Хвощі

Загальна характеристика хвощів

У ті часи, коли у лісах росли величезні папороті, також росли гігантські деревоподібні хвощі і плауни. Ці рослини також брали участь в утворенні кам'яного вугілля.

Сучасні хвощеподібні — виключно багаторічні трав'янисті рослини. Характерною рисою хвощів є почленованість їхніх пагонів. Ця група рослин є нечисельною: відомо усього 30 видів цієї рослини, які належать до єдиного роду — Хвощ.

Щоб ознайомитися з характерними ознаками хвоща, розглянемо хвощ польовий.

Хвощі — багаторічні трав'янисті рослини, які розмножуються за допомогою спор і кореневищ.

Для польового хвоща характерні два типи пагонів: весняні та літні пагони.

Будова хвоща

Весняні пагони (спорофіт) з'являються ранньою весною і використовують накопичені у кореневищі поживні речовини. Їх стебло має коричневий колір, оскільки у ньому немає хлорофілу. Стебла мають членисту будову, кожен фрагмент якої завершують лускаті листки. Навесні на верхівках пагонів з'являються схожі на колоски утворення — спорангії, в яких розвиваються спори. Коли спори дозрівають і висипаються, весняні пагони відмирають.

Літні пагони виростають влітку і зеленіють до осені. У них зелене членисте стебло, в якому здійснюється фотосинтез. Листя лускоподібне, розміщене кільцями.

Стебло хвоща грубе і гостре, оскільки містить Силіцій. Колись його використовували для чищення посуду.

У ґрунті міститься багаторічне кореневище, яке може досягати довжини до 2 метрів, від якого відходять додаткові корені. На кореневищі утворюються маленькі бульбочки, у яких запасається крохмаль.

Найчастіше хвощі розмножуються нестатево спорами, тому їх відносять до вищих спорових рослин. Хвощі можуть добре розмножуватися вегетативно, наприклад, за допомогою кореневища.

Статеве розмноження хвощів здійснюється за допомогою гамет. Цикл розвитку хвощей відбувається шляхом чергування безстатевого покоління (спорофіт) та статевого покоління (гаметофіт). Гаметофіт має вигляд зеленої пластинки.

Оселяються хвощі на кислих ґрунтах. Отже, хвощ польовий є біоіндикатором кислих ґрунтів, оскільки там, де він росте, ґрунт має підвищену кислотність.