За основними морфологічними ознаками, обумовленими глибоким пристосуванням до польоту, птахи є доволі одноманітною групою хребетних. Птахи – прогресивна група хребетних тварин; вони заселили ліси, відкриті простори, болота, водойми та їх узбережжя. Різноманітність умов, відмінності у способі життя, характері їжі та способах її добування привели до утворення різних екологічних груп птахів, відмінних за зовнішністю і особливостями будови (насамперед, крил, дзьобів, ніг, шиї, хвоста) Слайд № 2.
Довжина та форма крила птаха тісно спряжена з особливостями польоту. Наприклад, форма крила серпокрильця пристосована до швидкого польоту, а сови – до повільного. Слайд № 3 (форма крил за Клаудслі-Томпсоном).
Будова дзьоба пов’язана з кормом, який споживає птах (Слайд № 4):
Наприклад, у денних хижаків та сов дзьоб короткий, міцний, загнутий гачком. У куликів, які добувають безхребетних з м’якого ґрунту боліт та мілин, і колібрі, які живляться нектаром квітів, він тонкий та довгий. У дятлів дзьоб середньої довжини, але міцний та гострий. У туканів – південноамериканських птахів, що живляться плодами, дзьоб великий і дуже об’ємний, але напрочуд тонкий та легкий, із зазубреними краями (щоб легше утримувати плід). У зерноїдних птахів дзьоб короткий і товстий. У комахоїдних горобиних птахів – навпаки, тоненький, якщо вони збирають комах з рослин (синиці, кропив’янки), та короткий, але широкий, з щетинками по краях – якщо полюють у повітрі (мухоловки, ластівки, серпок рильці, дрімлюги). Особливі форми дзьоба у водоплавних птахів. Розгляньте на рисунках та фотографіях форми дзьобів окремих видів та зауважте їх особливості. Слайди №№ 5-11.
Не менш різноманітні ноги птахів (Слайд № 12). У куликів, чапель, журавлів – дуже довгі, з довгими пальцями, пристосовані для ходіння по м’якому, в’язкому ґрунту боліт та мілководь. Довгі ноги птахів відкритих просторів (дрохв, страусів) потрібні для збільшення контрольованого простору. У хороших літунів, які лише зрідка сідають на землю (серпокрильців, ластівок) ноги, навпаки, короткі. У водоплавних птахів між пальцями натягнута плавальна перетинка. У більшості деревних птахів пальці мають гострі кігті, щоб птах міг добре триматися на стовбурі та гілках. Потужні, гострі пазурі хижих птахів дозволяють не лише утримувати, але й роздирати здобич. Розгляньте на рисунках форми ніг окремих видів та виявіть їх особливості. Слайд № 13 (Різноманітність ніг птахів (за Гертвігом)).
Можна застосувати різні підходи до виділення екологічних груп (Слайди № 14, № 15):
За місцем існування виділяють лісових птахів, птахів узбережь та боліт, птахів відкритих просторів, водоплавних, птахів культурних ландшафтів тощо.
За місцями гніздування розрізняють кроногніздних, чагарникових, наземногніздних, дуплогніздних, нірників.
За типом живлення виділяють комахоїдних, рослиноїдних, хижих, всеїдних, падальників.
В межах кожної групи можливий більш детальний поділ. Окрім цього, взявши за основу бідь-яку зі згаданих класифікацій (напр., за типом живлення), в межах кожної з груп надалі можна здійснити поділ на основі інших ознак (місць існування, місць гніздування тощо).
Познайомимося з основними екологічними групами птахів, взявши за основу їх розподіл за місцем проживання. Перша з них – птахи лісу (Слайд № 16): Більшість сучасних птахів пов’язані з лісом: синиці, дятли, дрозди, орябки, тетеруки, глухарі. Ноги лісових птахів досить маленькі, голова – середнього розміру. Вони мають вкорочені заокруглені крила, довгі хвости. Це дозволяє птахам швидко злітати та маневрувати між деревами. Більшість їх – невеликих чи середніх розмірів, з міцним дзьобом; літають не дуже добре. Серед лісових птахів є рослиноїдні (зерноїдні), комахоїдні, хижі та всеїдні; в залежності від характеру їжі у них по різному розвинені дзьоби та кінцівки. Великі лісові птахи багато часу проводять на землі. Сильними ногами з великими кігтями вони розгрібають лісову підстилку, вибираючи насіння, комах, дощових червів. Сильними дзьобами скушують бруньки, молоді пагони, живляться соковитими ягодами. В межах екогрупи лісових птахів розрізняють підгрупи, враховуючи місця гніздування та місця добування їжі (Слайди №№ 21-26): птахи, що добувають їжу і гніздують на деревах; ті, що гніздують на деревах, а за їжею полюють у повітрі; гніздують на деревах, а їжу збирають на землі; такі, що гніздують на землі, а їжу добувають на землі і на деревах; ті, що гніздують на землі, а годуються на деревах.
