Джон Кітс "Про коника і цвіркуна"

Джон Кітс (1795-1821) – поет молодшого покоління англійських романтиків. Найбільші твори Кітса були написані, коли йому було 23 роки. В останній рік життя практично відійшов від літературної діяльності.

Джон Кітс народився 31 жовтня 1795р. в сім’ї власника платної стайні в Лондоні.

Його родина належала до так званого «середнього класу». Батько був конюхом, що після одруження став досить заможним власником кінного двору.

У серпні 1803р. Джон поступив вчитися у приватну закриту школу преподобного Джона Кларка (також в Енфілді).У 1817році Кітс видав першу книжку ліричних віршів, а в наступному році – велику поему «Ендіміон». Недоброзичливі відгуки критики призвели до депресії. Моральні хвилювання прискорили розвиток сухот – спадкової хвороби в сім’ї поета. У 1818 році його відправили в Південний Уельс, де він трохи окріп. У 1819р. Кітс закохався в Фанні Браун. Вона відмовлялася вийти за нього заміж, поки він не складе собі положення в суспільстві. Дуже обмежені обставини зробили життя Кітса вкрай важкими. Хвороба поновилася. Кітс повільно згасав. Поет усвідомлював це і відбивав у своїх одах і віршах настрій вмираючої молодості і таємничу урочистість переходу в інший світ.

У 1820 році відплив в Італію, сподіваючись поправити здоров’я, але помер у Римі. Перед смертю випустив третю книжку віршів. Це «Гіперіон», «Ізабелла» та інші – найбільш зрілі його твори.

Помер Джон Кітс 23 лютого 1821 року (йому було всього 25 років) і був похований на протестантському кладовищі в Римі. А до тріумфу його, як письменника, залишалося всього кілька місяців. Книга віршів, що вийшла у світ майже відразу після смерті її автора, була прийнята захоплено і мала грандіозний успіх у широкої публіки. А будинок, в якому поет провів останні місяці життя, стали місцем паломництва шанувальників його таланту.

1. Представником якої літератури є Джон Кітс?

2. Яку професію мав Кіт?

3. Скільки років тривав творчий шлях Кітса?

4. Хвороба, що призвела до ранньої смерті Джона?

5. Яку країну відвідав письменник під час лікування?

ПРО КОНИКА І ЦВІРКУНА

Поезія землі не вмре ніколи,
Опівдні, як мовчать серед гілок
Птахи в гаю, невтомний голосок
Обнизує покоси й частоколи.
Це коник, він поймає гори й доли,
На стернях довгий ведучи танок,
А стомиться — стихає на часок
У затінку стебла або стодоли.
Поезія землі не оніміє:
Коли зима в мовчання крижане
Поля заковує, цвіркун у хаті
Заводить пісню, що в теплі міцніє,
Нагадуючи всім, хто задрімне,
Спів коника в траві на сіножаті.
(Переклад Василя Мисика)

У поезії можна виділити 2 частини. У першій частині показана картина спекотного літа. Її створюють такі образи: «опівдні», «птахи мовчать серед гілок». Спека змушує замовкнути птахів, але життя продовжується – про це нагадує голос коника. Маленька, непомітна комаха (про це говорить слово «голосок»), але цей голосок «обнизує покоси й частоколи», коник «поймає гори й доли,// На стернях довгий ведучи танок». Кітс підкреслює, що природа жива: вона має голоси, може гомоніти та затихати, танцювати та втомлюватися… Мабуть, коник захоплений красою навколишнього світу, про яку сказано на початку вірша: «Поезія землі не вмре ніколи».

У другій частині вірша намальована картина, від якої віє холодом: «зима в мовчання крижане // Поля заковує…» Однак, і тут, як і в першій частині, природа (зима) не може припинити життя – про нього нагадує пісня цвіркуна. Отже, життя – це вічний, безупинний рух.

ВІРШ -це невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків.

Поезія землі не вмре ніколи

Опівдні, як мовчать серед гілок

Птахи в гаю, невтомний голосок

Обнизує покоси й частоколи.

Які слова також допомагають передати ідею вірша про те, що краса природи нескінченна?

«Невтомний голосок» коника, «довгий танок» – тут вжито епітети. За допомогою епітетів поети прикрашають образи, описують їх особливості.

Епітети це прикметник або прикметникова фраза, яка характеризує місце, річ чи особу, що допомагає зробити характеристики цієї речі більш виразними.

МЕТАФОРА – образний вислів, який ґрунтується на уподібненні одного предмета, явища іншому й вживається у переносному значенні.

У поезії метафорами будуть: поезія землі не вмре ніколи», «…Голосок обнизує», «Мовчать серед гілок птахи»;