Кераміка, лозоплетіння, писанкарство та петриківський розпис як види декоративно-ужиткового мистецтва

Декоративно-прикладне мистецтво – це вид мистецтва, суть якого полягає у виготовленні предметів, що мають художні якості і призначення для задоволення практичних потреб (посуд , одяг), для прикрашання житла (рушники, різьба по дереву).

Кераміка

Кера́міка — неорганічні, неметалічні тверді вироби, вироблені дією тепла з наступним охолодженням. Керамічними називають вироби і матеріали, що одержуються внаслідок спікання глин й їхніх сумішей з мінеральними додатками, а також оксидів і їхніх сполук.

Всі вироби кераміки в цьому відношенні поділяються на 2 групи: щільні й пористі. Щільними називаються такі, які під дією високої температури при випаленні сплавилися або злилися до однорідної твердої маси, на зламі вони нагадують скло, напівпрозорі, не вбирають в себе воду й при ударі об сталь викрешують іскри. До таких виробів належить, наприклад, порцеляна.Натомість, пористі вироби нещільні, на зламі також пористі, легко ламаються, пропускають крізь своє тіло воду, якщо полива пошкоджена. До таких виробів належить, наприклад, фаянс.

Окрім того, є мішані різновиди, що поєднують властивості обох типів. Із кераміки виготовляють посуд, цеглу, черепицю, труби, скульптури, ножі тощо.

Лозоплетіння

Плетіння — ремесло з виготовлення доморобних господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини. Для плетіння використовували гнучкі легкодоступні матеріали: лозу, кору певних дерев, насамперед молодої липи (лико) та берези (берест, луб), верболоз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки — тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували і розпарювали у печі, гнули короби для сівби — сіяники. З вужчих і тонших смужок дранки, дуба, лика плели різноманітні кошелі та кошики (наприклад, солом'яники на Чернігівщині). Способом плетіння виконували стіни клунь, хлівів та кошар, плоти тощо. З лози та інших матеріалів плели рибальське знаряддя.

У художньому плетінні широко застосовують також трав'янисті рослини, які ростуть у воді, на берегах водойм і болотах (рогіз, ситник). Стебла соломи із жита, пшениці рідше ячменю вигідно вирізнялися золотавим кольором і глянцевим полиском. Майстра, що виготовляв кошики, так і звали — кошикар. Лозоплетінням займалися як чоловіки, так і жінки.

Писанкарство

Українська писанка є різновидом декоративно-ужиткового мистецтва. Для виготовлення писанок в цілому придатні будь-які сирі пташині яйця, але здебільшого використовуються яйця домашніх птахів: курячі, гусині, індичі. Також для цього придатні яйця африканських страусів та ему. Найчастіше використовуються курячі, оскільки саме ці яйця мають зручний розмір та однотонне забарвлення. Фарби, які використовуються для забарвлення писанок, можуть бути як природного, так і синтетичного походження.

Давайте ближче познайомимося з видами писанок:

Крашанка - забарвлене яйце у один колір.

Писанка - виконана з допомогою спеціального інструменту - писачка, воску барвників.

Крапанка - прикрашена крапочками воску з подальшим зануренням у барвники. Дряпанка - оздоблення темного фону яйця шляхом продряпування.

Мальованка - прикрашення довільним розписом.

Традиційна символіка кольорів писанки:

• Червоний — радість, любов до ближнього;

• Помаранчевий — сила, гостинність;

• Жовтий — сонце, місяць, зорі, врожай;

• Зелений — рослини, весна, надія;

• Блакитний — небо, вода, дощ, здоров'я, добрі побажання;

• Фіолетовий — віра;

• Коричневий — земля;

• Чорний — вічність;

• Білий — чистота.

  Більшість українських писанок мають симетричний поділ надвоє, начетверо і т. д. за меридіанними та паралельними лініями. Поділ навскоси рідкісний. На Київщині малюнок крупний, такий самий на Тернопільщині, Закарпатті. А на писанках Гуцульщини — дрібний.

  Петрикі́вський ро́зпис

  «Петрикі́вка», — українське декоративно-орнаментальне народне малярство, яке зародилося на Дніпровщині. Петриківський розпис — не лише народне мистецтво, що зберігає звичаї оздоблення українського житла, але й сучасний живопис, який розвивається та набуває нових рис.Характерною особливістю петриківського розпису є переважання рослинних візерунків (здебільшого квіткових) і створення передовсім фантастичних, небувалих у природі форм квітів, в основі яких лежить уважне спостереження місцевої флори, наприклад, «цибульки» або «кучерявки». Нерідко квіти та ягоди поєднано з птахами, іноді використовують зображення тварин і людей, які традиційно мають дещо фантастичний вигляд. Часто в «петриківці» використовується образ.

  Петриківський розпис традиційно виконували на білому тлі (побілені стіни та білий папір), проте сучасні майстри роблять розписи на фоні різноманітних кольорів, зокрема чорного, синього, зеленого, червоного.

  Характерним для петриківського розпису є те, що весь малюнок ніби розгорнутий по площині, має поверхневий вигляд. Орнамент вибудовується навколо одного або кількох стебел, до яких приєднані всі елементи основної частини орнаменту. При цьому лінії стебел і галузок не перетинаються між собою, а багато елементів розпису (квіти, листки, ягоди тощо) мають силуетне зображення. Фігури птахів, звірів, людей мають здебільшого контурне зображення.