Ентомогамна і анемогамна лінії еволюції Однодольних.

Ентомогамна лінія еволюції однодольних рослин виникла близько 100 мільйонів років тому і була спрямована на поліпшення здатності розмноження за допомогою комах. Ця лінія еволюції охоплює такі родини, як злаки (Poaceae), рогозові (Cyperaceae) та ковилові (Juncaceae).

Одна з ключових особливостей ентомогамної лінії еволюції полягає в тому, що її представники мають маленькі квіти, які мають ефективні механізми запилення за допомогою комах.

Наприклад, злаки мають метеликові квіти, що містять чоловічі органи (тичинки) і жіночі органи (залози). Квіти злаків зазвичай маленькі і непримітні, і вони не мають запашного або яскравого кольору, що привертав би комах. Замість цього, злаки мають пилкові зерна, які випадають з тичинок і потрапляють на тіла комах під час їх відвідування квітів у пошуках нектару. Після цього комахи переносять пилок на жіночі органи і забезпечують запилення квітів.

Рогозові також мають маленькі квіти з тичинками і залозами, але їх квіти зазвичай мають більш видимі прядки, які допомагають комахам знайти їх.

Ковилові мають також маленькі квіти з тичинками і залозами, але їх квіти часто мають дуже довгі прядки, які звуться тричіпцями. Ці тричіпці допомагають комахам знайти квіти, а також допомагають у запиленні.

Загалом, ентомогамна лінія еволюції однодольних рослин дозволила цим рослинам стати більш успішними у розмноженні за допомогою комах, а також розвивати ефективні механізми запилення, що допомогло їм пристосуватися до життя в різних середовищах.

Анемогамна лінія еволюції однодольних рослин є іншою великою лінією еволюції рослин, яка спрямована на розмноження за допомогою вітру. Ця лінія еволюції охоплює такі родини, як тополеві (Populus), дубові (Quercus), вільхові (Betula), соснові (Pinaceae) та інші.

Одна з ключових особливостей анемогамної лінії еволюції полягає в тому, що її представники мають дрібні квіти, які мають мало кольору і запаху, оскільки вони не привертають комах. Замість цього, ці рослини мають механізми запилення, які дозволяють їм випускати велику кількість легкого пилку, який може легко переноситися вітром на великі відстані.

Наприклад, сосни мають мужні квіти, які містять багато тичинок, які відкриваються, коли квіти зріють, і випускають пилок в повітря. Жіночі квіти сосен мають відкриті стигмати, які збирають пилок з повітря, коли він пролітає повз квітку.

Тополі та дуби мають подібні механізми запилення. Їх квіти мають тичинки та залози, але вони також мають дуже легкий пилок, який може легко переноситися вітром.

Узагалі, анемогамна лінія еволюції дозволила цим рослинам пристосуватися до життя в різних середовищах, де комахи не можуть ефективно запилювати рослини, або де запилення вітром є більш ефективним способом розмноження.