Громада. Зародження громад в історії. Історичні типи громад

Поміркуйте, як ви розумієте значення слів «громада», «громадський», «громадянський».

У найширшому сенсі громадою називають групу людей, об’єднану спільними інтересами. Громада — це про нас з вами. Адже, до прикладу, ми живемо у певному районі населеного пункту, ходимо до школи чи на роботу, спілкуємося з іншими людьми. А це означає, що ми одночасно є частиною територіальної, сільської/селищної/міської, шкільної громади тощо. Кожен із нас має власні, часто унікальні риси й міркування, але, так чи інакше, ми об’єднані спільними тенденціями розвитку. Людині випав винятковий шанс реалізувати власні якості серед людей — у родинному колі, школі, населеному пункті тощо.

Поняття «громада» надзвичайно широке, тому й існує декілька визначень, які пояснюють його сутність.

Згідно з даним визначенням, «громадою» можна назвати фактично будь-яку групу людей, оскільки так чи інакше вони будуть чимось об’єднані. Але громада не обов’язково повинна об’єднувати людей, що спільно проживають. Так, «шкільна» чи «релігійна» громади мають на меті вирішувати завдання духовного, етичного й освітнього плану, проте далеко не завжди вони «прив’язані» до конкретної, спільної для всіх учасників території.

Складіть і запишіть визначення громади, яке вам здається найбільш відповідним нашій темі.

В Україні часто використовують термін «територіальна громада». У даному випадку основною ознакою такої громади є спільна територія проживання, спільні інтереси жителів та активна взаємодія місцевих мешканців у процесі забезпечення цих інтересів. Відповідно до того, що визначено адміністративним центром територіальної громади, останні поділяються на міські (з центром у місті), селищні (центр — селище міського типу) та сільські (центр — село). Якщо говорити про історію формування громад, то вже за первісності з’явилися перші об’єднання людей — родові общини.

Первісні люди були об’єднані спільною територією проживання та колективною працею. Важливе значення мало те, що вони походять від загальних предків та є родичами. Говорячи сучасною мовою, це були прообрази територіальних громад (спільне місце проживання), економічних (спільне ведення господарства у вигляді полювання, рибальства, виготовлення простих знарядь праці та ін.), релігійних (йдеться не про церкви чи сучасні релігії, а про тісні зв’язки з природою та певні вірування існували точно).

Поступово родова община розпалася на окремі сім’ї, і виникло поняття сусідської общини. Люди у такій общині проживали спільно, були зацікавлені у розвитку своєї місцевості, але не були родичами. Господарські та оборонні питання зумовили виникнення міст. Хоча міста й функціонували/функціонують досить неоднорідно, з’явилося поняття міської громади, міського самоврядування. Міста стали окремим організмом, вирішуючи важливі питання у сфері економіки, торгівлі, освіти, культури, церкви тощо.

З розвитком науки й освіти, яка в різні часи була пов’язана з церковним життям чи, навпаки, відірвана від нього, ми можемо вести мову про шкільну, університетську та церковну громади. Це вже не просто вимушене, продиктоване природою об’єднання людей за територією чи колективною працею. Натомість спільні інтереси й завдання, які реалізовуються представниками названих громад, вийшли на перший план.

Внесок кожної людини у творення громадянського суспільства (цей процес відбувається шляхом об’єднання різних людських громад) дуже важливий. Часто дії яскравої особистості суттєво впливають на життя школи/міста/країни тощо. У свою ж чергу, мешканці територіальної громади/міста/країни допомагають кожному реалізувати різноманітні проєкти. Найдавніші спільноти людей вчені називають родовими громадами (звичайно, після «людського стада», яке взагалі не мало форм організації суспільства).

Спочатку гуртувати колектив було зручніше навколо найстаршоїжінки.Цейфеноменотримавназвуматріархат.Учені знаходили/знаходять десятки жіночих статуеток у різних куточках світу, що свідчить про надзвичайну прихильність мешканців давнього суспільства до жінки та її життєдайних функцій. Пізніше цей порядок замінив патріархат, коли визнаним лідером громади став чоловік — сильний, сміливий, той, хто міг впоратися з непростими умовами виживання. Поступово формувалося сприйняття жінки як символу материнства, берегині, а чоловіка — як мисливця, воїна, будівничого.

Людина практично у всі часи окрім суто побутових потреб мала духовні. Так зароджувалися мистецтво та віра. Родові громади, мешканці яких жили і працювали плічо-пліч, об’єднувалися у роди. З родів утворювалися великі племена. З часом формувалися власна мова, традиції, бажання захистити свою територію від чужинців. Оскільки кожне плем’я мало свого сильного й мудрого вождя, він був основним гарантом стабільності та користувався величезним авторитетом. Так поступово формується інститут влади, який змінювався протягом часу, але навіть сьогодні так чи інакше існує.

Чисельність населення постійно зростала, тому людських громад ставало все більше. І якщо одна родова громада об’єднувала переважно кровних родичів, то сусідська—подібну спільноту, але інші роди. Отже, виникла сусідська громада, мешканці якої проживали на певній території, але родинні зв’язки були вторинними, бо об’єднувалися окремі сім’ї.

Намежі ІV–ІІІ тис. дон. е. виникли перші держави — порівняно невеликі за розміром, але вкрай важливі для прогресивного розвитку людства та формування людських громад.

Різні держави світу у своєму розвитку спиралися на міста — центри господарства, освіти й науки. Саме у містах зосереджувалися основні державні кошти та управлінський апарат.

Важливо також згадати про порівняно молоде поняття у сфері розвитку людських громад — націю. На перший погляд, це поняття тотожне з термінами «плем’я», «народ», «етнос». Але насправді воно має свої відмінності, про які ми дізнаємось пізніше.

Поясніть, чому виникнення перших держав відбулося саме на межі IV–III тис. до н. е.

Виконай інтерактивну вправу

Виконати тест