Ботанічна та морфологічна характеристика капустяних культур

Мета: Ознайомити учнів з різноманітністю капустяних культур, їх ботанічними та морфологічними особливостями, формувати господарський підхід до використання природних ресурсів, виховувати в учнів дбайливе ставлення до природи, рослин.

Капустяні, або Хрестоцвіті – родина, що охоплює дводольні трав'янисті однорічні та багаторічні рослини, напівчагарники й чагарники. Усього в родині близько трьохсот вісімдесяти родів і близько трьох тисяч двохсот видів. Найближчими родичами капустяних рослин є хрестоцвіті. Представники родини Капустяні мають велике значення в сільському господарстві. До широко оброблюваних капустяних культур належать різні види капусти, ріпа, хрін, гірчиця, турнепс, а також деякі лікарські та декоративні рослини. За своєю будовою хрестоцвіті культури одноманітні. Коренева система у них стрижнева, хоча є види з видозміненим корінням, такі, як ріпа, редис, бруква й редька. Листя у представників капустяних просте, чергове, без прилистків. Квітки зібрані в гроноподібні суцвіття. Шість тичинок розташовано в два кола: дві бічні – короткі, серединні трохи довші. Пелюсток у квіток чотири, і вони зазвичай білі або жовті, хоча бувають фіолетові, рожеві та навіть пурпурові. Запилюються капустяні культури самостійно або перехресно. Запилювачами можуть бути бджоли, мухи, джмелі. Плід у хрестоцвітих – стручок або стручечок зі стулками, що розкриваються або не розкриваються після дозрівання. ФОТО ВИДІВ КАПУСТ

Основна роль у родині належить капусті, обробляти яку почали ще в доісторичні часи. Майже всі дослідники вважають, що сучасна капуста походить від дикоростучої капусти городньої . Капусту городню вирощують на всіх континентах. Вирощували капусту і єгиптяни, і греки, а римлянам уже було відомо до 10 сортів рослини. У 1822 році було описано вже близько 30 сортів, а сьогодні їх налічуються сотні. Селекцією капусти займався Піфагор, який високо цінував лікувальні властивості рослини, а Гіппократ використовував капусту для лікування певних хвороб. У Стародавньому Римі капуста взагалі вважалася першою рослиною серед овочів. У Київській Русі до IX століття капуста вирощувалась уже досить широко і стала звичним повсякденним продуктом харчування. Відвідавши Московію в 1702 році, Корнелій де Бруїн відзначав у своїх записках, що біла капуста росте тут удосталь, і прості люди їдять її по два рази на день. Сьогодні капуста є однорічною культурою відкритого ґрунту, але в країнах помірного клімату її вирощують, як правило, розсадним способом. У капусти городньої безліч різновидів: білоголова; червоноголова; цвітна; брюссельська; кольрабі; броколі; савойська. Усі види капуст відносять до холодостійких рослин. Насіння починає проростати за температури 4-5°C. Оптимальна температура для росту рослин 15-20°C. Температура вище +25°C негативно впливає на ріст і формування головок, впливає на їхнє розтріскування. У цвітної капусти за підвищеної температури (понад +25°C) головки на початку їхнього утворення розсипаються, проростають зеленими листками і якість урожаю помітно знижується.

У розсадний період більшість видів капусти після належного загартування переносять заморозки до мінус 4-5°C, рослини білоголової капусти в дорослому стані витримують заморозки до мінус 6-7°C. Восени після короткочасного перебування на морозі до мінус 8°C рослини відходять і набувають нормального вигляду, але головки не можуть довго зберігатися. Після повторного промерзання вони стають непридатними для зберігання, споживання і починають псуватися.

Червоноголова та савойська капуста більш морозостійка порівняно з білоголовою і переносить короткочасні заморозки до мінус 9-10°C, а брюссельська до мінус 12°C. Цвітна менш морозостійка – у вигляді розсади переносить заморозки мінус 3°C, але головка пошкоджується за температури мінус 2°C.

Вимоги до світла. Капуста вимоглива до світла, особливо під час вирощування розсади. Недостатнє освітлення в цей період зумовлює її витягування, утворення невеликих листків і пухких головок. В умовах часткового затінення та короткого світлового дня ріст її уповільнюється, а за довготривалого затінення головок може взагалі їх не зав’язати.

Вимоги до вологи. Усі види капуст, а особливо цвітна, дуже вимогливі до вологості ґрунту та повітря. Так, білоголова капуста забезпечує високу врожайність, коли вологість ґрунту протягом вегетації підтримувати в межах 80-90 % найменшої вологоємкості (НВ). Нестача вологи в ґрунті подовжує вегетаційний період. Головки формуються менших розмірів, а деякі рослини взагалі їх не утворюють. Найбільша потреба у воді настає в період наростання розетки і утворення головок. Для ранніх сортів потрібна підвищена вологість. Водночас, надмірна вологість ґрунту також негативно впливає на продуктивність: листки набувають фіолетового забарвлення, ріст рослин уповільнюється і вони сильніше уражуються судинним бактеріозом.

