Фізіологічний післяпологовий період. Ускладнення (лекція)

Тема: Фізіологічний післяпологовий період. Ускладнення

1. Перший туалет новонародженого.

2. Загальне уявлення про післяпологовий період (ранній, пізній).

3. Зміни в організмі породіллі.

4. Режим післяпологового відділення.

5. Догляд за породіллею.

6. Ускладнення, які найчастіше виникають у післяпологовий період.

КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ

Після зганяння посліду пологи закінчуються і починається післяпологовий період, а жінку називають породіллею.

Ранній післяпологовий період

Перші 2 години після народження посліду виділяють окремо й називають раннім післяпологовим періодом, оскільки цей час найбільш небезпечний щодо можливих ускладнень.

Упродовж перших двох годин після пологів відбуваються процеси адаптації організму жінки до нових умов. Після пологів та пов'язаного з ними значного фізичного навантаження породілля відчуває втому. Саме в цей час найчастіше виникають важкі ускладнення — післяпологові кровотечі різного генезу, тому перші дві години породілля проводить у пологовій залі.

Після закінчення третього періоду пологів та проведення первинного туалету новонародженого проводять ретельний огляд пологових шляхів: промежини, статевих губ, ділянки клітора.

За показаннями оглядають шийку матки за допомогою дзеркал.
Якщо виявлені розриви — їх негайно зашивають (спочатку — розриви шийки матки, потім піхви, в останню чергу — промежини).

Після завершення пологів обережно проведіть огляд нижніх відділів пологових шляхів за допомогою тампонів.

Огляд пологових шляхів за допомогою вагінальних дзеркал проводять за показаннями:

- кровотеча,

- оперативні вагінальні пологи (акушерські щипці, вакуум-екстракція, витягування прода за тазовий кінець),

- стрімкі пологи,

- пологи поза лікарняним закладом.

Класифікація розривів пологових шляхів.

Розриви промежини

І ступень: шкіра промежини, задня спайка, слизова оболонка піхви

ІІ ступень: шкіра промежини, задня спайка, слизова оболонка піхви + м'язи

ІІІ ступень: шкіра промежини, задня спайка, слизова оболонка піхви, м’язи + сфінктер

Розриви шийки матки

І ступень: довжина розриву ш/матки до 2 см

ІІ ступень: довжина розриву ш/матки довша 2 см, але без переходу на склепіння

ІІІ ступень: розрив ш/матки з переходом на склепіння

Для контролю крововтрати під таз породіллі підкладають лоток, у який стікає кров зі статевих шляхів. Кров з лотка переливають у градуйований посуд (об'ємний метод визначення крововтрати). Зважують перевязувальний матеріал та віднімають вагу сухих серветек (ваговий метод визначення крововтрати).

Загальна крововтрата не повинна перевищувати 200-250 мл, а максимальна фізіологічна крововтрата — 0,5% маси тіла жінки, проте не більше 400 мл - 500 мл.

Для простоти визначення фізіологічно допустимої крововтрати (ФДК) слід масу роділлі поділити на 2 та помножити на 10:

Маса тіла / 2 х 10 = ФДК

Наприклад, роділля важить 60 кг.

60 / 2 = 30, 30 * 10 = 300

ФДК=300г.

Для переведення в мл пам’ятаємо про формулу: 100мл =120 г

300г / 120г х 100мл = 2,5 х 100мл = 250мм

Оцінка стану новонародженого та послідовність дій

при здійсненні медичного догляду

за здоровою новонародженою дитиною

Після закінчення пульсації пуповини, але не пізніше 1 хв. після народження дитини, акушерка, замінивши стерильні рукавички, перетискає та перетинає пуповину.

Акушерка здійснює медичне спостереження за станом новонародженого протягом перебування дитини у пологовій залі.

При порушенні стану новонародженого інформує про це лікаря-неонатолога, а за його відсутності лікаря-акушера-гінеколога.

За появи пошукового і смоктального рефлексу (дитина піднімає голову, відкриває широко рот, шукає груди матері), акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладання дитини до грудей матері.

Через 30 хв. після народження дитини акушерка електронним термометром вимірює новонародженому температуру тіла в аксилярній ділянці та записує результати термометрії у карті розвитку новонародженого (Форма 097/о).

