Григір Тютюнник. "Климко". Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних.

Доброго дня

Оголошення теми уроку:

Григір Тютюнник. "Климко". Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про рідних.

«Мікрофон»

- Які риси характеру ви найбільше цінуєте в людях?

- Чим, на ваш погляд, перевіряється дружба?

- Чому кожна людина повинна бути доброю, чуйною, турботливою?

Словникова робота

- Як ви думаєте, які слова повинні бути на сьогоднішньому уроці ключовими?

- Поясніть значення слів «чуйність», «доброта», «турбота».

(Чуйність — уважність, сердечне ставлення до людей.

Турбота — увага до потреб когось або чогось.

Доброта — чутливе, дружнє ставлення до людини, привітність, ласка,

прихильність.)

Асоціативний кущ

- Яким ви уявляєте Климка під час його подорожі?

Продовження роботи над створенням асоціативного куща

- Запишіть риси характеру Климка, які підтверджують його високі моральні якості.

Слово вчителя

- Г.Тютюнник втілив у цьому творі свій ідеал людини у маленькій сирітській душі. Климко носив стільки доброти, милосердя, співчуття до знедолених і стражденних. Він не боявся в 11 років вирушити в далеку дорогу по сіль. Цей маленький лицар ризикнув власним життям, щоб врятувати близьку йому людину. Вразлива від природи, ніжна душа хлопчика стає ще чутливішою від пережитих подій у дитинстві.

Літературний диктант

За поданими висловленнями з’ясуйте, хто з героїв твору про кого виявляє турботу.

1. «Ти ж там хазяйнуй…А вночі спи і не бійся…Вночі воно все так, як і вдень,тільки й того, що поночі.» (дядько Кирило про Климка)

2. «Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися? Хто тепер тебе догляне?» (тітка Мотя про Климка)

3. «Гляди ж у дорозі. А краще — пристань до якихось добрих людей, біженців, - серед нещасних багато є добрих, та іди в купі з ними.» (дід Бочонок про Климка)

4. «Не треба вам нічого промінювати, а переходьте … переходьте жити до нас. Ми вам помагати будемо, маленьку глядітимемо…» (Климко із Зульфатом про Наталію Миколаївну)

5. «Не треба… Носи собі, раз уж ти земляк.» (швець про Климка)

6. «… вчепився… в другу руку і закричав: «Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!!» (Климко про незнайому дівчину)

7. «Не треба мені грошей…Я тобі й так насиплю з півпуда, а то й більше, скільки донесеш.» (тітка Марина про Климка)

8. «Лежи, лежи…Куди ж ти підеш отакий-о немічний. Підчинишся трохи, тоді й підеш.» (тітка Марина про Климка)

9. «Листя полетять…Треба ж роботу якусь зробити…, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те…» (Климко про тітку Марину)

Усе своє коротке життя Климко більше піклувався про інших, ніж про себе, аж поки не виникла потреба опікуватися долею своєї вчительки. Доля немов винагородила хлопчика за високе благородство помислів і вчинків. Але зла було так багато, що воно не дало маленькому добротворцеві лишитися живим. Війна полонила його у своїх обіймах…

Ця повість страшна своєю правдою про війну і красива правдою про благородних людей.