Гвоздика, лаванда- ефіроолійні рослини

Лаванда справжня

Господарське значення. Лаванду вирощують для виробництва ефірної олії, яка накопичується в усіх частинах рослин, але найбільше в суцвіттях (0,8-3,0%). Основними компонентами лавандової олії є ліналілацетат (30-56%), ліналоол (10-12%), а також гераніол, нерол, камфора тощо. Олію та продукти її переробки, застосовують у парфумерно-косметичній, харчовій, фармацевтичній, миловарній та інших галузях промисловості.

Батьківщина лаванди – Альпи. Дуже поширена в багатьох районах Малої Азії, Північної Африки, Близького Сходу. В Європі лаванду почали культивувати наприкінці XVI ст. В Росію була завезена в другій половині XIX ст., але промислові плантації почали закладати лише в 1929 р. в Криму, де нині найбільші її насадження. Середній урожай суцвіть 20-30 ц/га, у сприятливі роки 40-46 ц/га.

Морфобіологічні та екологічні особливості. Лаванда звичайна (Lavandula vera DC) належить до родини губоцвітих (Lamiaceae). Це багаторічна кулястої форми вічнозелена напівкущова рослина заввишки 35-60 см.

Протягом вегетації лаванда справжня проходить такі фази: відростання, поява квітконосів, цвітіння. Цвіте лаванда з середини червня протягом 20-35 днів. Запилення перехресне, але можливе й самозапилення. Заміна листя у неї (як у вічнозеленої рослини) відбувається через кожні два роки восени, коли рослини вступають у період відносного спокою. За правильної агротехніки лаванда може рости і давати врожай протягом 20-25 років.

Як гірська рослина лаванда досить холодостійка. Витримує зими з морозами до мінус 20°С, а при наявності снігового покриву товщиною 25 см – до 28°С. Сходи у фазі 4-5 пар листків витримують заморозки до мінус 8-10°С. Протягом вегетації для лаванди кращою є тепла, а під час цвітіння – жарка погода.

Лаванда – світлолюбна рослина. В умовах затінення її пагони сильно витягуються, зменшується розмір квіток, знижується вміст олії в них. До вологи найбільш вибаглива від початку вегетації до початку цвітіння. Нестача води в грунті в цей час при низькій відносній вологості повітря і суховії зумовлюють значне зниження врожаю.

Лаванда невибаглива до грунтів. Кращими для неї є карбонатні чорноземно-супіщані і суглинисті ґрунти з домішками щебеню, гальки й каміння. Важкі холодні грунти з підвищеною кислотністю, високим заляганням грунтових вод для неї непридатні.

Технологія вирощування. Як багаторічну рослину лаванду розміщують поза сівозміною. Під її насадження відводять ділянки, добре освітлені, захищені від північних і північно-східних вітрів, з невеликим уклоном південної і південно-західної експозиції.

Обробіток ґрунту. Ділянки під плантації лаванди готують завчасно і ретельно, звертаючи особливу увагу на очищення поля від бур'янів і глибину обробки грунту плантації закладають після зернових колосових, зернобобових кормових сумішей. Після їх збирання проводять лущення, через 10-15 днів поле обробляють гербіцидом 2,4Д для боротьби з одно-, дворічними бур'янами і відростаючим осотом рожевим, через 10-20 днів лущення повторюють корпусними лущильниками. Після цього вносять мінеральні (N100-120Р100-120К40-60) й органічні добрива. Плантажну оранку проводять на глибину 45-50 см. Після оранки зяб вирівнюють і залишають на зиму, а протягом весни й літа наступного року витримують у стані чорного пару. Наприкінці вересня – на початку жовтня поле обробляють чизель-культиватором на глибину 20-25 см.

Якщо плантацію закладають на ділянці з-під лаванди, після збирання суцвіть старі кущі викорчовують і орють на глибину 22-25 см з одночасним боронуванням важкими боронами, проводять передпосівну культивацію на 8-10 см і сіють озиме жито як засіб боротьби з коренепаростковими бур'янами. Після збирання жита на зелений корм плантажну оранку проводять не пізніше середини червня. При проведенні плантажної оранки в пізніші строки утворюються брили і знижуються запаси вологи в грунті. Перед садінням лаванди на ділянці нарізують поздовжні (через 400-600 м) і поперечні (через 200-300 м) дороги.

