Червона книга України

Червона книга України — основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.

Таксономічна належність: Родина Бобові — Fabaceae.

Природоохоронний статус виду: Рідкісний.

Наукове значення: Причорноморсько-прикаспійський степовий вид з фрагментованим ареалом.

Ареал виду та його поширення в Україні: Причорномор’я, Нижнє Поволжя, Передкавказзя. В Україні — від Одеси до Тарханкутського і Керченського п-вів. Адм. регіони: Дн, Хр, Дц, Од, Мк, Хс, Зп, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції диз’юнктивні з дифузною просторовою структурою. Щільність популяцій 1–3(5) особин на 10 м2. Чисельність незначна, популяції стійкі. Віковий спектр повночленний, правосторонній з максимумом на особинах генеративної фази.

Причини зміни чисельності: Фрагментарність ареалу, ізольованість популяцій, скорочення характерних для виду екотопів внаслідок розорювання та заліснення, надмірні навантаження випасання.

Умови місцезростання: Степи, вапнякові і крейдяні відшарування, на чорноземних та кам’янисто-щебенистих хрящуватих ґрунтах. Рослина входить до складу різнотравно-типчаково-ковилових, типчаково-ковилових та петрофітно-степових угруповань кл. Festuco-Brometea (союз Astragalo-Stipion). Ксерофіт.

Таксономічна належність: Родина Тонконогові (Злакові) — Poaceae (Gramineae).

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Євразійський степовий вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Від Середньої Європи і Середземномор’я на зх., до Зх. Сибіру й Алтаю на сх. і до Малої Азії, Казахстану й Туркменії на пд. В Україні трапляється переважно в Лісостепу та в Степу, рідше — в Криму. Ізольовані місцезнаходження в Сумській обл. Адм. регіони: См, Лв, Ів, Тр, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп, Кр.

Чисельність та структура популяцій: Популяції локальні, не займають великих площ. Окремі масиви степу з едифікаторною роллю виду трапляються тільки в пд.-сх. регіонах України. Їх стан дуже залежний від характеру господарського використання території.

Причини зміни чисельності: Сильна фрагментація місцезростань внаслідок розорювання степових схилів, їх забудови, порушення кар’єрними розробками, терасування та заліснення, надмірні пасовищні навантаження, часті пали, різні форми побічного використання та збирання насіння разом з остюками для букетів.

Умови місцезростання: Вид росте переважно на схилових місцезростаннях зі змитими ґрунтами, частіше з відслоненнями карбонатних порід, або карбонатних лесів, невибагливий до багатства ґрунту на азотні сполуки. На пологих степових схилах, серед чагарників та на галявинах байрачних лісів, також на карбонатних добре розвинених чорноземах, іноді на карбонатних супіщаних та піщаних чорноземах в угрупованнях кл. Festuco-Brometea. Ксерофіт.

Таксономічна належність: Родина Жовтецеві — Ranunculaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Центральноєвропейський вид, що має дифузне поширення близько сх. межі ареалу.

Ареал виду та його поширення в Україні: Ср. Європа, пд. зх. Сх. Європи. В Україні — в ізольованих оселищах на Поділлі, Передкарпатті, рідко в Правобережному Лісостепу, можливо у Лівобережному Степу. Адм. регіони: Кв, Лв, Ів, Тр, Чц, Хм, Вн, Чк, Дн, Од.

Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції нечисленні; однак на Поділлі деякі досягають кількох тисяч особин, повночленні. Насіннєва продуктивність задовільна, але поновлення відбувається дуже повільно.

Причини зміни чисельності: Надмірний випас, часте випалювання, сільскогосподарське освоєння, видобування копалин. Масово знищується з метою використання в приватному озелененні, збирання на букети. Частина відомих локалітетів знищена.

Умови місцезростання: Схили з лучно-степовою і степовою рослинністю на рендзинах і малопотужних чорноземах, узлісся дубових і соснових лісів, галявини, на сірих і дерново-підзолистих ґрунтах, у заростях термофільних чагарників. В угрупованнях кл. Festuco-Brometea, Trifolio-Geranietea sanguinei, Rhamno-Prunetea, Sedo-Scleranthetea, Quercetea pubescenti-petraeae, VaccinioPiceetea. Ксеромезофіт.

Таксономічна належність: Родина Цибулеві — Alliaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий.

Наукове значення: Східноєвропейсько-азійський рідкісний реліктовий вид.

