ЕВОЛЮЦІЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

ЕВОЛЮЦІЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН

Джерело: https://uahistory.co/pidruchniki/sobol-biology-7-class-2015-ua/59.php

Які найголовніші закономірності еволюції поведінки тварин?

ЕВОЛЮЦІЯ ПОВЕДІНКИ ТВАРИН - процес незворотніх змін у поведінці тварин, який відбувається впродовж історичного часу. Ознаки поведінки тварин, як і ознаки будови та функцій, характеризуються двома важливими особливостями - великою різноманітністю й пристосувальним характером. Причиною цієї різноманітності поведінки є спадкова мінливість, що створює нові та видозмінює вже існуючі ознаки поведінки. Відбираючим чинником в еволюції живих організмів є природний добір. Саме завдяки цьому рушійному фактору відбираються й зберігаються ті прояви, які є корисними для організмів у певних умовах середовища. Ще Ч. Дарвін у своїй всесвітньо відомій науковій праці «Походження видів» підкреслював, що при порівнянні споріднених видів можна зрозуміти й еволюцію форм поведінки. Як приклад він розглядав шлях формування інстинкту розмноження в зозулі, якій властивий гніздовий паразитизм. У межах роду зозуль є ряд мінливості форм батьківської поведінки: від непаразитичних видів, які насиджують яйця, до видів, у яких спостерігається паразитизм. А початком у формуванні цього інстинкту зозулі була одна особливість її розмноження: птахи відкладають яйця з проміжками у 2-3 дні.

Порівняння поведінки нижчих і вищих тварин дає можливість відмітити таку закономірність, як ускладнення в процесі еволюції. У найпростіших тварин поведінкові реакції є вродженими й простими (таксиси, кінези й орієнтації). Ці реакції дають можливість змінювати швидкість і напрямок дій під впливом чинників середовища. З появою нервової системи й рефлексів тварини змогли швидше пристосуватися до мінливих умов середовища, що дало переваги в боротьбі за існування. Ускладнення поведінки та збільшення пристосувальних можливостей безпосередньо пов’язане з розвитком нервової системи під час еволюції тварин. Існує пряма залежність між рівнем розвитку нервової системи живої істоти та складністю її поведінки. Залежно від рівня розвитку нервової системи, розрізняють три типи поведінки тварин, що відрізняються переважанням інстинктів, научіння та елементарної розумової діяльності.

Отже, еволюція поведінки тварин відбувалася під впливом її рушійних сил і у формуванні поведінки спостерігається така загальна закономірність, як розвиток від простого до складного.

Які стратегії поведінки тварин?

Тварини мають велику кількість різноманітних поведінкових реакцій, спрямованих на забезпечення їхнього життя. Так, у поведінці слонів спостерігаємо вроджену і набуту поведінку та розумову діяльність, конфлікти й агресію, взаємодопомогу й альтруїзм. Поведінка тварин є результатом взаємодії генів та умов середовища, і в різних ситуаціях переважають різні стратегії поведінки.

Стратегія конфліктів (стратегія конкуренції, агоністична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки, пов’язаних із агресією між особинами одного виду. Ця стратегія поєднує бійки, оборону, втечу, завмирання, переслідування, тобто прояви, основою яких є агресія з однієї сторони і реакцією на цю агресію - з протилежної. Руховими реакціями, що супроводжують таку поведінку, можуть бути удари лапами, крилами, вертикальні стійки, що роблять тварину більшою, настовбурчення пір’я чи шерсті тощо. Агоністичною є поведінка глушеців чи тетеруків на токовищах, перевертання слабкіших хом’яків на спину, «боксування» кенгуру тощо. Найголовнішим результатом такої поведінки є з’ясування та встановлення рангових відносин між партнерами, які взаємодіють. У багатьох тварин така поведінка супроводжує територіальні конфлікти та статеву поведінку.

Іл. 229. Бійка білок за арахіс

Стратегія співпраці (стратегія взаємодопомоги, кооперативна поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки, пов’язаних із поєднанням і взаємодією двох чи більше особин для виконання якогось завдання. Найчастіше тварини співпрацюють під час захисту від хижаків, утамування голоду, догляду за молодняком, подолання перешкод тощо.

Іл. 230. Стадо слонів надає допомогу слоненяті, яке постраждало від нападу крокодила

Найбільш яскравими прикладами кооперації є такі прояви, як поведінка бізонів, зубрів, які заганяють у центр стада телят і самок у разі небезпеки; формування з багатьох особин косяків риб, що дезорієнтує хижаків; у зграї журавлів під час годівлі виставляють вартових, якщо необхідно висилають розвідників, які діють на користь зграї; для захисту гнізд різні птахи об’єднуються і разом відганяють хижака. Цікавим є випадок, коли бегемот допомагав дитинчатам зебри та антилопи гну, зафіксований у національному парку Серенгеті. Він, підставивши свою голову, допоміг малятам, які вже тонули, переправитися на інший берег річки.

Стратегія жертовності (альтруїстична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки особин, що сприяє підвищенню пристосованості інших особин за рахунок зниження власної пристосованості. Самопожертва, або альтруїзм, у тварин найбільш яскраво проявляється у відносинах усередині родини, але також зустрічається і серед інших соціальних груп. До альтруїстичної поведінки, наприклад, можна віднести реакцію «окрикування хижака» коли особини сигналізують про наближення ворога, попереджаючи зграю, але наражаючи себе на небезпеку. Деякі види мурашок, які відчувають, що скоро помруть, залишають свої гнізда та гинуть на самоті. Собаки та кішки часто приймають осиротілих більченят, каченят і навіть тигренят, турбуючись про них, як про своїх власних малюків. Дельфіни підтримують хворих або поранених особин свого виду, плаваючи під ними протягом багатьох годин та одночасно підштовхуючи їх до поверхні води, щоб вони могли дихати. Моржі інколи опікуються малюками-сиротами свого виду, які втратили батьків через напад хижаків.

Іл. 231. Шимпанзе Аньяна, яка всиновила двох осиротілих тигренят

Стратегія виживання (егоїстична поведінка) - сукупність різноманітних форм поведінки особин, що підвищує власну пристосованість особин за рахунок зниження пристосованості інших особин. Приклади цієї стратегії поведінки трапляються часто. Пінгвіни королівські, наприклад, можуть довго товпитися на краю скелі, не наважуючись пірнути у воду, щоб не стати жертвою морських леопардів. Вони вичікують і прагнуть зіштовхнути один одного. Тварини часто поїдають одна одну, не бажаючи ділитися їжею, територією або шлюбним партнером з іншими. Поведінка овець, які потрапили в небезпеку, пояснюється бажанням опинитися в центрі стада і врятуватися за рахунок сусіда. Егоїстичні стратегії поведінки дозволяють окремим видам виживати та витісняти інші організми, однак вони менш вигідні з точки зору еволюції в порівнянні з кооперацією.

Іл. 232. Егоїстична поведінка овець спрямована на перебування в центрі стада

Отже, в поведінці тварин можна виділити певні стратегії поведінки, тобто загальну спрямованість поведінки задля досягнення пристосувального результату, залежно від ситуації середовища.

ДІЯЛЬНІСТЬ

Навчаємося пізнавати

Гіпотеза - це форма розвитку знань, що являє собою обґрунтоване припущення, висунуте з метою з’ясування властивостей і причин певних явищ. Розгляньте запропоновані ілюстрації із зображенням поведінки тварин. Застосувавши свої знання стратегій поведінки, сформулюйте гіпотезу до кожної з них і відшукайте приклади, що її підтверджують або спростовують.