Мета: ознайомити учнів про сутність особистості та її багатовимірний характер, про власне «Я»; ознайомитися із поняттям «ідентичність» , та визначати види ідентичності; формувати усвідомлення того, що кожна людина є унікальною і неповторною; ознайомити з поняттями: «самовизначення» та «самореалізація»; розвивати готовність і потребу курсантів до самовизначення і самореалізації своєї особистості; формувати вміння застосовувати знання з різних навчальних курсів, сприяти формуванню активної життєвої позиції.

Тип заняття: інформаційний

Хід заняття

1. Організаційні моменти.

2. Вивчення нового матеріалу.

План заняття

1. Поняття та види ідентичності. Ідентифікація

2. Змінний характер ідентичності.

3. Самовизначення, особиста гідність та совість.

1. Ми народжуємось у цьому світі і поступово набуваємо певних, притаманних лише нам фізичних ознак і рис характеру.

Ідентичність—це невід’ємна характеристика людини, що виявляється у визнанні своєї унікальності, усвідомлення людиною себе, й відчутті приналежності до певної спільноти, подібності та належності до інших людей і груп.

Слово “ідентичність” (від латинського identicus – однаковий, тотожний) поєднує у собі два значення: перше – тотожність особі самій собі («Хто я?»), друге – виняткова однаковість із кимось або чимось («До кого, до чого я належу, я подібний/подібна?»).

Формування ідентичності відбувається через багаторазові процеси ідентифікації (від лат. іdenticus – тотожний, ficatio – здійснення, втілення) – зіставлення, порівняння себе з іншими людьми на основі якоїсь певної ознаки або властивості, в результаті чого відбувається встановлення схожості або відмінності. Ідентичність дозволяє людині формувати себе у всьому багатстві відносин з навколишнім світом і визначати систему цінностей, ідеалів, життєвих планів, потреб тощо.

Наша ідентичність – це наше самоусвідомлення, тобто те, якою людиною ми є на наш власний погляд. Те, як ми бачимо себе, змінюється залежно від обставин. Становлення особистості й формування її ідентичності відбувається у процесі всього життя людини й зумовлено багатьма чинниками. Її початок відбувається у дитячому віці під впливом сімейного середовища, друзів, знайомих, ровесників. Пізніше в цей процес включаються дошкільні заклади, школа, позашкільні установи, вищі навчальні заклади тощо. На неї певною мірою впливають обставини життя людини, наприклад, місце проживання, обрана професія та ін. Ідентичність – це частково питання особистого вибору, а частково відображення того, як інші бачать і класифікують нас. Так, немає нічого незвичного в тому, що учень поводиться абсолютно по-різному в себе вдома та у школі.

Існує 5 видів ідентичності, які людина демонструє іншим:

статева ідентичність;

етнічна ідентичність – ідентифікація людини як члена расової, релігійної, національної спільноти або мовної групи, субкультури тощо;

ідентичність членства, яка базується на участі людини в різних суспільних групах та організаціях – формальних і неформальних;

політична ідентичність – ідентифікація людини з певною політичною групою (ліберал, демократ, радикал тощо);

ідентичність за родом занять – ідентифікація людини за певними видами трудової діяльності як у домашньому господарстві, так і поза ним.

Визначають два рівні або аспекти ідентичності особистісний та соціальний.

Особистісний рівень ідентичності — це набір індивідуальних ознак, що зумовлюють унікальність людини. Особистісний рівень стосується індивідуальних характеристик людини, тоді як соціальний — її соціалізації, адже у процесі дорослішання ми входимо до різних соціальних груп та спільнот.

Соціальний рівень ідентичності — усвідомлення та дотримання людиною норм й очікувань соціального середовища, у якому вона перебуває

Вона передбачає присвоєння і дотримання особистістю цінностей і норм, стандартів поведінки цієї спільноти.

Громадянська ідентичність може бути аналогом «національної ідентичності», коли національна ідентичність розглядається в межах нації як спів громадянства, спільноти, організованих за державно-політичною ознакою.

Громадянську ідентичність формують наступні чинники: спільне історичне минуле відображене в легендах, символах та міфах; безпосередньо сама назва спільності; одна мова; спільна культура; переживання спільних емоційних станів, пов’язаних з реальною ситуацією в країні. Формуванню громадянської ідентичності сприяють різні інститути соціалізації ( культура, спорт, школа, ЗМІ, громадські організації) та первинне середовище — сім’я, яка формує уявлення про країну та Батьківщину, рідну культуру та поведінку.

2.Усвідомлення самоідентичності може стати джерелом конфліктів, непорозумінь або ж сприяти діалогу та досягненню компромісу.

Наша ідентичність має змінний характер, вона не є сталою, а розвивається протягом усього життя в процесі спілкування, навчання, взаємовідносин. Ідентичність залежить від особистого вибору. Ми робимо свій вибір, спираючись на власний досвід, особисту гідність і совість.

