Загальні принципи гуморальної регуляції
Гуморальна (ендокринна) регуляція фізіологічних процесів в організмі людини відбувається за участі біологічно активних речовин, які транспортуються кров’ю, лімфою та тканинною рідиною.
Провідна роль у процесах гуморальної регуляції належить ендокринній системі. До її складу входять залози:
внутрішньої секреції,
змішаної секреції.
Залози внутрішньої секреції не мають власних вивідних проток, тому їхні секрети виділяються у кров або лімфу. Залози змішаної секреції функціонують і як залози внутрішньої, і як залози зовнішньої секреції, які мають протоки, що відкриваються на поверхню тіла (потові) або в порожнини внутрішніх органів (слинні). Наприклад, підшлункова залоза через протоку виділяє у дванадцятипалу кишку травний сік, а також виробляє гормони, які регулюють вуглеводний обмін.
Ендокринні залози виробляють речовини - гормони, які у невеликих концентраціях змінюють стан організму, функції різноманітних органів, обмін речовин. Подібно до гормонів діють нейрогормони. їх виробляють особливі нейрони - нейросекреторні клітини. Якщо певні гормони чи нейрогормони виробляються у недостатній кількості (так звана гіпофункція) або не виробляються взагалі, спостерігають значні порушення у функціонуванні організму. Такі захворювання називають ендокринними. Надлишкове вироблення певних гормонів і нейрогормонів також негативно впливає на організм (гіперфункція).
На відміну від нервової системи, що забезпечує передачу сигналу на значні відстані за короткий час, робота ендокринної системи вирізняється меншою швидкістю, однак спричинена ними дія триваліша.
Характерні особливості гуморальної регуляції:
дистанційність дії: гормони і нейрогормони з током крові або інших рідин можуть переміщатися від місць свого синтезу до клітин, на діяльність яких вони впливають;
висока біологічна активність: ці сполуки впливають на клітини, тканини та органи в незначних концентраціях;
специфічність дії: гормони та нейрогормони впливають лише на певні біохімічні процеси, що відбуваються в тих чи інших тканинах і органах.
Регуляція діяльності ендокринної системи
Майже всі залози внутрішньої секреції багаті на нервові волокна. їхня діяльність контролюється імпульсами, що надходять від нервової системи.
Ендокринна система людини
Крім того, діяльність одних ендокринних залоз регулюється гормонами, які виділяють інші, або ж нейрогормонами. Координаційним центром діяльності ендокринних залоз є гіпоталамус (пригадайте: це структура проміжного мозку). Він отримує сигнали від центральної нервової системи та аналізує їх. У відповідь на них гіпоталамус виділяє у загальний кровотік регуляторні нейрогормони. Кровоносними судинами вони потрапляють у передню частку гіпофіза - провідної ендокринної залози внутрішньої секреції, розташованої в головному мозку безпосередньо під гіпоталамусом. Під впливом цих речовин гіпофіз синтезує гормони, які стимулюють діяльність усіх інших ендокринних залоз. їх називають тропними (від грец. тропос - поворот).
Будова та функції гіпофіза
Гіпофіз, або мозковий придаток, пов’язаний з гіпоталамусом за допомогою тоненької ніжки. У гіпофізі розрізняють дві частки: передню і задню. Гормони передньої частки регулюють діяльність інших залоз внутрішньої секреції (гормон росту, пролактин, гонадотропні гормони). Наприклад, пролактин регулює діяльність молочних залоз.
Гормон росту (соматотропний гормон) впливає на розвиток усього організму. За надлишкового вироблення цього гормону в дитячому віці спостерігають посилений ріст усього організму - гігантизм. Якщо це спостерігають після завершення формування організму людини, виникають значні диспропорції всього тіла і внутрішніх органів, наприклад спостерігають надмірне розростання окремих частин тіла (ніс, вуха, кінцівки). Це захворювання називають акромегалією, порушується обмін речовин, спостерігають розлади психічних функцій. У разі гіпофункції гіпофіза в дитячому віці зупиняється ріст, настає раннє скостеніння хрящів. Таке захворювання називають карликовістю.
Розташування (1) і функції (2) гіпофіза
Недостатня кількість гонадотропних гормонів, які стимулюють розвиток органів статевої системи, зумовлює порушення у формуванні статевої системи людини (інфантилізм).
У задню частку гіпофіза надходять нейрогормони (вазопресин, окситоцин), які утворюються в гіпоталамусі. Вазопресин, або антидіуретичний гормон, регулює реабсорбцію води в нирках і тонус судин. Окситоцин стимулює скорочення матки під час пологів, відведення молока з молочних залоз під час годування немовлят.
Ознаки порушення функції гіпофіза: 1 - гігантизм, 2 - акромегалія, 3 - карликовість
Отже, гіпофіз, який перебуває під контролем гіпоталамуса, сам контролює: вироблення гормонів щитоподібною залозою, функцію надниркових залоз, чоловічих і жіночих статевих залоз, а також ріст тіла та водний баланс.