Садіння. Лаванда може розмножуватись насінням і вегетативно – живцями, поділом куща і відгалуженнями. У виробничих умовах її розмножують вегетативно. Живці завдовжки 8-10 см нарізають у вересні-жовтні з однорічних напівздерев'янілих пагонів, які беруть з 4-5-річних маточних кущів, і висаджують у парники, з них виростають саджанці.

Оптимальний строк садіння саджанців на плантації – друга половина жовтня і листопад, але можна й у відлигу взимку, а також рано навесні. Садять лаванду лавандосадильною машиною або вручну за схемою 1,2x0,5 м. Під час садіння кореневу шийку заглиблюють нижче поверхні ґрунту на 5-6 см, кожен саджанець поливають і загортають шаром ґрунту 3-5 см.

Догляд за молодими насадженнями включає боротьбу з бур'янами, розпушування ґрунту в міжряддях, а також своєчасне підсаджування лаванди замість загиблих рослин. Проти бур'янів рано навесні, до початку відростання лаванди, застосовують грунтові гербіциди.

Після вступу у фазу плодоношення лаванду щороку підживлюють мінеральними добривами. Вже на другий рік життя рослини підживлюють навесні азотними добривами в дозі 50-60 кг/га д. р. Крім робіт з утримання ґрунту в розпушеному і чистому від бур'янів стані, щороку після збирання суцвіть проводять легке обрізування кущів, видаляючи сухі й пошкоджені гілочки. Услід за цим кущі омолоджують, зрізуючи їх на 1/2 однорічного приросту підрізувачем-омолоджувачем лаванди ПОЛ-1. Після омолодження рослини під-живлюють мінеральними добривами (Ν60Ρ60). Омолодження плантації повторюють через кожні 5-6 років промислової експлуатації.

Основні шкідники лаванди – совка-гамма, галова нематода, лучний метелик; хвороба – коренева гниль. Проти них застосовують агротехнічні заходи і пестициди.

Збирання. Технічна стиглість лаванди настає у фазі цвітіння і триває 17-20 днів. Збирання починають, коли на кущах розкриється 50% квіток. Зрізують квітконоси завдовжки 10-12 см. Для збирання використовують лавандозбиральну машину "Крим". Скошені суцвіття переробляють у свіжому вигляді.

ГВОЗДИКА

Перші згадки про гвоздиці в Європі були зафіксовані за часів Римської імперії відомим автором Плинием. Але в той час практично ніхто не знав де росте рослина. Таємниця була відкрита лише в ХVI ст., Коли португальці приплили на Молуккські острови, де і знайшли гвоздику.

Гвоздика позитивно впливає на секрецію ферментів травлення, завдяки чому вона може бути хорошим засобом при підвищеній концентрації кислоти в шлунку, метеоризмі, токсикозі. Настій з цієї пряності є хорошим засобом для жінок при ранковому токсикозі. При артриті рекомендується використовувати примочки. На місце запаленого суглоба прикладають серветку, змочену в ефірному маслі прянощі. Завдяки входить до складу гвоздики евгенолом подібна аплікація допоможе зняти запалення і біль. В як антибактеріальний засіб. Для цих цілей настій з квіток гвоздики використовувався з давніх часів. Хімічні складові прянощі допомагають організму в протистоянні багатьох шкідливих мікроорганізмів. Гвоздику з метою заспокоєння і стимулюють центральну нервову систему можна використовувати як в якості ароматичний засіб, так і в якості добавки до чаю. Ефірні масла, що знаходяться в цій рослині, сприяють розслабленню м’язової напруги і поліпшення психологічного стану. Респіраторні захворювання. Завдяки великому вмісту вітаміну С рослина здатна підвищити імунітет організму. При хворобах порожнини рота. Полоскання і примочки на основі ефірного масла гвоздики ефективні при запальному процесі ясен, набряку слизової, неприємному запаху, для додання білого виду зубної емалі. Зміцнення кісткової тканини. З цією метою люди з переломами в якості додаткового засобу вживають водно-спиртовий настій рослини. Як тонізуючий засіб і афродизіак, ефірну олію гвоздики застосовується в аромалампах. Як антиоксидант і антиканцерогени використовують ефірний екстракт прянощі, що володіє лікувальними властивостями. Також вона захищає організм від дії вільних радикалів. Цукровий діабет. Евгенол, що міститься в рослині, здатний підтримувати в нормальному стані рівень цукру. Як косметичний засіб. Ефірна олія гвоздики добре підходить для догляду за жирною шкірою в косметології, допомагає підвищити її пружність, позбавити від гнійних висипань. Також застосовується в якості кондиціонера для волосся або ополіскувача.