Читання мовчки публіцистичної статті "Слово о полку Ігоревім": хто автор?"

1. Прочитайте текст двічі.

"Слово о полку Ігоревім" - пам'ятка давньоруської літератури, героїчна поема кінця XII століття з елементами язичницької міфології, в основі якої лежить сюжет про невдалий похід руських князів на половців, організований князем Ігорем Святославичем у 1185 році. "Слово" можна внести у ТОП-10 найбільш значущих пам'яток давньоукраїнської літератури. На жаль, досі авторство "Слово о полку Ігоревім" вкрите таємницями. Спробуємо проаналізувати ідею твору, час та місце його написання.

«Слово о полку Ігоревім» було відоме на Русі. Так, у злегка зміненому вигляді цитата зі "Слова" була включена в післямову до псковського Апостола (пергаментний рукопис), переписаного у 1307 році Домідом. Також "Слово" послужило основою поеми «Задонщина» XIV-XV ст. Але ні в цих текстах, ні в самому "Слові", ні в інших документах не знаходимо згадки про автора епосу. Основним джерелом наших уявлень про нього є тільки текст самого твору.

Автором "Слова о полку Ігоревім" була людина добре начитана, знайома з історичною літературою свого часу. Дослідник Д.С.Лихачов обґрунтовує припущення, вперше висловлене М.Д.Пріселковим, про прекрасне знання автором головної писемної пам'ятки Русі - "Повісті времяних літ" (ПВЛ). Він зазначає, що вже сам підбір автором "Слова" найбільш поетичних описів історичних подій з "Повісті временних літ" виявляє в ньому уважного і чуйного читача.

Історичні пісні служили автору не тільки поетичними зразками, а й джерелами історичних даних. Він у рівній мірі користується як історичними даними літописів, так і народно-поетичними переказами. З літописцями автора "Слова" об'єднує прагнення знайти першопричину всіх подій, а перш за все - княжих міжусобиць.

Чудова обізнаність автора у політичній обстановці свого часу, точність в зображенні цілого ряду незначних подій та реалій, характер авторського ставлення до описуваних подій - все говорить про те, що "Слово о полку Ігоревім" писалося незабаром після походу Ігоря Святославича, князя Новгород-Сіверського на половців 1185 року.

Так, наприклад, звертаючись до Всеволода Велике Гніздо, автор каже: «Ти бо можеш Волгу весла раскропити». У цьому короткому іносказанні - натяк на похід Всеволода 1183 року на волзьких болгар. У зверненні до того ж Всеволода йдеться: «Ти бо можеш посуху живими шерешири стреляти - удалими сини Глібові».

І за цим поетичним образом стоїть цілком реальна історична ситуація: сини Гліба Ростиславича Рязанського у 1180 році «цілували хрест» Всеволоду «на всій його волі» й у 1183 році брали участь в поході на волзьких булгар. Настільки узагальнені поетичні перекази могли бути відомі та вжиті тільки сучасником. А подібних прикладів у поемі дуже багато. На думку Істріна, натяки на політичні та державні події, розсіяні по всьому "Слову" і зрозумілі лише людям, близьким до цих подій, були однією з причин того, що твір не отримав широкого поширення серед читачів наступних поколінь - сенс описаних фактів був їм вже незрозумілий.

Одні вважають, що автор був учасником походу Ігоря і разом з ним перебував в полоні. Інші джерело відомостей автора "Слова" про перипетії бою, про обставини полону і втечі з полону Ігоря бачать у тому, що автор міг почути усе це від очевидців тих подій або ж від самого Ігоря. З упевненістю відповісти на це питання навряд чи вдасться.

Д.Н.Альшіц висловив припущення, що "Слово" написано пізніше - після поразки на річці Калці, тобто після 1223 року, але до 1237 року - Батиєвої навали. Своєрідним розвитком і продовженням цього припущення з'явилася гіпотеза, висунута Л.Н.Гумільовим, який відніс час створення "Слова" до середини XII ст., бачачи в ньому алегоричне зображення подій 1249-1252 рр.

У своєму творі автор неодноразово згадує язичницьких богів, що дало привід деяким дослідникам стверджувати, що автор "Слова" - язичник. З цим не можна абсолютно погодитися, тому що це не відображення релігійних уявлень автора, а образи художньої системи твору. Однак, про християнський світогляд автора теж складно константувати. У ряді випадків він відкидає християнське трактування подій. Язичницькі уявлення для нього мають більшу значущість та цінність, адже саме вони згуртовують народ.

За своїм соціальним становищем автор, найімовірніше, представник інтелігенції тодішнього суспільства. Це підтверджується його високою освіченістю і обізнаністю у політичних справах і родових зв'язках князів та князівств, його знанням військової справи. Проте, що цікаво, високе соціальне становище автора не завадило йому відобразити у своєму творі інтереси широких народних верств. Народність автора підкреслюється тим, що він цілком об'єктивно малює перед нами картину тодішньої Русі і, наскільки дозволяє характер його праці, по-своєму абсолютно правильно передає нам причини, що призвели києво-руську державу до роздробленості.

Завданням "Слова о полку Ігоревім" було об'єднати громадську думку проти чвар князів, зупинити братоубивства і кровопролиття, затаврувати в громадській думці шкідливі феодальні уявлення, мобілізувати громадську думку проти пошуків князями особистої слави, особистої честі і помсти або особистих образ. Таким чином, "Слово о полку Ігоревім" - це дуже важливий (і досі актуальний) ідейний твір, котрий покликаний згуртувати народ, об'єднати націю.