Ареал виду та його поширення в Україні: Вид диз’юнктивно поширений у Сх. Причорномор’ї, пониззі Дону і Волги, Заволжі, Зх. Сибіру, Середній Азії, Пн.-Зх. Монголії. В Україні у пд.-сх. частині країни: на Донецькому кряжі та Приазовській височині, а також ізольовано на правобережній Дніпропетровщині (м. Кривий Ріг). Адм. регіони: Дн, Дц, Лг.

Чисельність та структура популяцій: Локальні популяції нечисленні, з невеликою щільністю. Площа популяцій коливається від 0,05 до 10 га. Середня щільність — 8–19 особин на 1 м2.

Причини зміни чисельності: Порушення природних екотопів внаслідок господарської діяльності, розробка кар’єрів, терасування, заліснення схилів.

Умови місцезростання: Сухі, бідні, кам’янисті відшарування та щебенисті схили пд. та сх. експозиції. У складі розрідженої петрофітної рослинності. Угруповання кл. Sedo-Scleranthetea. Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 30– 60 см заввишки. Цибулини поодинокі або зібрані по кілька на короткому кореневищі, майже циліндричні, з бурими сітчастоволокнистими оболонками. Стебло до половини висоти обгорнуте піхвами. Листків 3–4, лінійних. Покривало двостулкове, за довжиною дорівнює квітконіжкам. Суцвіття багатоквіткове, зонтикоподібне, густе, кулясте. Квітки рожеві або яскраво-пурпурові, листочки оцвітини загострені, іноді з відтягнутим кінчиком. Нитки внутрішніх тичинок при основі з двома гострими зубцями, що перевищують зав’язь. Цвіте у червні–липні, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням і вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у відділенні «Провальський степ» Луганського ПЗ, відділенні «Кальміуське» Українського степового ПЗ, геологічній пам’ятці природи «Сланцеві скелі». Необхідно затвердити ботанічний заказник загальнодержавного значення «Добрянські гори» на Луганщині. Рекомендується виявляти нові місцезнаходження та створювати заказники у місцях зростання виду, контролювати стан популяцій та вирощувати у ботанічних садах. Заборонено збирання рослин, порушення умов місцезростань виду, терасування та заліснення схилів.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. М.М. Гришка НАН України, Донецькому ботанічному саду НАН України.

Таксономічна належність: Родина Лілійні — Liliaceae.

Природоохоронний статус виду: Вразливий

Наукове значення: Ендемічний вид, представник складного видового комплексу T. biebersteiniana s.l.

Ареал виду та його поширення в Україні: Поширений у лісостеповій і степовій зонах від басейну Пд. Бугу до пониззя Дону та у Передкавказзі. В Україні — Правобережний та Лівобережний Лісостеп і Степ (крім пд. регіонів). Адм. регіони: Кв, См, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Зп.

Чисельність та структура популяцій: Популяції локальні з дифузною або груповою просторовою структурою, чисельні, або представлені невеликими групами особин. Віковий спектр лівосторонній, повночленний, популяції інвазійні.

Причини зміни чисельності: Порушення природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій, зведення лісів, випасання худоби, витоптування у місцях рекреації, збирання на букети.

Умови місцезростання: Заплавні діброви, байрачні ліси, чагарники. Типовий вид угруповань класу QuercoFagetea. Мезофіт.

Таксономічна належність: Родина Жовтецеві — Ranunculaceae.

Природоохоронний статус виду: Неоцінений.

Наукове значення: Центральноєвропейський поліморфний вид на пд. межі ареалу. У межах цього видового комплексу виділяють численні сегрегатні види та внутрішньовидові таксони.

Ареал виду та його поширення в Україні: Балкани, Середня та Сх. Європа (зх.). В Україні — більша частина територій в лісовій, а також в лісостеповій та степовій (спорадично) зонах, крім крайніх зх. р-нів і Криму. Адм. регіони: Вл, Рв, Жт, Кв, Чн, См, Лв, Ів, Тр, Чц, Хм, Вн, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Хс.

Чисельність та структура популяцій: Популяції чисельні, але їх кількість в останній час зменшується.

Причини зміни чисельності: Терасування схилів при лісорозведенні, розорювання лучних степів, випасання, зривання квітів на букети, випалювання трави, витоптування.

Умови місцезростання: Кислі та лужні піщані, силікатні ґрунти, крейдяні та вапнякові відслонення, нерідко з виходами гранітів у соснових лісах, на узліссях, лучно-степових трав’яних схилах. Угруповання кл. Festucetea vaginatae, Festuco-Brometea, Vaccinio Piceetea (Pulsatillo-Pinetea). Мезоксерофіт.