УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. 5–9 класи . Програма для загальноосвітніх навчальних закладів (Програма затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804)
відповідно підручника :
Українська література : підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Олександр Авраменко. — К. : Грамота, 2017. — 336 с. : іл.
Мета даного уроку :
проаналізувати образ Наталки,
визначити провідні риси її характеру;
схарактеризувати образи Петра і Миколи;
розвивати навички групової роботи, вміння грамотно висловлювати свої думки;
робити висновки, узагальнення;
виховувати почуття гордості за національну культуру;
кращі риси людини:
доброту, милосердя, щирість, шанобливе ставлення до батьків.
Створений талантом Котляревського образ дівчини з Полтави ( а саме почувши від селянина Мефодія Семижона сумну історію про його небогу, створив прекрасний жіночий образ, який і став ідеалом української жінки).Ось уже два століття Наталка «не старіє», а живе й полонить серця мільйонів людей. Милуємося її вродою, характером, слухняністю.
Запишіть собі у зошити :
Друге грудня
Класна робота
Образ Наталки як уособлення кращих рис української жінки. Сценічне життя твору
2
На попередньому уроці ми розпочали вивчати п`єсу «Наталка Полтавка» Івана Котляревського.
Вашим домашнім завданням було прочитати п`єсу, звернути увагу на образи Наталки, Миколи і Петра. Тож перевіримо ваші знання.
Літературна гра «Впізнай героя за його словами»
… пив, гуляв, а розвіявши добро, залишив дочку й жінку без куска хліба.
… погрожує притягти до відповідальності дівчину, яка відмовилась одружитися з ним.
… пропонує останні гроші засватаній за багатія дівчині, щоб нелюб не докоряв їй своїм багатством.
… один живу на світі, як билинка на полі! Сирота – без роду, без племені, без талану і без приюту,… що робить, і сам не знаю.
… чоловік і добрий був би, так біда – хитрий як лисиця. І на всі стьобни мотається, де не посій, там і уродиться…
3
Кого з героїв п’єси Котляревського ви уявляєте, коли чуєте слова: душевність, простота, вірність, покірність, людська гідність?
Так , Наталку. А хто ж така Наталка?
Наталка Полтавка — центральний образ п’єси. Це звичайна українська дівчина. Про себе вона співає:
Не багата я і проста, но чесного роду,
Не стиджуся прясти, шити і носити воду.
Мати називає Наталку «доброю дочкою», а виборний дає їй таку виразну характеристику:
«Золото — не дівка!. Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна — яке в неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших за себе, яка трудяща, яка рукодільниця, що й себе, й матір на світі держить ».
Таким чином, ми дізнаємося про героїню перш за все те, що вона відповідальна, покірна й працьовита. Тому й усі матері в селі ставлять Наталку за приклад своїм дочкам, а возний вважає її «найкращою зо всього села і всіх прикосновенних околиць дівицею».
Характеристику трохи з іншого боку дає дівчині виборний, який розповідає про її почуття до Петра, глибоку вірність і відданість Наталки в коханні: «Наталка без душі його любить, через його всім женихам одказує». Вірність дівчини виявляється тим більше, що про її коханого вже давно нічого не чути, і возний припускає навіть, що неможливо «любить такого чоловіка, котрого може й кістки погнили». Та дівчина залишається вірною своєму слову попри все: і постійні настійливі сватання, й вимоги матері вибрати собі врешті-решт нареченого, щоб не залишитися самій. Та Наталка дуже правдива в своїх почуттях і не може зрадити кохання до Петра, якого чекає вже чотири роки. Це цілих чотири роки невідомості, виглядання, очікування, вірності.
Сила кохання Наталки виявляється в її першому пісенному діалозі, коли вона щиро звертається до любого:
«Петре! Петре! Де ти тепер?., я тебе любила і тепер люблю… Вернися ж до мого серця!.. Нехай глянуть мої очі на тебе іще раз і навіки закриються…».
У своєму вірному коханні Наталка ніби уособлює традиційні народні уявлення про вірність закоханих, про те, що дівчина має чекати свого нареченого хоч би і все своє життя, не зраджуючи йому.
До Наталки постійно сватаються інші парубки й чоловіки: і дяк, і волосний писар, і підканцелярист, і «многії другі», а вона «многим женихам піднесла печеного гарбуза», хоч мати й сердиться на неї, мріючи, щоб дочка вигідно вийшла заміж та полегшила їхнє матеріальне становище.
Урешті до Наталки сватається підстаркуватий, але багатий возний, який до вподоби матері. Наталка намагається відвернути возного від себе, звертаючись до його сумління:
«Гріх вам над бідною дівчиною глумитись! Моє все багатство єсть моє добре ім’я».
