Ірина Жиленко. Поетичні роздуми про дружбу, доброту, красу, про людське щастя й шлях до нього, про те, що може врятувати сучасний світ ("Жар-Птиця")

Усі ми з вами родом з дитинства, і часто  мріємо про щось прекрасне та чудесне, про свято Нового року. От і на сьогоднішньому уроці пропоную перенестися у країну, де панує мир та спокій, де здійснюються мрії.

Кому б не хотілося мати перо жар-птиці чи підкову на щастя? Або побачити якесь диво? Здається, про це мріють усі. І не помічають, що дива скрізь, поруч із нами: іскристий сніг на вулиці рідного села чи міста, усміхнені мама й тато чи бабуся, затишок рідного дому, врешті-решт, власні добре здоров’я, бадьорість та оптимізм. Бачити диво у звичайних речах, цінувати те, що є, закликають нас вірші сучасної української поетеси Ірини Жиленко.

Життя і творчість Ірини Жиленко (народилась у 1941 році)

   Яка вона, Ірина Жиленко? (Учнірозглядають портрет поетеси.) Невисока на зріст, з очима веселими й печальними водночас, здивована дівчинка і зріла мудра жінка в одній іпостасі, зі школярською стрижкою, в якій — навіщо? звідки? чому? — проблискує сивина… А це — емоційна та іронічна, усміхнена і печальна, зневірена й довірлива, безтурботна і саркастична, наївна і прозірлива, проста і парадоксальна, і оптимістична, яка сама Поезія — такою знають її люди.

   Народилась Ірина Володимирівна в Києві. Дитячі роки дівчинки припали на грізний воєнний і післявоєнний час, коли довелося і вчитися, і працювати одночасно. Закінчила вечірню школу робітничої молоді, потім — філологічний факультет Київського університету. Працювала вихователькою у дитячому садку, згодом — у редакціях газет та журналів.

    Перші книжки Ірини Жиленко — «Автопортрет у червоному», «Вікно у саду», «Останній вуличний шарманщик» та інші.

    Писати для дітей, вважає письменниця, — велика честь, бо для неї дитина — це чудо, а дитинство — святкова казка.

    Перша книжка для малят «Достигають колосочки» з’явилася в 1964 році. Для молодших школярів поетеса випустила книжку «Вуличка мого дитинства».

    Чим цікаві поезії Ірини Жиленко? Багатьма речами. Наприклад, Ірину Жиленко вважають найбагатшою на кольори поетесою. Навіть підраховано, що в її збірках (за винятком вибраного, де вміщені вірші з інших збірок) назви кольорів вжито 1059 разів. А ще поетеса дуже любить рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у своїх віршах (можливо, тому що виросла на вулиці, однією з назв якої є Ботанічна?). На честь фіалок (своїх улюблених квітів) вона навіть створила літературний жанр — «фіалки-вірші».

Робота з тлумачним словником

Жар-Птиìця – у східнослов 'янській народній творчості — казковий птах сонячного царства із сліпучо-золотавим, мов жар, пір'ям (тому птаха називають ще золотою птицею); одного його пера досить, щоб освітити ввесь казковий сад; чародій краде Жар-Птицю, але не вбиває її, бо не можна вбити сили природи, що постійно відроджується; Жар-Птиця встигає знести яйце, і саме сонце постає яйцем, що його поклала Жар-Птиця; символ щастя, чогось величного, ідеального; чарівне перо Жар-Птиці завжди приносить удачу, щасливу долю, кохання.

   Інша назва Жар-Птиці — «крешана», яка бере вогонь у бога Сонця, креше ним з неба, посилаючи його всюди і в дерево, і в камінь.

   Воскреснути — це саме викресати живий вогонь, жар тієї птиці, що креше з неба блискавиці.

