Ендокринна система залози внутрішньої секреції.

Джерело: МІЙ КЛАС

Ендокринна система, працюючи спільно з нервовою системою, забезпечує пристосування організму до умов навколишнього середовища.

Регуляторні системи — це сукупність органів, які мають координований вплив на діяльність клітин, органів та фізіологічних систем.

Регуляція процесів життєдіяльності організму:

• імунна регуляція (захист від чужорідних тіл);

• нервова регуляція (відбувається завдяки нервовим імпульсам, які передаються нервовими шляхами);

• гуморальна регуляція (відбувається за допомогою хімічних речовин ендокринної системи через рідкі середовища організму).

Імунна регуляція — об'єднує тканини і органи, які утворюють спеціальні хімічні сполуки і клітини, що забезпечують захист організму від генетично чужорідних тіл, які утворюються в організмі, чи потрапляють в організм з навколишнього середовища.

Нервова регуляція — здійснюється за допомогою нервових імпульсів. В основі регуляції лежить рефлекторний принцип. Нервова система здійснює свій вплив практично миттєво (оскільки нервові сигнали передаються по відростках нервових клітин з дуже великою швидкістю) і має точну спрямованість. Нерви залишаються в організмі без змін.

Гуморальна регуляція — забезпечується ендокринною системою, здійснюється за допомогою гуморальних чинників — гормонів. В основі регуляції лежать рідкі середовища організму — кров, лімфа, тканинна рідина. Регуляція здійснюється повільно. Гормони, які надійшли у кров швидко розпадаються. Ендокринна система здійснює свій вплив на організм повільніше, проте тривалість цього впливу, на відміну від дії нервових сигналів, може бути тривалішою.

Гормони відіграють основну роль у гуморальній регуляції функцій організму. Вони впливають на ріст, розмноження, диференціювання тканин.
 
Вищим центром регуляції ендокринних функцій (регуляції діяльності залоз внутрішньої секреції) є гіпоталамус — відділ проміжного мозку. Саме він об'єднує нервову та гуморальну регуляцію у нейрогуморальний механізм регуляції життєдіяльності організму.

Приклад:

прикладом взаємодії нервової і гуморальної регуляції функцій ендокринних залоз може бути гіпоталамо-гіпофізарна система, яка утворена частиною головного мозку — гіпоталамусом і залозою внутрішньої секреції — гіпофізом (з гіпоталамо-гіпофізарної системою пов'язано підтримання постійного рівня гормонів у крові людини).

Приклад:

Нейросекреторні клітини гіпоталамуса відповідають на імпульси, що приходять до них як звичайні нервові клітини, але при збудженні вони виділяють гормони, які впливають на гіпофіз.
Гіпофіз міститься прямо під гіпоталамусом і з'єднаний з ним лійкою і ніжкою, по яким і надходить нейросекрет. Гіпофіз реагує на хімічні речовини, що надійшли з гіпоталамуса, і виділяє свої гормони (гормони гіпофіза), які мають регулюючий вплив на всі ендокринні залози.
Гіпоталамус і гіпофіз працюють як єдиний механізм. І таким чином через гіпоталамус нервова система може посилювати або гальмувати секреторну активність ендокринних залоз.

Залози зовнішньої секреції

Залозами зовнішньої секреції або екзокринними залозами називають такі залози, які свої секрети виділяють по протоках у порожнини тіла або на його поверхню.

До залоз зовнішньої секреції належать слізні, слинні, потові, сальні, молочні, травні та деякі інші залози.

Приклад:

Численні залози травного тракту (слинні, шлункові, кишкові та ін.) через протоки виводять утворені в них травні соки в порожнини.  

Ендокринна система утворена сукупністю взаємопов'язаних залоз внутрішньої і змішаної секреції.

Залози внутрішньої секреції. Гормони

До залоз внутрішньої секреції належать: гіпофіз, гіпоталамус, епіфіз, щитовидна залоза, паращитовидні залози, тимус (вилочкова залоза), наднирники.

Залози внутрішньої секреції (ендокринні залози) не мають вивідних протоків і виділяють особливі фізіологічно активні речовини — гормони — безпосередньо у внутрішнє середовище організму (кров і лімфу).

Гормони переміщаються по рідинах внутрішнього середовища і впливають на органи або системи органів.

Гормони — це життєво необхідні сполуки, які синтезуються у клітинах залоз внутрішньої секреції і активно впливають на всі види метаболічних процесів у живих організмах.

