Католицька церква напередодні Реформації.

Реформація - слово, що перекладається з латинської як перебудова, стало символом цілої епохи в історії країн Європи. Це була доба, коли розгорнувся рух за переосмислення ролі католицької церкви у суспільстві. Дуже швидко ця боротьба, що починалася з диспутів в університетських залах, перекинулася на поля бойовищ. Люди початку нового часу були приголомшені силою ненависті, з якою точилася боротьба між прихильниками старої католицької церкви і реформаторами. Мине багато часу, поки людство зрозуміє, що неможливо винищити всіх, хто хоче жити інакше. Треба навчитися жити разом, на одній планеті. Шлях до цього буде дуже довгим.

Події, які спричинили розкол Європи на два великі табори — католиків і прихильників Реформації, — розпочалися на початку XVI ст. у Німеччині.

1. Католицька церква напередодні Реформації.

Католицька церква напередодні Реформації. І тут ми повинні сказати що, що на початок 16 в Католицькій церкві починають проявлятися певні кризові явища. За довгі століття свого існування КЦ накопичила величезні багатвса. З усієї Європи до Риму стікався нескінченний потік золота. І навіть у затято віруючих людей багатства Папи і духовенства викликало певне обурення.

Реальне життя архієпископів, священників кардинально відрізнялося від того, чого насправді вчив Ісус Христос і церква. Говорячи в церквах під час служби про смиренність, покору, бідність і скромність, саме духовенство вело далеко не «смиренне життя», жило в роскоші та розпусті. Це було першим проявом кризи всередині Католицької церкви.

Католицька церква була найбільшим феодалом Європи (Ми вже говорили, хто такі феодали, як правило це були люди. Але КЦ теж володла своєю землею) – в її розпорядженнях були величезні території, на яких працювали селяни – вони платили десятину, податок за землю, віддавали частину урожаю і вимушені були виживати на те, що залишиться після цього. Це викликало незадоволення як самих селян, так і світських правителів, яких дратувала економічна і політична могутність церковних діячів. Це ще один прояв кризи Католицької церкви.

Окрім цього усі богослужіння проводилися латинською мовою – незалежно від того де ти проживав – в Польщі, Німеччині, Франції – в церкві служба проводилася невідомою для простих людей латиною. Це вело по перше до невдоволення людей а по друге до зловживання духовенством біблійними істинами, які вони підлаштовували для своєї вигоди. – ще один кризовий факт

Найбільшого невдоволення серед всього населення Європи спричинило введення індульгенції.

Робота з термінами та поняттями.

Індульгенція — у католицькій церкві — грамота, свідоцтво про повне відпущення гріхів.

Реформація — широкий антифеодальний суспільно-політичний і релігійний рух, який набув форми боротьби проти католицької церкви, в Західній і Центральній Європі в XVI ст.

Справа в тому що катольцька церква на чолі з Папою Взяла на себе «обов’язок» і право відпускати гріхи людей. А на початку 16 ст. довели це до абсолютного абсурду, ввівши індульгенцію – право купити будь-якій людині прощення гріхів за певну суму грошей. Простіше кажучи, маючи достатньо грошей, згідно з логікою Католицької церкви – ти міг стати безгрішним. Продаж індульгенцій доходив до абсурду. Одного разу Мюнстерський монах Йоган Тетцель - настоятель домініканського монастиря, ходив по місту і збирав останні гроші з містян взамін на індульгенцію. Один багатий, і як можна побачити розумний аристократ підійшов до монаха і спитав чи можна купити індульгенцію для гріха, який він вже задумав, але ще не здійснив. Ну монах відповів що звісно можна, але тоді гроші ти маєш дати негайно – він купив. Коли монах вже виходив з міста то цей аристократ догнав його і жорстоко побив – у своє виправдання він сказав що саме це і було його задуманим гріхом.

Безсоромний продаж індульгенцій викликав величезне обурення серед католиків які бачили кричуще протиріччя між справжнім християнським вченням і поведінкою Папської церкви. Це невдоволення, власне, і переросло в те, що ми називаємо реформацією – рухом за оновлення церкви, його перетворення і поверхня до першоджерел церкви. Почалася реформація саме в Німеччині

2. Початок Реформації у Німеччині. Що являло собою Німеччина на поч. 16 ст. Такої держави як Німеччина не існувало аж до 1871 р. На 16 ст.. Політично вона не була єдиною державою. ЇЇ тер. Була поділена на десятки окремих князівств, кюрфюрств, герцогств і т. д. Не існувало єдиного законодавчого органу (парламенту), єдиної армії чи єдиних навіть законів.