Птахи відкритих просторів (Слайди №№ 27-33) мешкають у степах, луках, пустелях. Вони багато часу проводять на землі, шукаючи корм серед рослин. Мають сильні довгі ноги і довгу шию, яка дозволяє побачити ворога на значній відстані. Ці птахи пристосовані до міграцій, тому мають дуже сильні крила; їх кістки важать менше, ніж кістки птахів інших морфотипів. Птахи відкритих просторів живляться комахами або рослинами; примітивні гнізда будують лише на землі. В межах цієї групи пиділяють 2 екологічні типи: швидко бігаючі та швидко літаючі птахи.
Птахи боліт та узбережь водойм (Слайд № 34) мають добре розвинені довгі ноги, пальці ніг – без перетинок (для полегшення ходіння по грузких місцях). У них довга тонка шия, великий дзьоб. На болотистих місцях їх тіло, підняте високо над землею, не намокає. Птахи боліт та узбережь водойм живляться жабами, рибою, комахами, червами, моллюсками. Рухаючись по болотах та берегових мілинах, вони дзьобом, як пінцетом, захоплюють здобич (лелеки, чаплі, кулики). Слайди №№ 35-36. Одні види гніздяться на берегах, неподалік від води, інші – на деревах. Птахи морських узбережь – кайри, тупики, мартини – утворюють пташині базари на скелях; вони пристосовані до ширяння над поверхнею моря. Слайд № 37 (Гніздування.
Особливу групу складають водно-повітряні птахи (Слайди № 38, 39). Їм властивий ширяючий або ж махаючий політ; деякі види можуть пірнати з розльоту. Ноги без плавальних перетинок. Їжа – риба, комахи, миші, ящірки, жаби і т.і. Їх можна зустріти як у прибережних зонах океанів та морів, на островах, так і у відкритому океані. Деякі види тижнями не відвідують суходіл, ширяючи над водою та відпочиваючи на хвилях. Представники: мартини, крячки (Слайд № 40), альбатроси (Слайди № 41, 42).
Водоплавні птахи (Слайд № 43) добре плавають, численні види пірнають. Ці птахи мають сплющене, човноподібне тіло; їх ноги відсунуті далеко назад, між пальцями – перетинки. Оперення густе, з водовідштовхуючим шаром (змазане секретом куприкової залози). По землі рухаються незграбно перевалюючись, “качиною” ходою. Водоплавні птахи належать до двох груп: птахи-пловці та птахи-пірнальники.
У птахів-пловців (Слайди №№ 44-45) широкий, валькуватий тулуб; кінцівки широко розставлені, перетинки між пальцями добре розвинені. Вони мають дзьоб-цідилку, пристосований до живлення червами, молюсками, рачками, комахами, водоростями. Типові представники – птахи ряду Гусеподібні (качки, гуси, лебеді). У птахів-пірнальників (Слайди №№ 46-49) тіло сплющене з боків, центр маси віднесений назад. Їх крила невеликі, політ важкий, неманевровий. Дзьоб – пилка, пристосований до живлення придонними тваринами. Це – баклан, чомга, рибалочка, гагара, пінгвін.
Кожна екологічна група водоплавних птахів надалі диференціюється за глибинами, на яких вони здатні добувати корм, наданням переваги певним кормам, способам їх збирання тощо (Слайд № 50). Це зменшує конкуренцію між видами та дозволяє повніше використовувати ресурси.
Птахів культурних ландшафтів можна зустріти в парках, садах, городах, поблизу житла людини. Близько 80 видів міських птахів – майже 24 % всього складу орнітофауни – гніздяться, годуються в культурних ландшафтах чи регулярно відвідують їх. Синантропів – видів, що гніздяться безпосередньо в будівлях людини, нараховується всього 13 видів: горобці, шпаки, голуби, три види ластівок, плиски, серпокрильці, горихвістки. Окрім цього, в садах, парках і скверах гніздяться на деревах і в чагарнику більш звичні для нас міські птахи – ворони, сороки, граки, звичайний та чорноголовий костогризи, зеленяк, велика синиця, гаїчка, сорокопут сірий, крутиголовка та низка інших.
.png)
.png)