Інтеграція та глобалізація

Поняття інтеграції та глобалізації. Вплив глобалізаційних процесів на економіку, культуру, довкілля, людину.

Мета: пояснити учням поняття глобалізація, інтеграція , суб’єкти та рівні інтеграції, вплив глобалізаційних процесів. пояснити учням поняття європейська інтеграція, витоки та процеси європейської інтеграції, ознайомити учнів з інтеграційними процесами в Європі наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.; розвивати вміння аналізувати, їх порівнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, критично мислити, працювати з різноманітними джерелами.

Тип уроку: комбінований

Хід заняття

1. Організаційні моменти.

2. Актуалізація опорних знань.

3. Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1. Інтеграція і глобалізація

2. Вплив глобалізаційних процесів

3. Витоки та процеси європейської інтеграції

Наприкінці XX ст. політики, економісти, громадськість заговорили про явище глобалізації. Це було зумовлено припиненням «холодної війни», ліквідацією торговельних бар’єрів, об’єднанням світових фінансових ринків, розгортанням процесів інтеграції тощо. Глобалізація має всеохоплюючий характер: вона спричинила зміни в економіці, політиці, соціальній сфері, культурі й довкіллі.

Глобалізація — злиття економік різних країн у єдину економічну систему, об'єднання фінансових, товарних та інформаційних потоків у світовому масштабі.

Державні кордони тепер не є значною перешкодою для такого обміну. Це стосується й економіки, адже тепер нікого не дивує те, що у звичайному магазині можна знайти товари з усіх куточків світу.

Однією зі складових глобалізації є інтеграційні процеси.

Інтеграція (лат. integratio — об'єднання, заповнення) — це добровільне та взаємовигідне

об’єднання окремих частин у певну самостійну цілісність.

Інтеграцію розрізняють вертикальну й горизонтальну; міжнародну й регіональну інтеграцію. Попередником інтеграції є тісне міждержавне співробітництво. Практичного втілення інтеграційні процеси набули лише в другій половині XX ст. і зараз є невід’ємною складовою сучасного світу.

Основними суб'єктами міжнародної інтеграції є держави. Процес міжнародної інтеграції відбувається тоді, коли дві або більше держав укладають інтеграційні угоди, сподіваючись завдяки об’єднанню отримати певні переваги у світовому політичному процесі, економічній діяльності тощо.

Відомі такі основні форми міжнародної інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціація) вільної торгівлі; митний союз, спільний ринок, економічний і політичний союзи. За предметом діяльності розрізняють міжнародні організації політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров’я, культури.

Інтеграція має кілька рівнів свого розвитку:

1) Взаємодія на рівні підприємств та організацій — безпосередніх виробників товарів і послуг.

2) Взаємодія на рівні держав, які через утвердження відповідних законів забезпечують сприятливі умови для діяльності підприємств та організацій.

3) Взаємодія на рівні партій і організацій, соціальних груп, окремих громадян різних країн. У такий спосіб відбувається розвиток політичних, релігійних, культурних, людських та інших передумов міждержавної інтеграції.

4) Створення міждержавного об'єднання, яке починає бути якісно новим і відносно самостійним суб’єктом міжнародних відносин, що формує власну систему відносин як із кожним учасником об'єднання, так і поза ним.

Розвиток міжнародної інтеграції є одним із результатів процесу глобалізації.

Причини прискорення процесу глобалізації:

1. Науково-технічний прогрес, зокрема розвиток Інтернету, за допомогою якого відстань між державами стирається. Тепер ми маємо змогу дізнаватися новини з будь-якої точки світу, щойно вони відбулися. Також стало доступним дистанційне навчання в освітніх закладах будь-якої країни.

2. Світова торгівля стала набагато вільнішою внаслідок ліберальних заходів. Знизилися тарифи на торгівлю товарами і послугами з-за кордону.

3. Транснаціоналізація, тобто обмін між країнами тими благами, які в одній державі є в достатку, а в іншій — відсутні. Транснаціональні компанії (ТНК) нині контролюють фінансовий та інформаційний ринки, з ними так чи інакше пов’язані 80% світового ВВП.

4. Об'єднання культурних традицій. Англійська мова перетворилася на основну міжнародну мову. Усе більше людей у процесі повсякденної діяльності вступають у контакти з громадянами інших держав та іншої віри й привчаються жити та працювати у світі без кордонів.