Речовини, які належать до гормонів, мають такі ознаки:

• виділяються з живих клітин, причому без порушення їх цілісності;

• не є джерелом енергії;

• діють через кров (внутрішнє середовище) у дуже малих кількостях (концентраціях);

• не виділяються через протоки, а надходять безпосередньо у кров (внутрішнє середовище);

• діють на органи-мішені через специфічні рецептори, якими служать особливі речовини, розташовані або на зовнішніх мембранах клітин органів-мішеней, або в їх ядрах.

Спектр дії гормонів на системи організму є дуже широким. Вони регулюють постійність внутрішнього середовища організму, обмін речовин, впливають на ріст і розвиток організму, беруть участь в регуляції всіх органів і систем, внутрішньоклітинних процесів, сприяють проходженню продуктів обміну речовин через клітинні мембрани.

Гормони можуть діяти як в одному напрямку (наприклад, і гормон щитовидної залози тироксин, і гормон надниркових залоз адреналін підвищують уміст цукру в крові), так і в протилежному напрямку (наприклад, інсулін має на цукор крові зворотну дію — він знижує його концентрацію у крові).

Гормони виробляються у мікроскопічних кількостях, яких, проте, досить для того, щоб тримати під контролем усю роботу організму людини, здійснюючи гуморальну регуляцію.

Властивості гормонів:

• висока біологічна активність — гормони діють при мізерно малих концентраціях у рідинах організму;

• дистанційність дії — гормони, як правило, регулюють обмін і функції клітин на значній відстані;

• сувора специфічність дії — гормони є хімічними посередниками, що переносять відповідну інформацію (сигнал) від ЦНС до конкретних високоспецифічних клітин-мішеней відповідних органів або тканин;

• відносно невеликий період розпаду (зазвичай менше години) — у результаті цього ефективна дія гормонів, спрямована на підтримку певного стану організму, можлива лише при безперервному синтезі і секреції їх протягом усього необхідного часу.

Залози змішаної секреції

В організмі також є залози, одні клітини яких виробляють гормони, а інші — виділяють секрети, які по спеціальним протокам потрапляють у органи або зовнішнє середовище. Такі залози називають залозами змішаної секреції.

До залоз змішаної секреції належать: частина підшлункової залози, статеві (яєчка у чоловіків і яєчники у жінок) та деякі інші залози.Приклад:підшлункова залоза крім гормону інсуліну, що регулює рівень цукру в крові, виробляє травний сік, який виділяється в дванадцятипалу кишку.
У статевих залозах утворюються не тільки статеві гормони, а й статеві клітини (яйцеклітини, сперматозоїди).Джерела:Зображення:naurok.com.ua/prezentaciya-zalozi-vnutrishno-sekreci-gormoni-10433.html

Д/З Запишіть в зошит

ЕНДОКРИННА СИСТЕМА ЛЮДИНИ

Що входить до ендокринної системи людини

Отже, ми вже знаємо, що ендокринна система є сукупністю залоз внутрішньої секреції (ендокринні залози), а також групи ендокринних клітин, які розсіяні по різних органах і тканинах. Які ж залози входять до складу ендокринної системи?

Ендокринна система включає в себе:

1. Ендокринні залози:

• гіпофіз – виробляє тропіни – гормони, які регулюють роботу багатьох ендокринних залоз людини, контролює зростання тіла, за допомогою продукування гормону росту, а також відповідає за вироблення гормонів, що контролюють синтез гормонів стресу в надниркових залозах;

• щитоподібна залоза – відповідає за вироблення тиреотропного гормону (ТТГ), трийодтироніну (Т3), тироксину (Т4). Ці гормони регулюють обмін речовин в організмі, зростання, дозрівання тканин органів та кісткового апарату, енергетичне харчування клітин всього організму в цілому.

• паращитоподібні (навколощитоподібні) залози – відповідають за вироблення паратиреоїдного гормону (паратгормон, ПТГ, паратирин), який допомагає регулювати рівень кальцію та фосфору в організмі;

• надниркові залози – виробляють гормони стресу, такі як кортизол, норадреналін і адреналін. Ці гормони беруть участь у реагуванні організму на стресові ситуації, підвищують артеріальний тиск, посилюють роботу серця, збільшують рівень цукру в крові;

• епіфіз – регулює циркадні ритми – цикли сну та неспання, відповідає за пам’ять, допитливість та агресивність, також відповідає за статевий потяг.

2. Органи з ендокринною тканиною:

• підшлункова залоза (острівці Лангерганса);

• статеві залози (насінники та яєчники).

3. Органи з ендокринними клітинами:

• центральна нервова система (особливо – гіпоталамус);

• серце;

• легені;

• шлунково-кишковий тракт (APUD-система);

• нирки;

• плацента;

• тимус;

• передміхурова залоза.