Після проведення контакту матері і дитини «очі в очі» акушерка, після обробки рук, проводить новонародженому профілактику офтальмії розчином декаметоксину (1 мл розчину містить декаметоксину в перерахунку на 100% речовину 0,2 мг). В очі закапують по 2 краплі після народження і через 2 години після пологів.

Контакт «шкіра-до-шкіри» проводиться не менше 2-х годин у пологовій залі, за умови задовільного стану матері та дитини. Після завершення контакту «шкіра-до-шкіри» акушерка перекладає дитину на зігрітий сповивальний стіл, здійснює обробку та клемування пуповини, вимірювання зросту, обводу голови та грудної клітини, зважування.

Лікар-неонатолог, а за його відсутності лікар-акушер-гінеколог, перед переведенням дитини та матері в палату спільного перебування здійснює первинний лікарський огляд новонародженого та оцінку за шкалою Апгар.

Акушерка (медична сестра) одягає дитині чисті повзуни, сорочку, шапочку, шкарпетки, рукавички. Дозволяється використовувати чистий домашній одяг. Дитина разом з матір'ю накривається ковдрою і переводиться в палату спільного перебування з дотриманням умов теплового ланцюжка.

Протягом раннього післяпологового періоду лікар та медсестра пологового відділення уважно стежать за станом породіллі:

- вимірюють AT, пульс, стан свідомості – кожні 15 хвилин,
- контролюють стан матки: її консистенцію, висоту стояння дна над рівнем верхнього краю лобкового зчленування – кожні 15 хвилин,
- кількість крові, що виділяється зі статевих шляхів – кожні 15 хвилин,

- вимірюють температуру тіла,
- контролюють стан сечового міхура (при необхідності - спорожнення катетером).

Якщо стан породіллі залишається задовільним, через 2 години її переводять до післяпологової палати.

ПСД у ранньому післяпологовому періоді:

• спостереження за загальним станом та гемодинамікою — AT, пульс, колір шкірних покровів;

• контроль кількості кров'янистих виділень;

• контроль стану матки — зовнішній масаж матки кожні 15 хвилин протягом перших 2 годин післяпологового періоду;

• при необхідності проведення катетеризації сечового міхура;

• огляд пологових шляхів за показанням;

• ушивання розривів при необхідності;

• спостереження за станом новонародженого, який перебуває біля матері в пологовій залі;

• первинний туалет новонародженого (профілактика офтальмії розчином декаметоксину (1 мл розчину містить декаметоксину в перерахунку на 100% речовину 0,2 мг) двічі по 2 краплі в очі - після народження і через 2 години після пологів.), обробка пуповини, антропометрія новонародженого, заповнення браслеток, одягання дитини;

• вчасне переведення і транспортування в післяпологову палату.

Пізній післяпологовий період

Розпочинається через 2 год після закінчення пологів і триває до 6-8 тижня після пологів.

Інволюція матки

Інволюція матки – це фізіологічний процес, під час якого відбувається зворотній розвиток матки в післяпологовому періоді.

Субінволюція матки – це патологічний процес, що супроводжується уповільненням зворотнього розвитку матки та відновлення її розмірів в післяпологовому періоді.

Одразу після народження плода матка різко зменшується в розмірах. Її маса досягає 1000 г, довжина близько 15 см.

В кінці першої доби дно матки розміщується на рівні пупка.

Протягом першого тижня після пологів дно матки щодня опускається на 2 см (або на 1 поперечний палець).

На 4-5-ту добу дно матки має перебувати посередині між пупком та лоном.

На 9-10-ту добу — зникає за лоном і надалі через передню черевну стінку не пальпується.

Наприкінці післяпологового періоду довжина матки становить 8-9 см, маса така сама, як до вагітності — 50 г.

Лохії

У перші 3-4 доби після пологів за умов фізіологічного перебігу пуерперію (післяпологового періоду) порожнина матки залишається стерильною. Відбувається її очищення від залишків децидуальної оболонки, згустків крові, оскільки одразу після пологів внутрішня поверхня матки являє собою суцільну ранову поверхню з найбільш глибокими змінами в ділянці плацентарного майданчика. Процеси загоєння супроводжуються утворенням ранового секрету — лохій.

Лохії - післяпологові виділення зі статевих шляхів породіллі, що складаються з клітин крові, залишків децидуальної оболонки та інших тканинних елементів.

