Головні життєві завдання тварини – її власне виживання і народження потомства. Поведінка тварин є одним з головних засобів, які забезпечують виконання цих завдань. Аби здобути їжу, сховатися від ворога, піклуватися про потомство, тварині зазвичай потрібно здійснити цілий набір послідовних дій, зазвичай розтягнутих у часі та розділених просторово. Такі набори дій, спрямованих на певну мету, називають формою (стратегією) поведінки. Залежно від мети поведінки, розрізняють кілька форм поведінки тварин:

Харчова
Дослідницька
Захисна
Гігієнічна
Репродуктивна
Територіальна
Соціальна

Харчова поведінка – поведінкові дії, спрямовані на пошук їжі, її захоплення та утримання здобичі. Харчова поведінка ж головним процесом життєдіяльності тварин. Вона пов’язана з активним пошуком, вибором, поглинанням та переробкою поживних речовин.

Птах горіхівка збирає горіхи ліщини, складає їх та прикриває зверху лишайниками, щоб навіть під снігом знайти свої схованки. Личинка мурашиного лева викопує в піску конічну ямку (своєрідну лійку), викидаючи пісок головою. Сама личинка закопується в центрі лійки, а назовні виставляє лише щелепи і чекає, аби спіймати здобич – різних комах та мурашок. Піщинки допомагають затримати здобич у випадку, коли та намагається втекти. За допомогою щелеп личинка мурашиного лева впорскує в жертву травні соки та висмоктує перетравлені рештки.

Полювання є способом добування активної їжі. У різних тварин полювання здійснюється залежно від особливостей будови, а також від типу їжі, якою вони живляться. Таким яином полювання у тварин здійснюється шляхом влаштовування засідок (ссавці родини Котячих, деякі комахи), побудови пасток (павуки), за допомогою приманки (риба вудильник). Полювання за допомогою переслідування здобичі притаманне для швидких тварин (кальмари, вовки).

Проте, не всі тварини хижаки і не всі живляться тваринною їжею. У рослиноїдних тварин харчова поведінка здійснюється шляхом випасання – спосіб добування їжі великими хребетними травоїдними тваринами (вівці, кози, корови).

Явище відбирання здобичі в інших організмів для одних видів є підмогою в несприятливих умовах, а для інших, наприклад для багатьох чайок, така харчова поведінка є звичайним джерелом їжі.

Дослідницька поведінка є обов’язковою частиною поведінки тварин. Коли тварина шукає їжу, воду, укриття, шлюбного партнера, вона здійснює дослідницьку поведінку. Ця форми поведінки є особливо важливою для травоїдних тварин, адже крім пошуку їжі, їм ще й потрібна інформація, яка допоможе уникнути зустрічі з хижаками. Тому тварини у дослідницькій поведінці активно використовують органи чуття, які допомагають їм відчути наближення ворога заздалегідь та виграти час для укриття від хижої тварини.

Дослідницька поведінка тварин може здійснюватися за допомогою реакції орієнтування, при якій тварина залишається нерухомою, оглядаючи нову територію або незнайомий об’єкт та шляхом активного дослідження. У вигляді дослідницької поведінки яскраво проявляється здатність тварин до навчання. Вчені вважають, що кожен вид тварин володіє власною здібністю до навчання, яка передається з покоління в покоління через коди ДНК

Захисна поведінка – дії тварини, спрямовані на уникнення небезпеки. Захисні поведінкові реакції виникають у відповідь на зовнішні подразники та проявляються в активній або пасивній реакції тварин. У птахів спостерігається реакція уникнення у відповідь на появу силуету хижака. Цю реакцію використовують люди для запобігання зіткнень літаків та птахів. Поблизу аеродромів, поблизу яких мешкають колонії птахів, випускають спеціально навчених соколів. Птахи бачать силует хижака і не злітають у повітря.

Агресивна поведінка притаманна тваринам при захисті від хижаків, розподілі територій та харчових ресурсів.

Гігієнічна поведінка забезпечує підтримання чистоти тіла тварин. Складовою гігієнічної поведінки є грумінг – поведінка тварин, спрямована на очищення поверхні тіла (умивання, купання).