Причини Реформації у Німеччині:

1. Відсутність сильної королівської влади. Фактично імператора обирали 7 найбільших курфюрстів (3 архієпископа) Він ставленик Папи римського і виконує його забаганки і не має реальної влади.

2. Ще з раннього середньовіччя католицьке духовенство в Німеччині було величезним власником земель. Фактично католицька Церква була найбільшим німецьким феодалом, німецькі землі . давали величезні доходи Римському папі, який вважав Німеччину своєю вотчиною.

3. Окрім духовної, Католицьке Духовенство мало і світську владу – серед 7 найбільших курфюрстів – 3 були архієпископами (майну, кельнський, пфальцький).

4. Духовенство не піддавалося світському суду – лише церковний

Все це дратувало як звичайних людей, так і привілейовані стани населення. Все це справило грунт для початку реформації.

Початок реформації пов'язаний із іменем Мартіна Лютера – звичайного монаха з м. Віттенберг, який своїми вчинками змінив усю подальшу історію Людства. Біографію Лютера розповідати не буду, бо це буде одним із домашніх Завдань, але на 1517 р. він, будучи монахом переживав всі ті самі невдоволення, що і решта населення Німеччини. Він був невдоволений свавіллям Католицької церкви, зокрема продажем індульгенцій.

І 31 жовтня 1517 р. він робить те, що згодом змінить увесь хід світової історії. Він прибиває до дверей Віттенберзького Собору свої 95 тез проти індульгенції. Це були 95 заперечень колишнього монаха проти права римських Пап прощати гріхи за гроші. У лічені дні він став відомим на всю Німеччину, навколо нього тут же згуртувалися величезна кількість однодумців .Поступово від критики індульгенції вони перейшли до критики папства і Католицької церкви в цілому

Папа побачив загрозу в постаті Лютера і 1520 р. видав буллу в якій відлучав МЛ від церкви. Те що зробив Лютер – тобто спалив буллу привселюдно у стінах університету. . це означало остаточний розрив із римом.

Головна теза Лютера – спасіння вірою – людина є творінням бога і вона напряму повзуна з богом, а отже немає потреби в священиках, єпископах і папі які себе позиціонують як посередники. Кожен християнин має право самостійно постати перед богом, Спасіння отримується лише Божою милістю і не залежить від будь-яких заслуг людини. Єдиним авторитетом у справах віри є Святе письмо. Це вчення Лютера, яке можна охарактеризувати як спасіння вірою спонукало до подальших роздумів. Якщо спасіння залежить лише від божого милосердя, то навіщо людині посередництво церкви на чолі з папою? Вчення Лютера перекреслювало обов’язковий авторитет для християнина на рівні з Біблією рішень вселенських соборів і папських булл — На його думку, все що не сказано в писанні вигадка людей. Окрім цього він наголошував на тому що землі Католицької церкви повинні бути секуляризовані, монастирі і чернечі ордени ліквідувати, священники тепер могли одружуватися (целібат) носити звичайний одяг, Також розвінчувався культ ікон і скульптур як таке що відволікає від віри.. А із 7 таїнств залишалося лише 2 з Біблії Лютер оголосив Біблію єдиним авторитетом для християнина, і за його вченням кожен християнин повинен був її регулярно читати

Виступ Лютера отримав величезну підтримку Людей.

Папа римський Лев Х і імператор Карл V, вбачаючи загрозу церкві, оголошує збір рейстагу у м. Вормс, куди запросили самого Лютера і змусили відмовитися від його поглядів. Але він сказав, що він залишиться вірним своїм поглядам “На цьому стою і не можу по іншому”. Здавалося би це був вирок для Лютера, але раптово він зник (його було викрадено саксонським курфюрстом) чим власне його було врятовано від смерті. За час свого переховування Мартін Лютер зробив дещо визначальне – переклав Біблію на німецьку мову

3. Селянська війна. Томас Мюнцер

Ідеї Лютера знайшли широку підтримку серед населення. Почавши з реформи церкви міська біднота і селянство сподівалися оновити світ і встановити в ньому справедливість. Ці ідеї знайшли підтримку населення. Її ідейним керівником став Томас Мюнцер. Він був прихильником ідей Лютера і його вірним товаришем, але згодом став на більш радикальні позиції. Мюнцер хотів встановити царство боже на землі де пануватиме справедливість а влада належатиме народу. У такому царстві місце було лише бідним дворянам які припинять гнобити народ, а решту потрібно стратити. Під такими гаслами і настроями розпочалася селянська війна.

