Все, що існує на світі, завжди має свій початок. Європейська література народилася з дивовижної і неповторної культури античного періоду. Другий етап розвитку всесвітнього літературного процесу – Середньовіччя – тисячолітній період в історії європейської культури, проміжний між античністю та Відродженням. Безліч ниток крізь віки й тисячоліття тягнуться від античності в інші епохи, утворюючи дивовижне плетиво, барвистий килим європейської цивілізації.

Епоха Просвітництва, яка прийшла на зміну епосі Відродження,— одна із видатних сторінок в історії західноєвропейської культури. Сам корінь слова «просвітництво» ( від «світло», «світити») указує на одну із провідних тем доби. Саме з цією епохою ми сьогодні почнемо знайомитися ближче.

Просвітництво – це широка ідейна течія та історична епоха, що охоплює XVII-XVIII століття, яка характеризується вірою в силу людського розуму та науки, прагненням до прогресу та покращення суспільства через освіту та раціональне мислення.

Перегляньте відео!

В якій країні з'явились перші ідеї Просвітництва?

XVIII ст. називають добою Просвітництва. Це була епоха великих соціальних зрушень у країнах Європи. Головною ознакою доби стала криза феодальної системи та формування буржуазних відносин. У 1688-1689 рр. спалахнула буржуазна революція в Англії, у 1789 1794 рр. — Французька революція. В інших країнах теж розпочалися процеси розбудови нових державних устроїв. На арену політичної боротьби вийшли представники буржуазії й широкі народні маси.

Доба Просвітництва відкрила ціле сузір’я блискучих імен філосо фів-письменників і письменників-мис лителів: Роберт Бернс, Генрі Філдінг, Даніель Дефо, Джонатан Свіфт, Ло ренс Стерн, Семюель Річардсон у Ве ликій Британії; Вольтер (Франсуа Марі Аруе), Жан-Жак Руссо, Дені Дід ро, П’єр Огюстен Карон де Бомарше у Франції; Й. Г. Гердер, Г. Е. Лессінг, Й. Ф. К. Шиллер, Й. В. Ґете в Німеч чині, Бенджамін Франклін у США (до слова, той самий Франклін, чий портрет і сьогодні зображений на 100-доларовій банкноті), українець Григорій Сковоро да та багато інших.

Отже, ідеї Просвітництва:

Раціоналізм - розум та логіка як джерело знань і підходу до розуміння світу.

Науковий прогрес - віра в силу науки, що сприяла розвитку природничих наук, математики, фізики, астрономії тощо.

Освіченість - поширення освіти і грамотності. Виникли навчальні заклади, бібліотеки .

Релігійна толерантність - віра піддана критиці, а релігійний авторитет почав зазнавати змін.

Людські права - ідея про недоторканість особистих прав та свобод людини.

«Освічений абсолютизм» – політика, здійснювана у XVIII столітті в деяких європейських монархічних державах. Її змістом було знищення або перетворення "зверху" найбільш застарілих феодальних порядків. Ці монархи намагалися модернізувати свої держави, але при цьому зберігаючи необмежену владу. Суть політики:

Реформи "згори":
Монархи-просвітителі проводили реформи, спрямовані на покращення життя своїх підданих, але не допускали обмеження своєї влади.
Вплив Просвітництва:
Вони використовували ідеї філософів-просвітителів про розум, прогрес і справедливість, але не бажали ділитися владою з народом.
Перетворення на засадах розуму:
На практиці це виражалося у проведенні адміністративних реформ, обмеженні впливу церкви, розвитку освіти та економіки.
Поєднання абсолютизму та прогресу:
Монархи прагнули поєднати свою владу з ідеями прогресу, вважаючи, що вони краще знають, що потрібно для їхніх держав.

Представником «освіченого абсолютизму» був Фрідріх II Великий (Пруссія): https://uk.wikipedia.org/wiki/Фрідріх_II_(король_Пруссії)