Ми формуємо свою ідентичність на усіх етапах життя. У дитячому та юному віці проводимо багато часу зі своїми батьками, родиною. Саме від рідних переймаємо моральні настанови, моделі поведінки, ціннісні орієнтири. Упродовж життя у нас з’являються нові вподобання. Нові умови можуть впливати на зміни в ідентичності людини.

Деякі елементи власної ідентичності є сталими. Наприклад, культурне середовище, у якому ми виросли, традиції, виховання батьків формують нашу етнічно-культурну приналежність, яка є сталим компонентом ідентичності. Разом з тим, певні складові ідентичності є змінними. Одні з них можуть втрачатися, їхнє місце заступатимуть нові. Наприклад, переїзд в іншу країну може вплинути на зміну громадянства людини. Такі зміни можуть бути приємними для нас, але не подобатися іншим. Наприклад, батькам може не подобатися приналежність дитини до певної молодіжної субкультури. Інколи буває й так, що окремі елементи нашої ідентичності є проблемними, вони не укладаються в нашу систему цінностей, ми не бачимо перспектив для розвитку. Феномен тимчасової втрати особистісних орієнтирів дослідники називають кризою ідентичності, що тісно пов’язана з кризою сенсу життя. У підлітковому віці кризи ідентичності відбуваються найчастіше

3. Самовизначення – це процес визначення свого місця в житті, у суспільстві, усвідомлення власних інтересів, вибір цінностей, моральних норм, професії, релігії, умов життя.

У сучасному суспільстві можливості для самовизначення і самореалізації дуже великі, і людина може досягти будь - якого статусу в суспільстві. Але на це вливають певні чинники. Подумайте, що це за чинники?

Визначено основні чинники які впливають на самовизначення:

1) позиція батьків, старших членів сім'ї;

2) позиція друзів;

3) позиція шкільних педагогів;

4) особисті професійні плани;

5) здібності людини;

6) інформованість про професії;

7) схильності людини.

Індивідуальність людини виявляється в рисах темпераменту, характеру, звичках, інтересах, особливостях пізнавальної сфери. Особистість людини неповторна у своїй індивідуальності. На земній кулі немає двох людей з однаковими поєднаннями психологічних особливостей.

Упродовж життя ми робимо різні вчинки та ухвалюємо рішення. Для того, щоб наші вчинки були правильними ми повинні дотримуватись морально - етичних норм.

Гідність – це особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості.

Гідність належить людині від народження. Особиста гідність вимірюється позитивними характеристиками, як-от щирість, відданість, хоробрість, відповідальність, доброзичливість, помірність, уважність тощо. Вона визначає статус людини у суспільстві, соціальний авторитет, що формується з роками у процесі співжиття й спілкування. Останнє може бути втрачене дуже легко, а зароблено неймовірними зусиллями та конкретними вчинками.

Найважливішим ідентифікатором особистості є гідність та відповідальність особистості. Але є ще якість яка форсується в процесі соціалізації особистості- совість. Гідність і совість — це моральні якості людини, які стали загальнолюдськими цінностями.

Совість — характерне для людини психологічне явище. Це усвідомлення особистістю своїх обов’язків і відповідальності перед людьми. Це самооцінка й самоконтроль власної поведінки. Совість є внутрішнім регулятором людських вчинків.

Совісті обов’язково притаманний вольовий момент. Совість регулює всі напрями поведінки, особливо в суперечливих людських ситуаціях, у процесі внутрішньої боротьби між добрими і злими намірами, мотивами, цілями.

12 з 12 балів

Виконайте завдання.

1.Оксана — учениця 10 класу, капітан команди з волейболу, найкращий гравець збірної. Вона все життя мріяла відвідати Диснейленд у Парижі. Одного дня батьки дівчини прийшли з роботи й повідомили радісну новину. Вони їдуть у відрядження до Парижа й мають можливість взяти її із собою. Поїздку заплановано через тиждень з понеділка по четвер. Оксана зразу дуже зраділа, але швидко радість змінилася переживаннями. Саме в ці дні проходять фінальні ігри міського волейбольного турніру, де її команда змагається за перше місце. Оксана стоїть перед вибором: здійснити свою давню мрію чи підтримати команду?

Уявіть себе на місці Оксани. Як би вчинили ви? Що спонукало вас зробити саме такий вибір? На які аргументи ви спиралися? Як може вплинути ваш вибір на життя інших людей і навпаки? Хто може впливати на ваш вибір?

2.Прокоментуйте філософські думки

Совість — це закон, який живе в нас самих.

Іммануїл Кант, німецький філософ ХVІІІ ст.

Совість — це наш внутрішній суддя.

Поль Анрі Гольбах, французький філософ ХVІІІ ст.

Від яких факторів залежить формування совісті?