Іван Карпенко-Карий. Короткі відомості про життя і творчість видатного українського драматурга XIX ст., про театр корифеїв. Трагікомедія " Сто тисяч"- класичний взірець українського театру корифеїв.

За своє життя Іван Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич) зіграв ролі різного плану: і комедійні, і серйозні. Першою, тому найбільш пам'ятною, стала роль Гната Карого з драми Тараса Шевченка "Назар Стодоля". Не випадково драматург узяв собі як псевдонім прізвище цього героя. Іншою частиною є похідне від батькового імені ( Карпо). Родина Тобілевичів дала Україні чотирьох митців - акторами стали троє братів і сестра: І. Карпенко - Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський і Марія Садовська-Барілотті. Усі вони стали відомими артистами "Театру корифеїв". Іван змалечку захопився театром, і цим завдячував мамі: "Матуся моя, яка не вміла читати, знала напам'ять "Наталку Полтавку". Працюючи канцеляристом у суді містечка Бобринець, Іван познайомився із Марком Кропивницьким, який уже тоді заснував аматорський театральний гурток. Потім Тобілевич переїжджає в Єлисаветград, де стає учасником і режисером багатьох вистав. Грає так майстерно, що стає улюбленцем публіки. Карпенка - Карого звільняють зі служби за політичну діяльність. Він цілком віддається театру. Йому забороняли проживати у великих містах Росії. Протягом трьох років живе у Новочеркаську. Саме тут він пише п'єси "Наймичка", "Безталанна", "Бондарівна", "Мартин Боруля", що понад століття є окрасою репертуару багатьох театрів України. Комедію "Сто тисяч" митець написав на хуторі Надія поблизу Єлисаветграда, де два роки проживав під наглядом поліції. Наприкінці 1888 року Карпенко - Карий отримав дозвіл грати на сцені й не полишав її до самої смерті, поєднуючи працю актора, режисера і драматурга. Він грав ролі Мартина Борулі, Герасима Калитки.

Іван Карпенко-Карий увійшов в історію як один із яскравих представників театру корифеїв.

Театр корифеїв - унікальне явище в українській культурі. Свою діяльність розпочав у 1882 році в Єлисаветграді драмою "Наталка Полтавка " І. Котляревського. Засновником театру став Марко Кропивницький - режисер, актор і драматург, чиїм іменем нещодавно назване це місто.

Розквіт театру пов'язаний з іменами Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької, Михайла Старицького та інших діячів, які були справжніми сподвижниками національного мистецтва. Згодом театр переїхав до Києва. Емський указ (1876) забороняв українське друковане слово; тематика вистав звужувалася до селянського побуту. Тож основу репертуару "Театру корифеїв" становили твори І. Карпенка-Карого, Марка Кропивницького, Михайла Старицького. Слава про "Театр корифеїв" поширилася далеко за межі України.

Позбувшись "гласного нагляду" поліції, І. Карпенко-Карий написав п'єсу "Гроші". ЇЇ не дозволено було ставити на сцені, тому довелося дещо переробити твір.Так з'явилася комедія "Сто тисяч". Сюжет він узяв із життя. Тоді в Єлисаветграді та навколишніх селах діяли шахраї, які обдурювали багатіїв, продаючи їм фальшиві гроші. Проте драматург прагнув показати породжений новим часом тип людини, для якої сліпе нагромадження статків стало метою життя.

Дайте відповіді на запитання.

Чому твір зацікавлює з перших рядків?

Драматичний твір побудований на основі... (Дивіться підказку на стор. 97 вашого підручника української літератури.)

Чи є тут мова автора?

Від чого залежить кількість дій у п'єсі?

Що потрібно, щоб закінчилася чи почалася нова дія у п'єсі?

Опрацюйте теоретичний матеріал підручника. Укладіть літературознавчий словничок із понять монолог, діалог, ява, дія, ремарка, репліка.