2. Як розвивалася наука за доби еллінізму?
Александрія зажила слави найбільшого наукового центру елліністичного світу. Тут було створено наукову установу, яка дістала назву мусейон (музей), що в перекладі означає «житло муз». Багато наукових відкриттів цієї доби належить александрійським ученим. При александрійському мусейоні постала й перша в історії людства бібліотека, якою могли користуватися і городяни, і мандрівники. Усередині бібліотеки стояли столи для читання й письма, а біля них - крісла й ложа (греки любили читати лежачи за столом на м’яких ложах). Писали в той час або на папірусі, або на спеціально обробленій шкірі - пергаменті (від назви міста Пергам, де вперше стали виготовляти цей матеріал для письма). Дослідники твердять, що александрійська бібліотека налічувала понад 500 тис. рукописних книг.
Добу еллінізму вважають добою розквіту науки. Відомими вченими були Евклід з Александры, автор математичної енциклопедії, та Архімед із Сиракуз - засновник кількох розділів фізики.
За доби еллінізму з’являються нові філософські школи. Засновником однієї з них був філософ Зенон з острова Кіпр. Він проповідував життєву активність, закликав дбати про суспільне благо. Свою школу мав також Діоген, яким захоплювався Александр Македонський. Філософи тієї доби зосереджували увагу на окремій людині та її проблемах. Так, філософ Епікур своє завдання вбачав у звільненні людини від страху перед смертю й долею. Він заперечував втручання богів у життя природи та людини.
3. У чому своєрідність архітектури та скульптури доби еллінізму?
Архітектура та скульптура розквітли в усьому елліністичному світі. Небачених масштабів досягло містобудування. В архітектурі найбільше уваги приділяли будівництву театрів, гімнасій, палаців правителів. Найяскравіша риса архітектури еллінізму - прагнення до грандіозності. Так, на акрополі столиці Пергамського царства в 180 р. до н. е. спорудили вівтар Зевса та Афіни, який мав, за задумом архітекторів, затьмарити велич Афінського Парфенона. Вівтар - величезний мармуровий поміст для жертвоприношень верховному богові греків - було прикрашено величним рельєфом. Сюжет рельєфу - битва богів з гігантами - символізував перемогу пергамських царів над ворогами. Могутні боги стрімкими, рвучкими рухами атакують і валять додолу гігантів. Пам’яткою культури еллінізму є одне із семи чудес світу - Колос Родоський - 37-метрова бронзова статуя бога Геліоса на Родосі.

Колос Родоський. Маяк на Родосі зведено в 285 р. до н. е. Сучасна реконструкція.

Хлопчик з гусаком. Скульптор Боеф. Кінець 3 - початок 2 ст. до н. е.
• Як слова «колосальний» та «фара» пов’язані з Александрією Єгипетською?

Пергамський вівтар. Модель-реконструкція з фрагментами вцілілих деталей з Пергамського музею в Берліні.

«Фарнезький бик». Скульптурна група. Кінець 2 ст. до н. е.
За доби еллінізму з’являються скульптурні портрети, які передавали індивідуальні риси, статуї старих і дітей. Прикладом таких творів є портрет Александра Македонського роботи Лісіппа, статуя хлопчика з гусаком скульптора Боефа. Скульптори доби еллінізму навчилися втілювати душевні переживання людей. Про це свідчить скульптурна група «Лаокоон та його сини» роботи родоських скульпторів. Лаокоон у грецькій міфології - жрець Аполлона в Трої. Під час Троянської війни цей звитяжець застерігав троянців не заносити в місто дерев’яного коня.
Переймаючись, що троянці прислухаються до Лаокоона, богиня Афіна наказала двом зміям задушити його разом із синами. Багатофігурність, складність композиції, динаміка характеризують й інші елліністичні твори. Зокрема, до нашого часу також збереглася скульптурна група «Фарнезький бик».
Чудовими зразками елліністичного мистецтва є статуї Афродіти (Венери) Милосської та Ніки Самофракійської. Довгий час статуя Аполлона Бельведерського вважалася вершиною античного мистецтва.