги було затоплено.

Козаки з’явилися в понизов’ї Дніпра приблизно в ХV столітті. Це були вільні люди, умілі й безстрашні воїни, які боронили кордони батьківщини від численних загарбників.

Незабаром вони збудували на дніпровських островах могутню фортецю — Запорозьку Січ, яка і стала столицею.

Саме слово «козак» походить від кримськотатарського «Qazaq» — вільна людина або «варта», «чота» (військовий загін).

Утворили козацтво найвідважніші українські селяни й міщани. Спочатку вони ходили полювати й рибалити у дніпровські плавні (безкраї вологі узбережжя, вкриті густою рослинністю). А потім там почали й оселятися. Також гуртувалися там і втікачі від панської сваволі.

Козак — один з найхарактерніших образів в українському мистецтві: фольклорі, художній літературі, живописі.

Художник ХІХ ст. Сергій Васильківський в картині «Козаки в степу» майстерно відтворив постаті невтомних козаків-вартових посеред широкого степу, безкрайнього простору Півдня України. Вершники пильно вдивляються в далечінь, прислухаються до шелесту трав, висохлих на пекучому сонці. Козаки бережуть рідну землю від нападників.

14 жовтня українці святкують День захисників і захисниць України і День козацтва. Саме на свято Покрови — 14 жовтня — козаки проводили Велику раду, де обирали гетьмана і старшину, планували військові походи.

Домашня робота

На наступний урок прочитати "Микита Кожум'яка" Олександра Олеся. У посібнику сторінки 205-211.

Дайте відповіді на питання:

У які часи відбуваються події, змальовані в переказі?
Чому оповідь «Козацька сторожа в степу» є саме переказом, а не легендою?
Розкажи, як козаки облаштовували редути і фігури.
Які риси характерів допомагали запорожцям вільно жити й господарювати на своїй землі в умовах постійної небезпеки?
У творі збереглося багато стародавніх слів. Які з них ти вже знав/знала, а які прочитав/ прочитала вперше?