У книгах нечасто боягузи є героями – частіше за старою звичкою їх страмлять і протиставляють їм сміливців, чия рука не здригнеться. А даремно, бо от деякі психологи, що вивчають феномен страхів, твердять, ніби боягузи в житті бувають чесніші в своїх почуттях за сильних духом героїв. Бо всіма фібрами переляканих душечок своїх вони відчувають тонше небезпеку, швидко на неї реагують, вони чутливіші взагалі, вони не покриті товстою корою, як куленепробивні сміливці, до чиїх почуттів буває неодразу й докричишся, та й часом їх там, насправді, й нема.
І якби світ складався з суцільних боягузів, то, може би, він був би м'якший. Це заспокійлива версія психологів, яка дуже втішає негероїв. Принаймні їхній світ не напханий робокопами - в ньому все звично й без подвигу. Отже, давайте поринемо у світ карколомних пригод звичайного хлопчика Климка, який, пройшовши випробування, поборов свій страх і став сміливим.