Ботанічні знання китайців і єгиптян

Свою любов і пошану до природи китайці втілили в своїх садах.Китайський сад — це стиль ландшафтного саду, що розвивався на теренах Китаю впродовж трьох тисяч років. Він включає як величезні сади китайських імператорів та членів їхніх родин, створені для насолоди та справляння враження, так і більш приватні сади вчених, поетів, колишніх урядовців, військових та купців, створені для розмірковування та втечі від зовнішнього світу. Сади створюють ідеалізовані міні-ландшафти, спрямовані на висловлення гармонії, яка має існувати між людиною та природою.

• 

  Став Саду, що залишає у себе

• 

  Озеро з водяними ліліями у Саду, що залишає в себе

• 

  Золоті рибки у «Саду щастя» в Шанхаї

• 

  Озеро та павільйон Саду скромного адміністратор

Типовий китайський сад оточений стінами та включає один чи більше ставків, кам'яні брили, дерева та квіти, а також низку залів та павільйонів у саду

Озеро Саду скромного адміністратора

Озеро у Маєтку принца Гуна, Пекін

Важливим елементом китайського саду (поруч з водою, камінням та архітектурою) є квіти та дерева.

Кожна квітка та дерево у саду мали символічне значення. Оскільки сосна, бамбук та китайська слива залишались зеленими або квітнули взимку, вони вважалися «Трьома друзями зими»

Персикове дерево у китайському саду символізувало довге життя та безсмертя.

Груша була символом справедливості та мудрості. Китайська назва для груші звучала однаково зі словом «покинути», «розлучитись».

Абрикоса символізувала шлях мандарина — державного чиновника.

Плід гранату дарували молодятам, як побажання дітей-хлопчиків та численних нащадків загалом.

Верба була символом дружби та життєвих насолод, і гостям пропонували гілки верби на знак дружби^.

З квітів найбільше цінувались орхідеї, півонії та лотоси.За часів династії Тан найціннішою квіткою саду вважалась півонія, як символ розкоші та за тонкий аромат. Орхідеї ж були символом шляхетності та неможливого кохання, про що свідчить китайський вираз «далека орхідея в одинокій долині». Лотос цінувався за чистоту, а за зусилля, які рослина докладає, щоб квітка розпустилась у повітрі над водою, він також став символом прагнення до знання.

Творці класичних китайських садів намагалися зберегти природний вигляд пейзажу. Якщо вони робилися взагалі, обрізка крони та коріння мала на меті збереження природної форми. Особливо у міні-пейзажах китайських садів цінувалися карликові дерева, якщо вони виглядали старими та скрученими^.

• 

  Paeonia lactiflora

• 

  Квітки сливи у Сливовому саду, Цзянсу

• 

  Квітка лотоса

• 

  Лотосовий став у Саду скромного адміністратора

• 

  Бамбук в саду Літнього палацу

Землеробство Стародавнього Єгипту

Рельєф у гробниці Нахт, на якому зображено працівників, що під керівництвом наглядача орють поле, збирають врожай, обмолочують зерно.

Зважування та облік врожаю, зображені на настінному розписі в гробниці Менни у Фівах (Вісімнадцята Династія).

Успіхові стародавньої єгипетської культури сприяло поєднання вигідних географічних особливостей, найважливішою з яких був багатий родючий ґрунт, утворений внаслідок щорічного розливу річки Ніл.

Стародавні єгиптяни культивували полбу і ячмінь, а також низку інших зернових. Зі всіх них готували два основні харчові продукти, хліб і пиво. Льон вирощували заради волокон у його стеблах. Рослини виривали з коренем до початку цвітіння. Потім волокна відділяли одне від одного уздовж стебел і пряли з них нитки, з яких ткали тканини. З папірусу, що росте на берегах Нілу, виготовляли папір. Овочі та фрукти вирощували на городах, що були поблизу населених пунктів і на узвишші, тому їх доводилося поливати вручну. Серед овочів були: цибуля-порей, часник, дині, гарбузи, боби, салат та інші культур.