Дійсно, для Наталки, яка досить бідна наречена, честь — це єдиний скарб, тому вона мусить берегти її, а так само й свою вірність коханому. І на докори матері дівчина гордо відповідає: «Лучче посивію дівкою, як піду за таких женихів. Нехай вони будуть розумні, багаті і письменніші од нашого возного, та коли серце не лежить до їх і коли вони мені осоружні!» Наталка вважає, що шлюб без кохання неможливий, що це обман і наруга над її дівочою гідністю, бо з нелюбом вони не зможуть жити «люб’язно й дружно, бути вірними до смерті і помагати один одному». Родина для неї — це поєднання двох закоханих сердець, а в коханні не вибирають, хто багатший чи вигідніший: «Серце не вважає, кого раз полюбить, з тим і помирає!»
Та врешті Наталці доводиться стати перед вибором — зрадити свої кохання чи не послухатися матері. Вихована у старосвітських народних звичаях, дівчина не може йти проти материнської волі, тому погоджується на самопожертву заради матері:
«Я покоряюсь вашій волі і для вас за першого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати»
Такий вчинок зовсім не робить Наталку зрадницею, а навпаки, підносить її високі моральні якості, здатність на самопожертву заради щастя близької людини. Однак горе її таке сильне, що з розпачу дівчина хоче кинутися у Ворсклу. Про страждання свого серця Наталка розповідає в пісні « Чого ж вода каламутна ». Вона не бачить для себе щастя в нерівному шлюбі з нелюбом, бо коли бідна дівчина вийде за багатого, то «така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою».
У найважливіші моменти Наталка може бути й рішучою. Так вона заявила, що буде тільки з Петром, що любить його. Навіть нерішучість коханого і його бажання відступитися від неї заради добра її матері не зупиняють дівчину в боротьбі за своє щастя: «Возний мусить одступитися!» І навіть залякування судом і тюрмою її не лякають. У цій сцені образ дівчини розкрито найглибше, зокрема яскраво показано її рішучість, наполегливість, розум.
В образі Наталки Полтавки втілені найкращі риси української дівчини: щирість, скромність, доброта, чесність, вірність коханому, любов до рідних. А ще автор підкреслює її рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. Можна стверджувати, що Наталка — ідеал селянської дівчини.
Словесне малювання.
Якою ви уявляєте головну героїню?
4
"Віночок для Наталки"
Вибрати із ряду слів ті, які асоціюються у вас із образом Наталки :
Тактовність, пиха, вірність, самопожертва,покірність, хитрість,нерозважливість, працьовитість, щирість, слабкість, рішучість, розум, любов до розкошів, любов до матері, пошана до старших, песимізм, волелюбність, чесність, безкорисливість, порядність, наполегливість, душевність, простота, людська гідність, самоповага.
5
Створити анкету головної героїні, використавши подані запитання:
Прізвище, ім'я.
Вік.
Портрет (цитата з твору).
Соціальний статус.
Батьки.
Освіта.
Захоплення.
Де і ким працює.
Друзі.
Мрії.
Ставлення героїні до інших персонажів твору.
Ставлення інших персонажів до головної героїні твору.
Проблеми, які намагається вирішити.
6
“Хвилинка-цікавинка”
Роль і функція пісень у драмі
Феноменальність твору — 22 пісні. У «Наталці Полтавці» пісня є суттю твору, формою його існування. Народна пісня, музика були невід’ємною частиною духовного життя народу. Кожен герой у п’єсі має свою пісню, яка допомагає нам глибше пізнати цей образ. У піснях персонажі виливають свої почуття, висловлюють свої погляди, самохарактеризуються.
Види пісень, використані у п’єсі, за походженням:
а) пісні, написані самим автором:
«Ой мати, мати! Серце не вважає»;
«Віють вітри, віють буйні»;
«Ой я дівчина Полтавка»;
«Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»;
«Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?»;
«Де згода в сімействі»;
«Підем, Петре, до тієї»;
«Начинаймо веселиться».
б) фольклорного походження, але оброблені І. Котляревським відповідно до змісту своєї п’єси, тобто нові варіанти відомих народних пісень: «Сонце низенько, вечір близенько»; «Ворскло, річка невеличка» та ін. в) літературного походження, але перероблені автором:
«Всякому городу нрав і права» Г. Сковороди; «От юних літ...»; «Ой доля людськая — доля єсть сліпая!»;
г) народні пісні, введені у п’єсу майже без змін: «Ой під вишнею, під черешнею»; «Гомін, гомін по діброві»; «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»; «У сусіда хата біла»; «Дід рудий, баба руда».
Деякі дослідники авторство пісень «Віють вітри, віють буйні», «Чого вода каламутна» приписують напівлегендарній поетесі Марусі Чурай. Найбільше у творі ліричних пісень. Змінюючи прозаїчну мову, ці пісні надають усій п’єсі глибокої задушевності, теплоти і щирості.
.png)
.png)
