Гуманізм. Високе Відродження. Зародження нової європейської наук

Пригадайте, що означає поняття «гуманізм». Назвіть імена поетів і вчених — засновників гуманістичної культури в Італії.

Як ви знаєте, із середини XIII ст. в Західній Європі почав формуватися новий етап розвитку культури — Відродження, або Ренесанс (від італ. rinascimento, франц. renaissance — відродження). Назва епохи пов’язана з прагненням передових людей того часу відродити культурні традиції Античності: високий художній рівень літератури й мистецтва й ідеї гуманізму.

Не зазіхаючи на головні догмати християнства, гуманісти стверджували, що на землі людина є найкращим створінням Божим. При цьому завдання людини — виявити свою «подобу Богу» й побудувати гармонійні відносини.

До XV ст. термін «гуманіст» підкреслював глибоке знання, насамперед, античної спадщини й заняття літературною творчістю в дусі римських і грецьких авторів.

Передумови Відродження склалися в Італії. Це було зумовлено особливостями її політичного розвитку. На зміну імперії прийшли самостійні міста-держави, більшість з яких були республіками. Незалежна політика, демократичні порядки відрізнялися від європейських монархій.

Італійські міста в XIV-XVI ст. переживали бурхливий розвиток промисловості й торгівлі; тут розміщувалися великі банки. Промислова, торговельна й фінансова верхівки італійських міст наживали величезні багатства й могли виділити частину коштів на розвиток культури, оскільки мали потребу в розвитку техніки, природознавства, математики.

Італію цього періоду вважають першою країною, де виникли ранньокапіталістичні відносини. Вони зумовлювали звільнення особистості від середньовічної несвободи, станової замкнутості й забобонів, від обмежень сільської громади й цеху, родових і сімейних традицій.

Одночасно в містах формувалася численна група представників розумової праці й людей, зайнятих літературою і мистецтвом. Вони й стали діячами гуманізму.

Ще одним осередком Відродження завдяки схожим умовам були міста Фландрії в Північній Європі.

Батьківщиною епохи Високого Відродження вважається італійська провінція Тоскана й місто Флоренція. З другої половини XVI ст. центр Відродження перемістився до Венеційської республіки.

Доба Високого Відродження народила геніальних митців та вчених, які на багато століть випередили свій час і подарували людству невичерпне джерело ідей і відкриттів. Найяскравіші зірки цієї унікальної доби — Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель.

Понад пів тисячоліття дослідники творчості Леонардо да Вінчі (1452-1519 рр.) намагаються знайти відповідь на запитання: хто він, і як зумів досягти неймовірних висот у найрізноманітніших сферах.

Користуючись результатами своїх наукових досліджень, да Вінчі досягнув найвищої майстерності у передачі світлотіні та візуальної перспективи, у відображенні краси людського тіла та різноманіття людських почуттів.

Одна з найзагадковіших робіт Леонардо — фреска «Таємна вечеря», створена на одній зі стін церкви Санта Марія делле Ґраціє в Мілані.

Таємна вечеря (фреска Леонардо да Вінчі, 1495-1498 рр.)

Під час роботи над легендарною картиною «Мона Ліза» да Вінчі використав новий технічний прийом — сфумато, сутність якого полягає у розмитому, нечіткому зображенні контуру. Завдяки цьому створюється відчуття реальності відтвореного, гармонійного поєднання людини й природи.

Для Леонардо да Вінчі наука й мистецтво були взаємопов’язаними. Знання і винаходи у сфері природничих наук він відображав у живописі. Леонардо робив наукові дослідження з астрономії, ботаніки, географії, геології, математики, метеорології, хімії; займався інженерною справою. Його винаходи й відкриття випереджали століття.

Мона Ліза (картина Леонардо да Вінчі, створена між 1503 і 1505 рр.)

Мікеланджело Буонарроті (1475-1564 рр.) був борцем за світлі людські ідеали не тільки як художник, а і як громадянин.

У 1489 р. Мікеланджело навчався у школі мистецтв Лоренцо Медічі у Флоренції. Медічі був наставником Мікеланджело, він розгледів його талант і всіляко сприяв його творчості. У 90-ті роки XV ст. юний майстер створив свої перші скульптури. Вершиною творчості Мікеланджело-архітектора є купол храму Святого Петра в Римі.

Створення Адама (фрагмент розпису Сикстинської капели у Ватикані; робота Мікеланджело, 1511-1512 рр.)

З ім’ям Рафаеля Санті (1483-1520 рр.) пов’язані образи досконалої краси, сповнені проникливого ліризму й внутрішньої гармонії. Особливу увагу привертають картини, присвячені Мадонні.

Сикстинська Мадонна (картина Рафаеля, 1512-1514 рр.)

Найвищої мистецької зрілості художник сягнув, виконуючи розписи залів (т. зв. станців) папського палацу у Ватикані. Чотири фрески на півкругах стін залу Станца делла Сеньятура — «Диспут», «Афінська школа», «Парнас», «Мудрість», «Помірність... і Сила» — відповідно уособлюють собою богослов’я, філософію, поезію і юриспруденцію. Тут Рафаель зобразив батьків церкви, античних філософів, поетів, мудреців, створюючи грандіозний апофеоз людської культури.

Афінська школа (фреска Рафаеля, 1510-1511 рр.)