Функції епіфіза
У головному мозку розташована ще одна крихітна ендокринна залоза - епіфіз (шишкоподібне тіло). Вона синтезує гормон мелатонін. Цей гормон регулює кров’яний тиск, періодичність стану сну і неспання, посилює ефективність імунної системи. Учені припускають, що епіфіз виконує роль внутрішнього годинника, що узгоджує зміни стану організму із циклічними змінами світлої і темної частини доби.
Епіфіз; Щитоподібна залоза (а)
Функції щитоподібної та прищитоподібних залоз
Щитоподібна залоза - найбільша ендокринна залоза нашого організму. Вона складається з лівої та правої потовщених часток, які сполучаються вузьким перешийком. Своєю увігнутою частиною вона прилягає до трахеї і гортані (до її щитоподібного хряща, звідки й походить її назва). Гормони, які секретує щитоподібна залоза - трийодтиронін, тироксин, тиреокальцитонін, прискорюють обмін речовин, поглинання кисню в тканинах, обмін Кальцію і Фосфору, регулюють розвиток тканин (насамперед кісткової) і функціонування нервової системи. Так, тиреокальцитонін регулює вміст Кальцію в крові і сприяє його збереженню в кістках.
Значення залоз внутрішньої секреції людини
Залоза внутрішньої секреції | Місце розташування | Функції |
Гіпоталамус | Входить до складу проміжного мозку | Контролює й регулює роботу інших залоз ендокринної системи. Забезпечує узгодження роботи нервової та ендокринної систем |
Гіпофіз | Округлий утвір на нижній поверхні мозку (входить до складу проміжного мозку) | Регулює роботу інших ендокринних залоз та низку процесів обміну речовин |
Щитоподібна залоза | Непарний орган, розміщений на передній поверхні шиї попереду трахеї | Регулює обмін речовин в організмі |
Паращитоподібні залози | Чотири невеликі утвори на задній поверхні щитоподібної залози | Регулюють рівень йонів Кальцію в організмі |
Підшлункова залоза | Велика залоза, розташована біля шлунка | Регулює рівень глюкози в крові |
Надниркові залози | Пара залоз над нирками, складаються з кіркової та мозкової речовин | Регулюють обмін речовин, адаптовують організм до стресу |
Яєчники | Розташовані в окремому заглибленні очеревини у жінок | Регулюють розвиток жіночих статевих ознак та процеси, пов'язані з функціями розмноження, у жінки |
Сім'яники | Розташовані в мошонці | Регулюють розвиток чоловічих статевих ознак та процеси, пов'язані з функціями розмноження, у чоловіків |
Функції вилочкової залози
Вилочкова залоза, або тимус, розташована за грудиною, тому її ще називають загрудинною. Вона має дві частки, з’єднані сполучною тканиною. Найбільшу масу тимус має від раннього дитячого віку та до періоду статевого дозрівання. У віці, старшому за 16 років, маса залози поступово зменшується, її тканини перероджуються. Гормон тимуса - тимозин - впливає на ріст організму до статевої зрілості і відкладання в кістках солей Кальцію. Крім того, тимус бере участь у забезпеченні імунітету.
Надниркові залози; Вилочкова залоза (тимус)
Функції надниркових залоз
Надниркові залози - парні залози, кожна з яких прилягає своєю основою до верхнього полюса нирки (мал. 202). Вони складаються з коркової речовини світлішого кольору і мозкової речовини темнішого, буруватого кольору. Гормони кори надниркових залоз регулюють обмін вуглеводів, беруть участь у стресовій реакції, регулюють обмін мінеральних солей і води, діяльність статевої системи людини.
Головними гормонами мозкової речовини надниркових залоз є адреналін і норадреналін. Пригадайте: адреналін прискорює ритм і підвищує силу серцевих скорочень, звужує артерії, підвищує кров’яний тиск, розслаблює мускулатуру бронхів, розширює зіницю, стимулює секрецію слинних і слізних залоз, значно підвищує рівень обміну речовин. Норадреналін є попередником адреналіну.
Залози змішаної секреції
До залоз змішаної секреції належать підшлункова залоза і статеві залози. Підшлункова залоза виробляє як травний сік (зовнішня секреція), так і гормони (внутрішня секреція). Гормони - інсулін і глюкагон - виробляють особливі клітини, розташовані в підшлунковій залозі у вигляді острівців. Інсулін регулює білковий, жировий і, найголовніше, вуглеводний обмін в організмі, стимулюючи споживання клітинами глюкози з крові та синтез глікогену в печінці і м’язах. Нестача інсуліну призводить до цукрового діабету, який характеризується підвищенням рівня глюкози в крові й тканинах організму. Настає тяжке схуднення, отруєння продуктами неповного розпаду вуглеводів. Глюкагон діє протилежно інсуліну. Він стимулює розщеплення глікогену і збільшення концентрації глюкози в крові.
.png)
.png)