Мета: розповідати про діяльність громадських організацій; визначати різницю між політичною партією і громадською організацією; пояснювати, як громадяни можуть впливати на суспільство і владу через членство в громадських організаціях.

Тип заняття: комбінований

Хід заняття

Організаційні моменти
Актуалізація опорних знань
Вивчення нового матеріалу

План заняття

1.Громадська організація

2. Установчі документи громадських організацій

3.Легалізація (офіційне визнання) громадських організацій

4. Відповідальність за порушення закону до громадських організацій

1.Громадська організація є добровільним об'єднанням осіб для здійснення і захисту прав і свобод, задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших суспільних інтересів.

Громадські організації є неприбутковими.

Не допускається утворення якщо їх програмні цілі або дії спрямовані на:

1) ліквідацію незалежності України;

2) зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

3) порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки;

4) незаконне захоплення державної влади;

5) пропаганду війни, насильства;

6) розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;

7) посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

2. Громадські організації не можуть мати воєнізовані формування.

Громадські організації утворюються та діють на засадах:

добровільності участі у громадській організації;

рівності членів громадської організації у вирішенні питань, пов'язаних з її діяльністю;

демократичності внутрішніх процедур;

рівності громадських організацій перед законом;

самоврядності;

законності;

відкритого характеру діяльності.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, іноземці або особи без громадянства, в тому числі неповнолітні, у випадках.

Кількість засновників громадської організації не може становити менше ніж три особи.

2. Громадська організація діє на основі своїх установчих документів.

- статут; - положення; - установчий договір;

Статут (положення) громадської організації повинен містити:

1) найменування (повне, скорочене);

2) мету та завдання діяльності;

3) форми членства, порядок набуття та припинення членства у громадській організації, права та обов'язки членів громадської організації;

4) внутрішні процедури громадської організації: порядок формування складу і діяльності вищого керівного органу - зборів усіх членів (загальних зборів, з'їзду) або їх представників - делегатів (конференції), виконавчих та контрольних органів громадської організації, їх повноваження і порядок прийняття рішень;

5) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності, контролю і провадження господарської діяльності (у разі її здійснення) для виконання статутних завдань;

6) порядок внесення змін до статуту (положення);

7) порядок прийняття рішення про припинення громадської організації і прийняття рішення щодо її майна.

У статуті (положенні) можуть бути передбачені особливості утворення і діяльності громадської організації, її внутрішньої структури. Статут громадської організації може передбачати утворення територіальних підрозділів громадської організації відповідно до адміністративно-територіального устрою України.

Статут (положення) громадської організації повинен відповідати Конституції та законам України.

3. Легалізація (офіційне визнання) громадських організацій, спілок громадських організацій здійснюється шляхом їх державної реєстрації або повідомлення про заснування. Легалізація громадських організацій здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами (далі - орган легалізації).

Громадські організації мають право:

1) представляти і захищати права та законні інтереси осіб;

2) проводити мирні заходи;

3) надавати ідейну, організаційну та майнову підтримку іншим громадським організаціям, надавати допомогу в їх утворенні;

4) брати участь в управлінні державними справами;

5) звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів та інших юридичних осіб;

6) одержувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб цих органів інформацію, необхідну для виконання статутних завдань і цілей;

7) вільно поширювати інформацію про діяльність громадських організацій, що не суперечить КУ статті 2 закону « Про громадські організації»;

8) реалізовувати інші права відповідно до своїх установчих документів.

З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані громадські організації можуть здійснювати необхідну господарську діяльність без мети отримання прибутку, засновувати підприємства, установи та організації.

Громадські організації зобов'язані здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також подавати відповідно до вимог закону фінансову, податкову звітність та статистичну інформацію про свою господарську діяльність.

4. Особи, які порушують законодавство про громадські організації, несуть відповідальність, передбачену законом.

За порушення закону до громадських організацій можуть бути застосовані такі стягнення:

1) попередження;

2) примусовий розпуск (ліквідація) громадської організації.

Підставами для примусовий розпуск (ліквідацію) громадських організацій є:

1) вчинення дій, передбачених статтею 2 закону« Про громадські організації»

2) продовження протиправної діяльності протягом шести місяців після застосування попередження;

3) провадження громадською організацією, спілкою громадських організацій діяльності, що заборонена законом;

4) неподання зареєстрованими громадською організацією, протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Рішення про примусовий розпуск (ліквідацію) громадської організації, приймає суд за позовом органу легалізації у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Питання щодо активів примусово розпущеної (ліквідованої) громадської організації вирішується в порядку, визначеному статтею 20 закону « Про громадські організації»

На сьогодні в Україні діє відповідна нормативно-правова база, яка визначає правові засади створення, права та гарантії діяльності ІГС. Це Закони України “Про об’єднання громадян” (1992р.), “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1997р.), “Про благодійництво та благодійні організації” (1998р.), “Про професійних творчих працівників та творчі спілки” (1998р.), “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” (1999р.), “Про організації роботодавців” (2001), "Про асоціації органів місцевого самоврядування" та інші акти законодавства.

В Україні громадянами створена велика кількість інститутів громадянського суспільства (громадські організації, благодійні організації, профспілки і організації роботодавців, друковані засоби масової інформації тощо). Через фіксацію зростання чи зменшення кількості утворених і легалізованих об’єднань громадян, інших громадських формувань можна оцінити стан формування громадянського суспільства в Україні.

Очевидно, що найвагоміша питома частка загалу легалізованих/зареєстрованих громадських формувань належить громадським організаціям. Із року в рік збільшується їх кількість.

Об’єднання громадян створюються для задоволення та захисту законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів їх членів.

З розширенням демократії і зростанням рівня політичної культури посилюється тенденція до урізноманітнення громадських об’єднань у соціально-політичному житті, їх впливовості в конкретно-історичних ситуаціях. Найбільш поширеними різновидами громадських організацій у сучасній Україні є: фізкультурно-спортивні (18%), професійного спрямування (15%), молодіжні (11%), ветеранів та інвалідів (9%), культурно-просвітницькі (7%), організації, створені на етнічній основі (5%), та правозахисні організації (5%).

Громадські формування мають різну мету, завдання, рівень повноважень, територію діяльності, проте їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв’язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення сус¬пільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.