Бароко набуло поширення переважно в католицьких країнах і було пов’язане з Контрреформацією. Тоді церква намагалася використати силу мистецтва для того, щоб переконувати, хвилювати й дивувати віруючого в ім’я католицької церкви.

Центром розвитку бароко в XVI-XVII ст. був Рим. Паркові й палацові ансамблі, культова архітектура, декоративні живопис і скульптура, парадний портрет, а також натюрморт і пейзаж стали основними видами та жанрами бароко.

Чотири філософи. Художник зобразив на картині близьких йому людей — брата Філіпа, друга Яна Ваверіуса і їхнього вчителя Юстуса Ліпсіуса, які сидять під бюстом Сенеки. Четвертий персонаж, що стоїть позаду — сам Рубенс. (Картина художника Пітера Пауля Рубенса, 1611-1612 рр.)

В образотворчому мистецтві бароко переважають віртуозні декоративні композиції релігійного, міфологічного або алегоричного характеру, а також парадні портрети.

Одним із найвизначніших майстрів бароко, реформатором європейського живопису XVII ст. і засновником реалізму в живописі був Мікеланджело Мерізі да Караваджо. Його творчість мала вплив на Рубенса, Веласкеса, Рембрандта та ін. Караваджо писав з натури, часто в образах святих і мадонн зображуючи простих римлян, людей з вулиць і ринків.

Яскравий представник барокового живопису в Іспанії — художник Дієго Веласкес. У Голландії визнання отримали художники Ян Вермер і Рембрандт, представником фламандського живопису був Пітер Пауль Рубенс.

Яскраві зразки архітектури бароко були створені у Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Південній Німеччині, Чехи, Польщі, Литві, іспанських і португальських колоніях у Латинській Америці. Для об’єднання мистецтва, глядача та простору в архітектурі бароко широко використовувалися скульптура й живопис. Важливу роль в інтер’єрах храмів відігравало світло.

До барокової архітектури Франції належать сади Версаля, Лувр і великі міські об’єкти в Парижі — Пале Рояль, Пляс Вандом.

Лувр. Внутрішнє оздоблення (музей відкрито в Парижі, Франція, в 1793 р.; сучасне фото)

За доби Відродження були здійснені блискучі наукові відкриття. З іншого боку, тоді ще не склався науковий об’єктивний погляд на природні явища. Вчені та винахідники занадто посилалися на авторитет античних авторів.

Найбільшого підйому отримала механіка. У XVI ст. у промисловому виробництві дедалі ширше використовували різні млини, водяне колесо, розширювалося застосування колісних годинникових механізмів.

Важливі відкриття були зроблені в галузі фізики. Застосування компаса й спроби його вдосконалити привернули увагу до явища магнетизму. Потреби будівництва складних гідротехнічних споруджень стимулювали розвиток гідростатики. Значних успіхів досягла оптика, що привертала увагу не тільки фізиків і математиків, а також біологів і медиків, які вивчали зорові функції ока.

Миколай Коперник (портрет роботи невідомого художника XVI ст.)

Великі успіхи були досягнуті в галузі анатомії. Дослідники доби Відродження поступово позбулися властивого людям Середньовіччя остраху перед мертвим тілом. Свого вищого розквіту цей напрям досяг у працях Андреаса Везалія — засновника сучасної анатомії.

Розпочався розвиток історичної науки. У зв’язку з підвищенням самосвідомості стали «модними» біографія і автобіографія. Чудовий зразок автобіографії створив скульптор і ювелір Бенвенуто Челліні.

Важливі відкриття були зроблені в галузі астрономії.

Астроном і математик Миколай Коперник (1473-1543 рр.) обґрунтував геліоцентричну систему будови світу. У своїй роботі «Про обертання небесних сфер» (видана у 1543 р.) великий польський вчений математично обґрунтував ідею про рух Землі й інших планет навколо Сонця, визначив послідовність розташування планет, обчислив їхню відносну віддаленість від Сонця тощо.

Послідовником вчення Коперника був Джордано Бруно (1548-1600 рр.) — італійський вчений, філософ, поет. Мислитель був переконаний, що величезний простір наповнено незліченною кількістю великих і малих зірок, навколо яких обертаються планети, подібні до Землі. Джордано припускав, що на інших планетах можливе розумне життя. За сміливі наукові гіпотези вченого спалили на вогні інквізиції як єретика.

Бюст Джордано Бруно (Тоскана, Італія)Галілео Галілей (портрет роботи художника Юстуса Сустерманса, 1636 р.)

Великий італійський учений Галілео Галілей (1564-1642 рр.) сформулював принцип відносності руху, встановив закон інерції, закони вільного падіння тіла, відкрив закон сталості періоду коливання маятника й висунув ідею застосування маятника в годиннику.

Та найбільше Галілей зробив для астрономії. У 1609 р. на основі винаходів голландців Ганса Ліпперсгея і Захарія Янсена він побудував свій телескоп із триразовим збільшенням, а згодом — зі збільшенням у 32 рази. Унікальність відкриття Галілея полягала в тому, що свій телескоп учений повернув до неба і почав досліджувати астрономічні об’єкти. Усім відома боротьба Галілея за утвердження геліоцентричної системи світу Коперника.

Зіставте світоглядні основи Середньовіччя, доби Відродження і бароко.

Схарактеризуйте передумови розвитку культури Відродження.

Переглядаємо презентацію.