   Вона їсть золоті молодильні яблука, які дарують красу, вічну молодість і безсмертя. Коли співає Жар-Птиця, з її дзьоба сиплються перлини. Вона здатна перевтілюватися в червоного і чорного коня. Червоний кінь — то сонце, а чорний — то нічне небо. Ці коні-птахи переносять душі померлих у тридесяте царство, тобто у вирій. Не випадково в українських народних казках герой не може окремо здобути ні Жар-птицю, ні вогняного коня, ні царівну-золотоволоску.

Самостійне читання твору учнями

                                    Робота над паспортом твору

Тема: зображення жар-птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям ра­дість і щастя.

Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх ра­дісними, веселими; засудження заздрості, зла (ґава).

Основа думка: у світі завжди протиставляється добро (жар-птиця) і зло (ґава), відбувається боротьба між цими силами, але всупереч усьо­му перемагає світле, радісне і щасливе.

                                            Композиція.

  Поезія побудована як протиставлення доброго, світлого, радісного (жар-птиця) і злого, заздрісного, лютого (ґава).

   Події відбуваються в зимовий період, напередодні новорічних свят, коли кожний мріє про щасливу радість, здійснення всіх бажань, не звер­таючи уваги на «люту скрекотняву» ґави.

Експозиція: покинувши чарівницю через відчинені дверцята клітки, жар-птиця на волі освітлює «казково столицю».

Зав’язка: радість люду від світла жар-птиці, заздрість ґави птаху. Кульмінація: чудесний птах «простудився трішки», його лікування.

Розв’язка: сподівання на швидке одужання жар-птиці, сподівання, що вона принесе «новорічну радість» усім людям.

Підсумок уроку.

Для дітей І. Жиленко ніколи не стомлюється писати, навпаки, багато її «дорослих» віршів пронизані теплими і щемливими спогадами про дитинство, що є другим ії життєдайним джерелом, яке ніколи не замулюється і не висихає. Взагалі для неї дитинство — «святкова казка». Поетеса хоче, щоб малеча вірила у добрі й прекрасні чудеса, у гномів, Діда Мороза, у те, що квіти вміють вальсувати, а ляльки розмовляти. На її думку, це не зашкодить майбутньому науковому мисленню, зате на все життя закладає ніжність до всього живого, осяє світ чарівним світлом краси і радості. (Б. Чайковський)

Домашнє завдання.

Законспектувати біографію поетеси, виразно читати поезію «Жар-Птиця»                Виконати тести

Тести для перевірки засвоєння змісту вірша

1. Сусідка годувала Жар-птицю

а) пшеницею;   б) хлібом;   в) родзинками;   г) насінням.

2. Рвонулась на волю птиця, бо сусідка

а) забула зачинити дверцята;                 б) відпустила її;

в) випустила, аби птаха провітрилася;  г) тим часом прибирала у клітці.

3. Події відбуваються

а) у селі;     б) у казковій країні;   в) у містечку;    г) у столиці.

4. Стара ґава прожила на світі

а) 100 років;    а) 200 років;    а) 300 років;    а) 400 років.

5. Пава «знайшла Жар-птицю»

а) вродливою;   б) непристойно яскравою;   в) молодою;  г) непривабливою.

6. Жар-птиці не було

а) 1 день;     б) 2 дні;   в) 3 дні;  г) 5 днів.

7. Птаха зникла, бо

а) простудилася;  б) полетіла у теплі краї;   в) її викрали;  г) полонили ворони.

8. Під час хвороби Жар-птиця

а) лежала у лікарні;   б) пила молоко і читала журнали;

в) гралася з дітьми;   г) літала над містом.

9. Жар-птиця приносить людям

а) нещастя;    б) пташенят;   в) журнали; г) красу і щастя.

10. Коли чарівна птаха зникла, люди

а) раділи;   б) сумували;   в) були байдужі;     д) сміялися.

11. Ґава, охарактеризувавши Жар-птицю, назвала її:

а) безпечною; б) нескромною; в) щирою; г) непристойною.

12. Якого дитячого журналу не читала жар-птиця:

а) «Малятко»; б) «Барвінок»; в) «Мурзилка»; г) «Дзвіночок».