Глобалізація та інтеграція мають чимало спільного в зовнішніх проявах: розмивання влади (деякі владні повноваження передаються з національного рівня на інший рівень: міжнародним організаціям та регіональним і місцевим структурам), ослаблення національних держав, підвищення проникності кордонів і, як наслідок, вільне переміщення фінансових потоків, товарів, послуг, робочої сили, врешті-решт, створення власної інституційної системи (виникнення міжнародних організацій). Однак треба розуміти, що зміст процесів інтеграції та глобалізації є принципово різним: якщо міжнародна інтеграція є результатом свідомих і цілеспрямованих дій і зусиль, то глобалізація — це об'єктивний історичний процес.

2. Вплив глобалізаційних процесів

а) Вплив на економіку.

Переваги глобалізаційного процесу:

Загострення міжнародної конкуренції та розширення ринку поглиблюють спеціалізацію і міжнародний поділ праці, що сприяє підвищенню ефективності національних виробників, поліпшенню якості товарів та послуг, розширенню асортименту і зниженню цін на продукцію та зростанню виробництва як на національному, так і на світовому рівнях.

Глобалізація сприяє залученню іноземних інвестицій і, як наслідок, збільшенню обсягів національного виробництва, кількості робочих місць, податкових надходжень.

Торгівля на взаємовигідній основі, що задовольняє всі сторони: від окремих осіб та фірм і до країн, торговельних союзів та навіть цілих континентів.

Підвищення продуктивності праці внаслідок раціоналізації виробництва на глобальному рівні та поширення передових технологій.

Загалом переваги глобалізації дають змогу поліпшити своє становище всім партнерам, які отримують можливість, збільшивши виробництво, підвищити рівень заробітної плати і життєві стандарти.

Негативний вплив глобалізації на економіку :

Деякі суб'єкти програють від глобалізаційних процесів, утративши свої конкурентні переваги через зростання відкритості ринку. Вони змушені будуть проводити модернізацію економіки, щоб пристосуватися до нових умов, а це може призвести до безробіття та інших соціальних проблем.

Високий рівень залежності економіки країни від зовнішньоекономічної кон’юнктури.

Неспроможність уряду ефективно впливати на динаміку макроекономічних показників.

Зменшення податкових надходжень та рівня керованості фінансовим сектором. Відкритість фінансових ринків сприяє швидкому перетіканню капіталу під впливом спекулятивних очікувань, що негативно може відбитися на фінансовій системі тієї чи тієї країни.

б) Вплив на культуру.

Глобалізація є причиною двох діаметрально протилежних процесів у культурній сфері.

З одного боку, вона веде до стандартизації культури різних народів світу. Відходять у минуле багато національних звичаїв і традицій. Створюється глобальний інформаційний простір, у якому починають домінувати мова, культура, шоу-бізнес, кінематограф найбільш економічно розвинених націй планети. Звідси й менш економічно розвинені нації поступово втрачають свою культурну та національну самобутність через долучення до загальносвітової культури, а по суті, до культурних надбань найрозвиненіших країн.

З другого боку, глобалізація є ключем до відкриття цінностей різних національних культур. Вона сприяє їх взаємозбагаченню. Африканські та азійські мотиви простежуємо в сучасній західній музиці та образотворчому мистецтві; буддизм, іслам, даосизм знаходять чимало прихильників у західному світі, ресторани східної кухні не менш поширені.

Крім того, тенденція до культурної уніфікації викликає рішучий опір з боку багатьох націй. На противагу глобалізації відроджується прихильність до власних культурних цінностей і традицій, прагнення до підкреслення своєї унікальності. Люди все більше схильні дорожити традиціями, релігією, мовою, культурою свого народу.

в) Вплив на довкілля.

Глобалізація зумовила зростання економіки та рівня споживання, що призвело до загострення екологічних проблем. Що індустріально розвиненіша країна, то вищим є ризик накопичення відходів, забруднення повітря, води і ґрунту, а в економічно менш розвинених країнах по-іншому завдається шкода довкіллю, зокрема надмірним споживанням природних ресурсів. Сьогодні світові загрожують такі екологічні проблеми, як зміна клімату, брак питної води та інші подолати які можна тільки об'єднанням зусиль усього світового співтовариства.

г) Вплив на людину.

Формується міжнародне громадянське суспільство — різноманітні міжнародні об'єднання, які включають представників різних країн задля спрямування спільної діяльності для досягнення глобального суспільного блага. До сфери їхньої діяльності належать подолання наслідків стихійних лих, запобігання гуманітарним конфліктам і катастрофам, боротьба з епідеміями, розв’язання екологічних проблем, захист прав людини, формування міжнародних демократичних коаліцій тощо.