Протягом післяпологового періоду характер лохій змінюється:

- у перші 3 доби після пологів лохії мають кров'янистий характер,
- з 4-ї до 6-ї доби вони кров'янисто-серозні,
- з 7 по 9 добу — серозно-кров'янисті,
- з 10 дня — лохії світлі, серозні,
- на 5-6 тиждень пуерперію їх виділення припиняється.

Шийка матки

Після народження посліду шийка матки розкрита на 10-12 см і вільно пропускає кисть руки.

На 3 добу внутрішнє вічко пропускає один поперечний палець, на 7-9-ту добу воно закривається.

Повністю шийка матки формується на третьому тижні після пологів: зовнішнє вічко закривається, набуваючи щілиноподібної форми.

До 3-4 тижня пуерперального періоду відновлюється тонус зв'язкового апарату матки, м'язів тазового дна. Маткові труби та яєчники займають попереднє положення.

Менструальний цикл

У жінок, що не годують грудьми, через 8-10 тижнів відновлюється менструальний цикл.

У матерів-годувальниць у період лактації менструації зазвичай відсутні — фізіологічна лактаційна аменорея — проте у деяких жінок циклічні зміни в яєчниках та матці відновлюються і може настати вагітність.

Ведення післяпологового періоду

Після неускладнених пологів стан породіллі задовільний. Скарг зазвичай не буває. Породіллю при нормальному перебігу післяпологового періоду виписують із пологового будинку на 3 добу після пологів (після повних 2 діб після пологів).

У жінок після повторних пологів скорочення матки інколи бувають болючими, особливо під час годування. Для зменшення болю можна приймати знеболюючі засоби.

Температура тіла породіллі при фізіологічному перебігові пуерперію нормальна. У першу добу після пологів допустиме одноразове незначне (до 38°С) підвищення температури внаслідок фізичного та емоційного перенапруження. Підвищення температури у наступні дні свідчить про початок запального процесу в матці чи молочних залозах.

Артеріальний тиск у породіль повинен досягти вихідного рівня (яким був до вагітності). У жінок, які хворіли на прееклампсію, артеріальний тиск необхідно постійно контролювати і після пологів.

Пульс дещо сповільнений, у межах 64—72 за 1 хв, задовільного наповнення.

Для профілактики післяпологових септичних ускладнень дуже важливим є дотримання правил асептики.

Лікар, медична сестра та акушерка післяпологового відділення щодня стежать за перебігом післяпологового періоду.

Оцінюють:

• загальний стан та самопочуття породіллі (скарги, сон, апетит);

• температуру тіла. Вимірювання проводять двічі на добу, за потреби — термометрія через 3 години;

• артеріальний тиск, пульс;

• стан молочних залоз та сосків (наявність інфільтратів, лактостазу, тріщин сосків);

• висоту дна матки над симфізом, стан її скорочення, болючість;

• кількість та характер лохій;

• стан зовнішніх статевих органів, за наявності швів — ступінь загоєння;

• функцію сечового міхура та кишечника.

Особливо ретельно контролюють стан скорочення післяпологової матки. При виникненні сповільнення цього процесу (субінволюції матки) застосовують скорочувальні засоби (окситоцин, метилергометрин, препарати кропиви, водяного перцю, арніки).

Для контролю стану порожнини матки доцільно використовувати УЗД, оскільки наявність включень у порожнині матки, які можна виявити при цьому дослідженні, свідчить про небезпеку післяпологової кровотечі або ускладнень інфекційної етіології.

Правильному скороченню матки сприяють своєчасне спорожнення сечового міхура, кишечника та регулярне годування грудьми новонародженого.

Акушерка та медсестра післяпологового відділення повинні уважно стежити за сечовипусканням породілей, і при виникненні утруднень, особливо у першу добу після пологів, допомогти породіллі спорожнити сечовий міхур. Для цього під таз жінки підкладають підігріте судно і використовують рефлекторні методи стимуляції сечовипускання: поливають статеві органи теплою водою або пускають струмінь води з крана. За неефективності цих заходів уводять прозерин (1 мл 0,05% розчину внутрішньом'язово) або вдаються до катетеризації сечового міхура. У разі затримки випорожнення кишечника дають проносне або роблять очисну клізму.