Робота з термінами та поняттями.

Селянська війна — масштабне й тривале у часі повстання селян, яке охоплює велику територію.

Повстання спалахували стихійно у різних частинах Німеччини. Люди штурмували замки і монастирі, вбивали аристократів і духовенство, захоплювали їхнє майно.

Певним маніфестом повстанців стало проголошення “12 статтей” - програма повстанців під час Селянської війни. В ній бунтівники проголосили свої вимоги: це і ідеї Лютера про реформацію, і звільнення селян від особистої залежності, обмеження панщини, відміна штрафів та побиттів і тд

Згодом була розроблена «Гейльбронська програма» . ЇЇ авторами була спеціальна комісія депутатів. Цей проект теж виражав інтереси бідноти міста селян — звільнення селян з під влади дворян, надання землі селянам після її конфіскації у церкви, реформа судів,

Статейний лист — Розроблений прихильниками Мюнцера. Вони пропонували дворянам і духівництву відмовитися.

4. Жан Кальвін і Реформація в Женеві

Серед європейських країн найбільшого поширення, крім Німеччини, реформаційний рух набув у Швейцарії.

Події в сусідній Німеччині помітно вплинули на кантони — окремі незалежні землі, об'єднані у Швейцарський Союз. Більшість населення тут також була невдоволена католицькою церквою, виступала за обмеження її впливу і секуляризацію володінь. Центром реформаційного руху стало багате і квітуче місто Женева. Його мешканці рішуче підтримали лютеранських проповідників і змусили католицьке духовенство залишити місто. Остаточна перемога Реформації в Женеві пов'язана з особою Жана Кальвіна (1509-1564), француза за походженням, який прибув у Швейцарію, рятуючись від релігійних переслідувань.

Під керівництвом Кальвіна Женева перетворилася у центр не лише швейцарської, а й європейської Реформації.

Жан Кальвін вважав, що доля кожної людини заздалегідь визначена Богом. Тільки Бог вирішує, потрапить людина до пекла чи до раю. За свого земного життя вона повинна сумлінно працювати, не прагнути комфорту й насолод, бути сумлінною і накопичувати гроші. Якщо перед людиною з'являється можливість отримати прибуток і вона не використає її, це буде великим гріхом. Католицизм вважав багатство гріхом, Кальвін, навпаки, видавав його за знак Божого благословення.

Виправдовував лихварство, вважав за можливе існування рабовласництва, яке набирало сили в колоніях.

В Європі Женеву почали називати «протестантським Римом», а Кальвіна — «женевським папою». Кальвіністська церква у Швейцарії контролювала всі сфери життя: було заборонено танці, пісні, святковий одяг, прикраси. Тих мешканців Женеви, які не бажали коритися новим порядкам, позбавляли громадянських прав і виганяли з міста, а іноді й страчували. Всіх приголомшила доля іспанського лікаря-католика Мігеля Сервета (1511-1553). За виступи проти католицької церкви його переслідувала інквізиція, і він сподівався знайти порятунок у Женеві. Проте Кальвіна також не влаштовували погляди Сервета, його звичка піддавати все сумніву. «Женевський папа» звинуватив Сервета в єресі та присудив до спалення на вогнищі.

Незважаючи на крайнощі, кальвінізм в цілому відповідав потребам становлення суспільства. Погляди Кальвіна поширились із Женеви до країн, в яких почали розвиватися нові економічні відносини. Вони і стали основою ідеології «ділової людини» нового часу.

Вчення Кальвіна і створена ним церква мали у світі більше прихильників, ніж лютеранство. Хоча Північна Німеччина і країни Скандинавії (Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія) стали переважно лютеранськими, проте Швейцарія і Нідерланди прийняли кальвінізм. Прихильники кальвінізму були також у Польщі та Угорщині. Кальвіністами стали й шотландські пресвітеріани, як і гугеноти у Франції та пуритани в Англії, причому, пуритани-емігранти пізніше мали значний вплив і на боротьбу англійських колоній за свою незалежність у Північній Америці.

Головна теза Лютера – спасіння_____ – людина є творінням бога і вона напряму пов'язана з богом, а отже немає потреби в священиках, єпископах і папі, які себе позиціонують як ______. Кожен християнин має право самостійно постати перед богом, ________ отримується лише _____________і не залежить від будь-яких заслуг людини. Єдиним авторитетом у справах віри є __________.