З другої половини XX сторіччя постала проблема створення всеосяжної концепції, яка б ураховувала як проблеми погіршення стану навколишнього природного середовища, так і проблеми економічного та соціального розвитку суспільства.
У 1992 році конференція ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро закріпила 27 принципів охорони довкілля у контексті сталого розвитку. У 2012 році відбулася конференція ООН зі сталого розвитку; її підсумковий документ, ухвалений Генеральною Асамблеєю ООН, мав назву "Майбутнє, якого ми прагнемо".
Сталий, або збалансований, розвиток (англ. sustainable development) - це процес економічних і соціальних змін суспільства, за якого встановлюється баланс між використанням природних ресурсів, необхідними для задоволення його сучасних потреб, і врахуванням інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхнє право на безпечне та здорове суспільство та задоволення власних потреб. Інакше кажучи, сучасне суспільство несе відповідальність за те, у якому стані залишить після себе довкілля і природні ресурси наступним поколінням.
Концепцію сталого розвитку розробила Міжнародна комісія ООН з навколишнього середовища та розвитку. Її очолила відома норвезька громадська діячка та політеса Гру Харлем Брунтланн. Саме пані Г.Х. Брунтланн сформулювала поняття «сталий розвиток». У 1987 році комісія видала доповідь «Наше спільне майбутнє» (її також називають «Доповіддю Брунтланн»), присвячену пошуку оптимального шляху сталого розвитку. Того самого року цю доповідь було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН. Очолювана Г.Х. Брунтланн комісія визнала, що екологічні проблеми сьогодення мають не локальний, а глобальний характер.
Складові Концепції сталого (збалансованого) розвитку природи і суспільства
Сучасний рівень соціально-економічного розвитку потребує взаємоузгодженості світового співробітництва у дотриманні стандартів якості довкілля. Тому Концепція сталого розвитку орієнтує всі країни на реалізацію екологічно спрямованих заходів щодо структурної перебудови національної економіки (енергетики, транспорту, промислового виробництва, сільського господарства) і міжнародних економічних відносин, на екологізацію всіх видів життєдіяльності суспільства. У Концепції є три основні складові.
1 січня 2016 р. офіційно вступили в силу 17 цілей у галузі стійкого розвитку. Їх було викладено в Порядку денному в галузі стійкого розвитку на період до 2030 р., який ухвалили лідери держав світу на саміті ООН (2015).

Згідно з даними Міжнародного енергетичного агентства, з 2014 по 2019 рік використання відновлюваної енергії у світі має зрости до 40 %. Зокрема, лише в Німеччині в 2018 р. майже 38 % електроенергії було отримано з відновлюваних джерел.

Джерела відновлюваної енергії
Отже, ресурси біосфери як глобальної екосистеми, навіть відновні, обмежені, а населення нашої планети та його матеріальні потреби зростають досить високими темпами, у вигляді геометричної прогресії. Тому сталий (збалансований) розвиток людства можливий лише за умови гармонізації відносин людського суспільства та природи, тобто такого стану біосфери, який В.І. Вернадський називав ноосферою.