Спільне перебування матері та новонародженого

Спільним перебуванням слід вважати перебування матері та її дитини в одній кімнаті протягом 24 годин на добу з моменту народження до моменту виписки з стаціонару.

У сучасних пологових будинках створені всі умови для спільного перебування матері та новонародженої дитини.

Палату обладнують медичними вагами для зважування новонародженої дитини, сповивальним столом, тумбочкою для зберігання білизни та медикаментів для догляду за немовлям.

Акушерка або медсестра післяпологового відділення протягом першої доби навчає термометрії матір, і далі мати сама вимірює температуру тіла дитини. Догляд за шкірою і підмивання новонародженого під теплою медична сестра проточною водою здійснює протягом першої доби акушерка, навчає матір, яка в подальшому робить це самостійно.

Перший туалет новонародженого здійснює медична сестра відділення новонароджених у присутності матері. Вона навчає матір особливостям догляду за новонародженим, ознайомлює з предметами догляду.

Щоденно дитину оглядають неонатолог та медична сестра. Перед обходом вони двічі миють руки з милом теплою проточною водою, одягають халати, які виділяють для кожної палати і міняють щоденно.

Усіх новонароджених повинні оглянути дитячий невропатолог й ортопед.

Абсолютні протипоказання до спільного перебування матері та дитини:

• відкрита форма туберкульозу;

• гострі психічні захворювання матері.

Переваги спільного перебування породіллі й дитини:

- знижує частоту захворювань,
- забезпечує раннє прикладання дитини до грудей матері,
- сприяє становленню лактації,
- дозволяє матері активно брати участь у догляді за новонародженою дитиною,
- обмежується контакт новонародженого з медичним персоналом,
- знижується можливість інфікування госпітальними штамами мікроорганізмів,
- створюються сприятливі умови для заселення організму новонародженого мікрофлорою матері.

Спільне перебування включає:

• контакт «шкіра до шкіри» в пологовій залі;

• спільне транспортування дитини з матір'ю в палату спільного перебування;

• тільки грудне вигодовування на вимогу дитини;

• догляд матері за своєю дитиною із залученням членів родини;

• обґрунтована мінімізація втручань з боку медичного персоналу;

• усі призначення та маніпуляції (вакцинація, обстеження на ФКУ та гіпотиреоз тощо) виконують у палаті спільного перебування в присутності та за дотримання вимоги поінформованої згоди матері.

Температуру тіла дитини вимірють 2 рази на добу.

До 3-4 доби після пологів молочні залози виділяють молозиво — густу жовтувату рідину, багату на жир, білки, солі, ферменти, антитіла.

Згодом починається секреція молока, яке до 16-ї доби є перехідним, а надалі зрілим. Грудне молоко багате на вуглеводи, проте містить менше білка, ніж молозиво.

Материнське молоко є незамінним продуктом харчування для немовляти, тому правильне ведення післяпологового періоду і відповідний догляд за молочними залозами повинні забезпечити достатню лактацію та запобігти розвитку ускладнень — тріщин сосків, маститу.

Для повноцінної лактації необхідні такі чинники:

• раннє прикладання дитини до грудей (у перші хвилини після народження);

• часте годування дитини (за спільного перебування матері та новонародженого заохочувати годування на вимогу немовляти);

• правильна техніка прикладання дитини до грудей;

• спорожнення молочної залози після годування шляхом зціджування;
• раціональне харчування матері.

ДОГЛЯД ЗА МОЛОЧНИМИ ЗАЛОЗАМИ

Основна мета догляду за молочними залозами — запобігти розвитку маститу та забезпечити достатню лактацію. Для цього необхідно дотримувати певних правил:

1. Один раз на добу, краще перед першим годуванням, слід прийняти теплий душ або вимити груди теплою водою з милом, одягнути чисту білизну.

2. Перед кожним годуванням потрібно мити руки з милом.

3. Перед годуванням обробляти сосок дезінфікуючими розчинами не обов'язково.

4. Перші три дні, залежно від стану, жінка може годувати дитину лежачи в ліжку, потім краще годувати сидячи.

5. Потрібно стежити, щоб немовля захоплювало не тільки сосок, а й навколососкову ділянку, особливо її нижню частину.

6. Мати повинна стежити, щоб молочна залоза не закривала носик дитини.