Вимоги до ґрунтів. Капуста дає високі врожаї на різних ґрунтах, крім легких супіщаних. Особливо добрими вважаються торф’яні та суглинисті ґрунти. Проте, потрібно враховувати, що найкраще рН 6-6,5. За кислотності ґрунту 5,5 і нижче капуста може формувати високу врожайність лише із застосуванням вапна. Крім того, висока кислотність ґрунту сприяє поширенню хвороби – кили капусти.

Вимоги до добрив. Капуста вимоглива до наявності в ґрунті поживних речовин і позитивно реагує на внесення свіжих органічних добрив. За вимогливістю до родючості ґрунту окремі види капусти різняться між собою: менш вимоглива – кольрабі, потім пекінська і китайська. Цвітна капуста потребує більш високого вмісту гумусу в ґрунті. На початку росту рослини споживають більше азоту, а під час формування головки – калію і фосфору. За період вегетації найбільше витрачає калію, а найменше – фосфору.

Кращі попередники капусти – люцерна,зернобобові й озимі зернові. Хороші врожаї дає і після ранніх помідор, моркви, огірків, картоплі, цибулі, коренеплодів. Не можна розміщувати капусту після капусти, або інших капустяних культур раніше ніж через 4 -5 років., оскільки всі представники родини мають спільних шкідників і спільні хвороби. Наприклад, кила вражає всі хрестоцвіті культури, а збуджуючі захворювання мікроорганізми зимують у грунті. Серед комах – шкідників найчастіше пошкоджують капустяні культури попелиця ( тля ), хрестоцвіті блішки, капустяні мухи, молі і совки, довгоносики, квіткоїди. А хворіють капустяні, крім кили на чорну ніжку (в розсадний період),несправжню борошнисту росу, сіру та білу гнилі, слизовий та судинний бактеріоз, суху гниль.

У капусти городньої безліч різновидів: білоголова, червоноголова, цвітна, кольрабі, брюссельська, броколі, савойська, декоративна.

Усі види капуст є дворічними рослинами, за винятком цвітної, броколі і пекінської. У перший рік вони формують головку (бруньку), в якій відкладаються поживні речовини, а на другий - утворюють розгалужене квітконосне стебло, квітки і насіння. У цвітної, броколі і пекінської капусти продуктивні органи, стебло, квітки і насіння утворюються на першому році життя. Квітки капусти жовті, часто гофровані, зібрані у багатоквіткову китицю. Плід двох гніздовий стручок довжиною 8-10 см. Насіння дрібне, кулясте, діаметром 2,0-2,5 мм. У різних видів капусти воно настільки подібне, що визначити його видовий склад за зовнішніми ознаками практично неможливо. Достигле насіння темно-коричневе з синюватим відтінком, блискуче. Маса 1000 насінин - 2,2-4,8 г.

Коренева система капуст досить розгалужена. За безрозсадної культури утворює стрижневий корінь, а за розсадної - мичкувату. При підгортанні вологою землею на під сім’ядольному коліні рослин швидко утворюються додаткові корені. У всіх видів капусти сім’ядольні листочки майже однакові за розміром і мають зворотно серцеподібну форму. Сім’ядольне і під сім’ядольне коліна у білоголової, савойської, пекінської та брюссельської капусти зелені, у червоноголової, цвітної, кольрабі - червоно-фіолетові. Цю ознаку покладено в основу визначення видового складу капусти за сходами.

Листки у капусти, за винятком брюссельської, в перший рік розміщуються на стеблі скупчено, утворюючи розетку і вкриті восковим нальотом. У білоголової і червоноголової капусти вони цільнокраї, рідше лопатоподібні, у червоноголової - повністю або по жилках забарвлені у фіолетовий колір. У савойської капусти листки гофровані, а у брюссельської - ліроподібні з видовженими черешками. Краї листків кольрабі нерівно зубчасті. У цвітної капусти і броколі листки видовжено-еліптичної, іноді ланцетної, яйцеподібної і напів овальної форми.

У білоголової, червоноголової, савойської капусти внаслідок швидкого наростання нових листків і сповільненого росту качана утворюються головки масою 2-10 кг і більше. Головки бувають різної форми (конічні, овальні, округлі, плескаті, округло-плескаті тощо) та щільності. Фото головок

Головки цвітної капусти і броколі складаються з численних укорочених соковитих квітконосних пагонів із зачатками бутонів.

Не слід висаджувати капусту після редьки, редиски, ріпи. Збирання врожаю проводять по мірі дозрівання головок. Оптимальна температура для зберігання капусти -1 -0 градусів., вологість повітря 90 – 95 градусів. За термінами дозрівання капуста поділяється на : * ранньостиглі сорти – 90 – 120 днів після висадки;

• середньостиглі сорти - 120 – 150 днів після висадки;

• пізньостиглі сорти - 150 180 днів після висадки.