У більшості ссавців щоденним проявом гігієнічної поведінки є чищення шерсті. Горобець хатній чисте дзьобом пір’я, купається у водних та пилових ваннах. Мухи під час грумінгу активно потирають одну об одну передні лапки, а потім за допомогою них чистять усе тіло.

Репродуктивна поведінка – це поведінка особин, спрямована на відтворення собі подібних та існування виду в часі. Основою цієї поведінки є статеві, батьківські та материнські інстинкти тварин. Прояви репродуктивної поведінки в багатьох тварин мають видоспецифічний характер, тобто здійснюється однаковим способом тваринами одного виду. Оскільки статеве розмноження переважає у тварин, а репродуктивна поведінка пов’язана зі статевим розмноженням, то інколи термін «репродуктивна поведінка» замінюють терміном «статева поведінка».

Основні прояви репродуктивної поведінки тварин:

Сезонність – поведінка, пов’язана з розмноженням у певну пору року, за сприятливих кліматичних умов або достатньої кількості їжі.
Залицяння – поведінка спрямована на вибір самкою того самця, гени якого найкращі. Залицяння змушує самку і самця погоджувати свої дії під час парування.
Парування – поведінка, спрямована на утворення пар організмів протилежної статі для народження та вирощування потомства.
Турбота про потомство – поведінка, спрямована на вигодовування, догляд і захист потомства.
Найважливішою ознакою репродуктивної поведінки тварин є циклічність – повторюваність через певні проміжки часу. Ця ознака пов’язана з необхідністю підготовки організмів до розмноження, накопиченням сил та енергії для народження та вигодовування здорового потомства.

Репродуктивна поведінка тварин визначається не лише умовами середовища, а й гормонами, що впливають на активність тварин, діяльність статевих залоз, зміну забарвлення тощо. Гормони можуть визначати початок самого розмноження, наприклад, розмноження тритонів і саламандр залежить від гормонів щитоподібної залози.

Територіальна поведінка пов’язана з поділом території на окремі ділянки. Вони можуть бути постійними й тимчасовими, індивідуальними та груповими.

Територіальна поведінка включає міченнямеж ділянки та її охорону від інших тварин свого виду. Птахи позначають свою територію переважно за допомогою співу. Ссавці – пахучими та візуальними мітками (екскрементами, витоптаними ділянками, подряпинами на корі дерев тощо).

Мітки, якими тварини позначають межі території, несуть інформацію про її хазяїна та дають можливість оцінити шанси на перемогу в разі конфлікту з тваринами, що наближаються до зайнятої території. Наприклад, висота подряпин на корі дерев дозволяє оцінити розміри ведмедя, який їх залишив.

Територіальна поведінка часто пов’язана з періодом розмноження тварин. Наприклад, у шлюбний період самці бабок-красунь вибирають ділянки над струмками. Вони позначають їх щоденними багаторазовими обльотами та енергійно обороняють від самців-родичів. У цю зону самець запрошує самку танцем над поверхнею води. Під час відкладання яєць він обороняє самку від інших самців.

Соціальна поведінка – сукупність різноманітних поведінкових реакцій, пов’язаних з існуванням постійних або тимчасових співтовариств тварин. Прояви соціальної поведінки здійснюються багатьма організмами одного виду й мають пристосувальне значення. Тварини, які тримаються разом, раніше помічають ворога і втіканням врозтіч збивають з пантелику хижака. Тому така поведінка підвищує життєздатність виду.

У суспільній поведінці важливе значення також має обмін інформацією між особинами.

Тварин, які утворюють постійні групи, називають соціальними. До таких тварин відносять соціальних комах (термітів, мурашок, деякі види бджіл та ос), бобрів, вовків, дельфінів тощо. Поведінка тварин у групах ґрунтується на соціальному інстинкті, що спонукає тварин об’єднуватись та внутрішньовидовій агресивності, яка дає змогу встановити та підтримувати певний порядок у співтоваристві.

Поодинокими називають тварин, у яких контакти між особинами підтримуються у шлюбний період та під час турботи за потомством. До таких тварин належить зозуля звичайна. Зозуля підкладає свої яйця у гнізда інших птахів, тому не бачить своїх пташенят, а особин свого виду зустрічає лише у шлюбний період.