7. Годувати дитину слід досита з обох грудей.

8. Після кожного годування слід зцідити молочну залозу, не травмуючи її.

9. Щоразу після годування та зціджування обмити сосок та навколососкову ділянку кип'яченою водою і висушити.

10. При грудному вигодовуванні дитина отримує достатню кількість води, тому пиття не потребує.

11. Якщо за достатньої лактації у матері дитина через деякий час після годування збуджена, плаче, таку дитину можна поїти зі стерильної ложечки кип'яченою водою або 5% розчином глюкози — близько 100 мл на добу.

Під час годування акушерка або медсестра післяпологового відділення вчить жінку правильно прикладати дитину до грудей, стежить, щоб перші годування не тривали більше, ніж 3-5 хв, щоб не травмувати ніжну шкіру соска і запобігти появі тріщин.

Якщо немовля не випускає сосок з ротика, слід затиснути носик дитини й обережно вийняти сосок.

Мати повинна пам'ятати, що основну кількість спожитого молока малюк висмоктує протягом перших 15 хв, тому довше годувати дитину недоцільно, це призводить до травматизації сосків.

Виписка породіллі зі стаціонару

Виписка породіллі зі стаціонару проводиться, коли виконані наступні умови.

Після оцінки стану матері: відсутність скарг; стабільні показники гемодинаміки; відсутність кровотечі; відсутність ознак інфікування.

Коли мати навчена догляду та нагляду за дитиною.

При відсутності відхилень від фізіологічного перебігу післяпологового періоду породілля з новонародженим виписується через повні 2 доби.

ПАТОЛОГІЯ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ

Вся патологія післяпологового періоду поділяється на захворювання неінфекційного характеру та септичні ускладнення.

Захворювання неінфекційного характеру:

1. Затримка сечовипускання (парез сечового міхура).

2. Цистит.

3. Геморой.

4. Невралгія та парези нижніх кінцівок.

5. Післяпологові психози.

6. Фістули ректо-вагінальні та сечо-вагінальні.

7. Розходження кісток лобкового зчленування.

8. Лохіометра – післяпологове накопичення і затримка в порожнині матки лохій, що складаються з крові, слизу та органічних структур, які розпались. Виникає через спазм шийки матки. Матка болюча, збільшена в розмірах, температура підвищена. Виділення мінімальні або відсутні. Лікування: консервативне - зняття спазму ш/матки (спазмолітики); утеротоніки, фізіотерапія (положення в ліжку на животі для сприяння вільному віддтоку лохій); при неефективності – оперативне (інструментальне розширення цервікального каналу, інструментальне видалення вмісту матки шляхом вакуум-аспірації або кюретажу).

9. Лактостаз – пов’язаний з затримкою виведення молока, надмірною лактацією. Зміни в обох залозах: залози бугристі, збільшені в розмірах, болючі. Температура підвищена. Лікування: зціжування, годування за графіком

Післяпологові інфекції є серйозними причинами захворюваності і смертності в акушерській практиці.

Найчастіше збудником післяпологової інфекції є гноєрідні мікроорганізми (стафіло- і стрептококи, кишкова паличка та ін., останнім часом зросла роль неспороутворюючих анаеробів, хламідій), вірусів.

Гнійно-запальні захворювання в післяпологовий період виникають найчастіше через потрапляння інфекції до матки під час пологів або в післяпологовий період, поширюючись згодом за її межі. Розвитку інфекції в породіль сприяють такі чинники, як порушення санітарно гігієнічного режиму акушерського стаціонару, недотримання правил особистої гігієни обслуговуючим персоналом і породіллями. Переважна більшість післяпологових інфекційних захворювань зумовлені зниженням або дезінтеграцією факторів імунітету в зв'язку з вагітністю та пологами. Анемії, гестози, кровотечі, оперативні втручання, особливо кесарський розтин, дефекти плаценти - ось передумовлюючі фактори, що потребують правильної оцінки с точки зору можливості розвитку гнійно-септичних ускладнень в пологах та післяпологовому періоді.

Післяпологова виразка - це інфікована рана (після епізіотомії, перінеотомії, тріщини, розриви) на промежині, в піхві або на шийці матки. Краї рани стають червоними, опухлими і болючими. Шви часто розходяться, вкриваються некротичними масами; краї рани розкриваються, спостерігаються серозно-кров'янисті та серозно-гнійні виділення. Може відбуватися повне розходження швів.