Відкритість ринків та інтенсифікація міграційних процесів сприяють поширенню тероризму та міжнародного криміналітету

3. Європейська інтеграція є на сьогодні безальтернативним зовнішньополітичним курсом держави, як запорука зміцнення її міжнародних позицій, набуття додаткових гарантій забезпечення територіальної цілісності, суверенітету та національно-культурного відродження країни, створення передумов для проведення більш ефективної оборонної політики, перебудови й підготовки національної економіки до функціонування в умовах жорсткої конкуренції з економічними системами інших країн.

Європейська інтеграція — це процес політичної, юридичної, економічної інтеграції європейських держав, у тому числі й частково розташованих в Європі . На даний момент європейська інтеграція досягається в основному за рахунок розширення Європейського Союзу та Ради Європи; соціально-економічний процес налагодження тісного співробітництва європейських держав.

ПЕРЕДУМОВИ УТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ ЄВРОПИ

18 квітня 1951 року було підписано Паризького договору про створення Європейської спільноти вугілля і сталі (ЄСВС). До складу ЄСВС увійшли шість країн: Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина та Франція («європейська шістка», яка в подальшому стала «локомотивом» європейської інтеграції). Договір про ЄСВС набув чинності 23 липня 1952 року.

Інтеґраційні процеси у Європі у другій половині ХХ ст.
1. 1948 р. — створення Оборонної Організації Західноєвропейського Союзу

2. У 1949 р. утворення НАТО — військово-політичного союзу під егідою США .

3.1952 р. — угода про створення «європейської армії» як опори НАТО.
4. 5 травня 1949 р. — утворення Ради Європи

5.1951р. створення ЄОВС (Європейське об’єднання вугілля і сталі).
6. 1957 р. — створення Євроатому (співробітництво країн у галузі ядерних досліджень і використання атомної енергії).
7. 1957 р. — створення ЄЕС — Європейської Економічної Спільноти («Спільний ринок») з метою усунення всіх обмежень в торгівлі, створення валютного союзу.
8.1967 р. — злиття ЄОВС, Євроатому і ЄЕС в ЄС (Європейський Союз).
9.1988р. — розробка проекту нового договору про ЄС.
10.1992 р. було підписано Маастрихтський договір, що передбачав створення ЄС як економічного, валютного і політичного союзу в три етапи. Органи ЄС: Рада Міністрів, Європарламент, Євросуд.

11. 9 листопада 1995 р. Україна стала 37 членом Ради Європи

7 лютого 1992 року у Маастрихті було підписано Договір про Європейський Союз. Договір набув чинності 1 листопада 1993 року.

«Країни члени Європейського Союзу» Австрія, Бельгія, Болгарія, Греція, Данія, Естонія
Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвійська , Литовська, Люксембург , Мальта, Нідерландів, Німеччина, Польща, Португальська, Румунія , Словаччина, Словенія, Угорщина ,Фінляндська ,Французька ,Чеська, Швеція.

Участь України в європейській інтеграції

До основних цілей ЗЕП України щодо ЄС належать такі:

• пошук засад взаємовигідного економічного, фінансового та науково-технічного співробітництва;

• стимулювання розвитку торговельних відносин з країнами ЄС і залучення інвестицій;

• використання фінансової й технічної допомоги країн — членів ЄС для проведення Україною ринкових реформ і створення соціально орієнтованого ринкового господарства;

• зміцнення економічної безпеки України. Основними завданнями ЗЕП України щодо ЄС є такі:

• приєднання України до окремих європейських програм інтеграційного характеру у сферах енергетики, транспорту, сільського господарства, окремих галузей промисловості, охорони навколишнього середовища, освіти тощо;

• здобуття підтримки ЄС щодо приєднання України до системи ГАТТ/СОТ.

До основних чинників, що заважають вступу України до ЄС, належать:

• відсутність реально функціонуючої ринкової економіки;

• відмінність нормативно-правової бази України від єдиних законодавчих норм ЄС;

• невідповідність структури економіки України пріоритетам розвитку ринку ЄС;

• неспроможність українських підприємств конкурувати за єдиними правилами із західними компаніями;

• нездатність Україниробити внески до бюджету ЄС через важкий фінансовий стан тощо.

Домашнє завдання.

Опрацювати поданий матеріал в підручнику ст.195-200

Основні визначення записати в зошит