Після хрещення Русі у 988 році християнська церква стала центральним інститутом духовного, культурного та політичного життя держави. Вона сприяла укріпленню князівської влади, формуванню моральних норм і єдності народу. За князів Володимира Великого та Ярослава Мудрого церква активно розвивала освіту, літописання, архітектуру та книжну справу.
Було засновано митрополію в Києві, відкрито школи при монастирях і храмах, створено бібліотеки (зокрема книгозбірню Ярослава Мудрого). Монастирі, як-от Києво-Печерський, стали осередками просвітництва, літератури та духовного життя3. Церква впливала на законодавство («Руська правда»), мистецтво (фрески, ікони, храмова архітектура) та міжнародні зв’язки Русі.
Таким чином, церква в Давньоруській державі була не лише релігійною інституцією, а й потужним культурним і політичним чинником, що формував світогляд і державність народу.
