Будова і функції сечовидільної системи.

Біологія 9 клас

Тема уроку: Будова і функції сечовидільної системи

Мета уроку: ознайомити учнів з будовою сечовидільної системи людини; розкрити особливості будови нирок, сечоводів, сечового міхура та сечівника у зв’язку з функціями, які вони виконують; розвивати вміння порівнювати будову та функції органів людини, які беруть участь у виділенні продуктів обміну; удосконалювати вміння логічно мислити та робити відповідні висновки; виховувати бережливе ставлення до власного організму та усвідомлення необхідності дотримання здорового способу життя.

Очікувані результати: учні називають органи та функції сечовидільної системи; розпізнають органи сечовидільної системи на малюнках; характеризують будову і функції нирок, нефрона, будову і функції сечових шляхів.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

1. Організаційний етап

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Налаштування на робочий настрій.

2. Перевірка домашнього завдання й актуалізація опорних знань учнів

Вправа «Коло ідей».

— Чому людина в сауні може витримувати температуру до 100 ºС?

— Лікарі-дерматологи стверджують, що «ніяких шкірних хвороб немає, а є тільки загальне захворювання, яке розпочинається на шкірі». Пухирі, висипки, виразки — це немовби «шкірна проба», показник загального стану організму. Розшифруйте це твердження.

3. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя

Щоб жити, організм повинен не лише харчуватися, але й очищатися від продуктів розпаду, що постійно утворюються,— вуглекислого газу, надлишку води, азотистих сполук: сечовини, аміаку, сечової кислоти.

«Охоронцями» чистоти нашого внутрішнього середовища є різні органи виділення. Їхня спільна функція — видаляти з організму продукти обміну, підтримуючи гомеостаз — постійний склад внутрішнього середовища. Важливу роль у процесі виділення відіграє сечовидільна система.

Повідомлення теми уроку. Спільне з учнями визначення мети і завдань уроку.

4. Засвоєння нового матеріалу

1. Органи виділення та їхні функції. Розповідь учителя.

Виділення — процес виведення з організму кінцевих продуктів, що утворилися в ході обміну речовин у клітинах тіла при розщепленні органічних речовин. Цю функцію виконують як спеціалізовані видільні органи, так і інші органи чи системи, для яких видільна функція може бути побічною, другорядною.

• Які органи належать до органів виділення?

• Що вони видаляють з організму?

Учитель коригує і узагальнює відповіді учнів

До органів виділення відносять:

ЛЕГЕНІ — сприяють виділенню в навколишнє середовище вуглекислого газу (СО2 ) і води у вигляді пари (близько 400 мл на добу — 15 %).

ШЛУНКОВО-КИШКОВИЙ ТРАКТ — виділяє незначну кількість води (6 %), жовчних кислот, пігментів, холестерину, деякі лікарські рослини і неперетравлені залишки їжі у вигляді калових мас.

ШКІРА — виконує екскреторну функцію за рахунок наявності потових і сальних залоз. Потові залози виділяють піт, до складу якого входить вода (20 %), солі, сечовина, сечова кислота тощо.

НИРКИ — виділяють разом із сечею до 50 % води.

Основним органом виділення є нирки, які виводять із сечею велику кількість кінцевих продуктів обміну, головним чином тих, які містять азот (сечовину, аміак, креатинін). Участь у цьому процесі шкіри, травного каналу та їхніх залоз недостатня. Саме тому за недостатності видільної функції нирок організм страждає від уремії — підвищеної концентрації в крові продуктів азотистого обміну. Тільки нирки можуть довго і в найрізноманітніших умовах підтримувати параметри водно-сольового гомеостазу організму.

Процес утворення і виділення сечі з організму називається діурезом.

2. Будова і функції нирок.

Запитання

• Пригадайте, які органи утворювали сечовидільну систему ссавців? (Відповідь: учнів.)

Розповідь учителя

Сечовидільну систему людини складають такі органи:

1. Нирки — функція сечоутворення і сечовиділення.

2. Сечоводи — функція сечовиведення.

3. Сечовий міхур — сечонакопичення.

4. Сечівник — сечовідведення сечі назовні.

Проекція зображення на екран або використання таблиці «Сечовидільна система»

Завдання учням

• Розгляньте зображення сечовидільної системи та визначте особливості розташування (топографії) нирок в організмі людини.

• Чи на однаковому рівні розміщуються обидві нирки?

• Як ви гадаєте, з якими органами межують нирки?

Учитель вислуховує відповіді учнів та коригує їх.

Нирки розміщуються в позачеревному просторі, по обидва боки хребта. Права нирка розміщується на рівні ХІІ грудного — ІІІ поперекового хребців. Ліва нирка розміщуються на рівні XI грудного — ІІ поперекового хребців.

Межують нирки з такими органами:

• ззаду — із поперековою частиною діафрагми, поперековим м’язом;

• спереду правої нирки розміщуються такі органи: права доля печінки, правий згин товстої кишки, дванадцятипала кишка;

• спереду лівої нирки розміщуються такі органи: шлунок, хвіст підшлункової залози, селезінка, лівий згин обвідної кишки;

• вище нирок розміщується надниркові залози — парний орган ендокринної системи.

Розповідь учителя

Нирка (ren — латин. назва; nephros — грецька назва) — парний орган; є права і ліва нирка, бобовидної форми, темно-червоного кольору, поверхня гладенька.

Розміри: довжина 10–12 см ширина 5–6 см товщина 4 см ,маса 120–200 г

На нирці розрізняють: Поверхні: 1) передня; 2) задня.

Два краї: 1) опуклий — латеральний; 2) ввігнутий — медіальний.

Два кінці (або полюси): 1) верхній; 2) нижній.

На ввігнутому краю нирки, приблизно посередині: є заглибина, яку називають воротами нирки, через які проходять ниркова артерія, нерви, лімфатичні судини, ниркова вена, сечовід.

Нирки — це паренхіматозний орган, що складається з речовини, або паренхіми, яка, у свою чергу, складається з двох шарів.

Самостійна робота з підручником

• Які шари розрізняють у нирках? Які особливості їх будови?

1. Кіркова речовина темного кольору розміщується суцільним шаром.

2. Мозкова речовина — світлого кольору — міститься всередині, представлена 12–15 нирковими пірамідами, основи яких примикають до кіркової речовини, а верхівки спрямовані в ниркову миску — резервуар, у якому збирається сеча перед надходженням у сечовід.

Розповідь учителя, складання опорного конспекту

Основною структурною і функціональною одиницею нирки є нефрон. Нирка містить близько 1 млн нефронів.

Проксимальний звивистий каналець — каналець першого порядку, дистальний — другого порядку.

Будова нефрону:

• складається з ниркового тільця і системи звивистих канальців;

• до складу ниркового тільця входить капсула у вигляді бокалоподібної двошарової чаші, у якій міститься клубочок капілярів;

• від капсули відходить звивистий каналець першого порядку, який іде до мозкового шару і, вигинаючись, звужується та утворює петлю Генле;

• петля повертається в кірковий шар і там утворює звивистий каналець другого порядку, який впадає у збірну трубочку;

• сумарна довжина всіх канальців становить близько 100 км.

Це цікаво

• Після видалення однієї нирки (наприклад унаслідок злоякісної пухлини) або в разі припинення її функціонування через тяжке ураження в людини вже через декілька тижнів збільшується маса другої нирки — настає її компенсаторна гіпертрофія. Одна нирка, якщо вона здорова, може забезпечити нормальне сечоутворення, виведення непотрібних речовин та збереження гомеостазу.