З метою лікування рану дренують, видаляють шви, гнійний матеріал і некротизовані тканини. Намагаються одержати культуру мікроорганізмів із рани, призначають адекватні антимікробні препарати.

Місцево застосовують гіпертонічний розчин натрію хлориду, трипсин, хімотрепсин, кварцювання ділянки виразки. Після очищення рани накладають вторинні шви.

Післяпологовий ендометрит - запалення слизової оболонки матки і навколишніх шарів міометрія. Це часте ускладнення після кесарева розтину.

На 3-4-у добу після пологів відзначається підвищення температури тіла до 38-39°, пульс прискорюється і не відповідає температурі тіла, іноді буває легкий озноб. З боку матки відзначається субінволюція. Матка при пальпації чутлива, нерідко болюча. Лохії стають каламутними, кров'янисто-гнійними, часом з неприємним запахом. Іноді при ендометриті буває затримання виділень, причиною чого могло бути закупорювання каналу шийки матки згустками крові, шматочками оболонок через недостатнє скорочення матки внаслідок її запалення.

Тривалість захворювання 8-10 діб.

Клінічне обстеження хворих включає вагінальне дослідження, визначення гемоглобіну, лейкоцитів, аналіз сечі, отримання бактеріальної культури із вмісту матки, коагулограму.

Лікування ендометриту має бути комплексним. Воно включає антибактеріальну, інфузійну, десенсебілізуючу і загальнозміцнюючу терапію. Для профілактики тромбофлебіту призначають гепаринотерапію.

Інфекційна патологія другого етапу найчастіше виникає внаслідок поширення агресивної інфекції за межі первинного вогнища: на м'язові шари стінки матки, тазову клітковину та судинні стінки і навіть на очеревину малого тазу.

Післяпологовий тромбофлебіт - це ускладнення пов’язане з тромбозом вен. їх поділяють на тромбофлебіти поверхневих і глибоких вен. Септичний газовий тромбофлебіт розвивається частіше наприкінці другого тижня після пологів.

Клінічна картина характеризується лихоманкою, тахікардією протягом декількох днів. При вагінальному дослідженні спостерігається збільшена, болюча матка, стовщені звивисті вени в різних відділах параметральної клітковини.

Лікування включає антикоагуляторну терапію (гепарин).

Післяпологовий мастит. В післяродовому періоді нерідко виникає мастит (запалення молочної залози).

Збудниками запалення молочної залози є гноєтворні мікроби, головним чином стафілококи, рідше стрептококи та інші мікроорганізми. Гноєтворні мікроби заносяться на шкіру сосків забрудненими руками, інфікованою білизною, через крапельну і повітряну інфекцію. Вхідними воротами для мікробів, що знаходяться на шкірі молочної залози, є тріщини сосків. Мікроби можуть проникати в молочну залозу і через мікроскопічне ушкодження епітелію шкіри сосків, які утворюються при годуванні. В рідких випадках мікроби заносяться в молочну залозу лімфогенним або гематогенним шляхом з інших вогнищ інфекції.

Післяродовий мастит звичайно починається раптовим підвищенням температури «до 39° і вище, іноді ознобом. З'являється біль у молочній залозі, загальне нездужання, головний біль, порушення сну, зниження апетиту. Молочна залоза збільшується, в глибині її прощупується болюча щільнувата ділянка, яка не має чітких меж, іноді відзначається почервоніння шкіри над ураженою ділянкою. Пахвинні лімфатичні вузли нерідко збільшуються й стають вразливими. Запальний процес призводить до закупорки проток молочної залози, тому утворюється застій молока. Запальний процес може припинитися на цій стадії і в дальшому настає одужання. При несприятливих умовах (знижена опірність огранізму, вірулентна інфекція, неправильне лікування) запальний процес прогресує й інфільтрат нагноюється (гнійний мастит). При нагноєнні загальний стан погіршується, нерідко з'являється озноб, температура набуває ремітуючого характеру. Біль у молочній залозі посилюється, в щільному інфільтраті утворюється ділянка флюктуації, шкіра над нею гіперемійована, з синюшним відтінком. Гнійний мастит нерідко має важкий і тривалий перебіг.