Історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму. Основні ознаки романтизму як напряму в літературі й мистецтві

Ріка часу несе нас дедалі швидше. Мистецтво, як відомо, надзвичайно багатогранне. Значна кількість жанрів і напрямів дозволяє кожному авторові якнайповніше реалізувати свій творчий потенціал, а читачеві дає змогу обрати саме той художній стиль, який йому до душі. Наступна наша зупинка — біля узбережжя дивовижної епохи — епохи романтизму, яка поширилася наприкінці XVIII століття в європейській культурі. Цей новий тип свідомості охопив абсолютно всі основні види мистецтва — живопис, літературу, музику, архітектуру — та був пов’язаний із докорінною зміною світоглядних орієнтирів.

Історичні, естетичні, філософські чинники розвитку романтизму

Слово романтизм походить від іспанського романс, що позначало ліричний жанр, який виник в іспанській літературі ще в середні віки.

Романтизм — ідейний рух у літературі й мистецтві, що виник наприкінці XVIII ст. у Німеччині, Великій Британії та Франції, поширився на початку XIX ст. Польщею й Австрією, а з середини XIX ст. охопив решту країн Європи та Північної і Південної Америки.

Опрацюй матеріал за схемою

Запам’ятайте!

Романтизм — перший за часом виникнення художній напрям, який відобразив зрушення в суспільній свідомості та зміни у світогляді людей на межі XVIII-XIX ст. Центр художньої системи романтизму — особистість, а головний конфлікт, який зображують романтики,— особистість і суспільство.

Усвідомте, що в пошуках ідеалів романтики звернулися не до доби античності, як класицисти й просвітителі, а до Середньовіччя з його культом ідеального кохання, лицарських подвигів, добрих та злих чарівників.

Романтизм у різних країнах

Розвиваючись у багатьох країнах, романтизм усюди набував національної своєрідності, обумовленої конкретними історичними умовами й національними традиціями.

У Німеччині вся інтелектуальна енергія романтизму зосередилася в галузі теорії, що відбилося у філософсько-естетичних шуканнях, роботі славнозвісної школи енських романтиків.

Видатний представник німецького романтизму — драматург й новеліст Генріх фон Клейст. Його творчість найбільш послідовно та повно передає дух епохи. Цілою добою в німецькій і світовій поезії є творчість Генріха Гейне.

Розквіт англійського романтизму відбувся в період між битвою під Ватерлоо та парламентською реформою. Найбільш значні твори належать Дж. Н. Ґ. Байрону, хоч той і назавжди залишив Англію. В. Скотт розробив історичний роман. У поезію прийшли романтики молодого покоління: П. Б. Шеллі, Дж. Кітс.

На відміну від англійського та німецького, французький романтизм не відмовлявся від реальності, навпаки, він її стверджував як реальність героїчну. Романтичні ідеї Франції навіть не припускали відокремленості художника від сучасності, яка була романтичною сама по собі. Найбільші досягнення зроблено в живописі та літературі. Художники-романтики намагалися довести французькій публіці: мірилом «витонченого смаку» можуть бути і народне мистецтво, і героїчна сучасність, а не тільки застарілі класицистичні норми. Віктор Гюґо — найавторитетніший із французьких романтиків, вождь французького романтизму та його теоретик. А французька музика романтизму значно зміцнила свої позиції після прибуття до Парижа поляка-емігранта Фредеріка Шопена.

Під впливом європейського романтизму набула своєрідного розвитку американська література. Творчість Дж. Ф. Купера, Е. По, Г. В. Лонґфелло увійшла до скарбниці світової літератури, значно вплинувши на її розвиток.

Лідером поміж живописців-романтиків став французький художник Ежен Делакруа. Його картини розкривають тему боротьби за свободу й показують сильну особистість у момент найвищого напруження духовних сил

Е. Делакруа. Мазепа

Завдання

Складіть творчий проєкт — «візитівку» епохи романтизму як літературно-мистецького напряму, відповівши на запитання: «Яка ідея є провідною в романтичній концепції світу й людини?»