біологічні та морфологічні особливості гарбузових овочевих культур

Мета: Ознайомлення з походженням, ботанічними та біологічними особливостями огірка, кабачка, патисона; агротехнікою вирощування.

Огірок - однорічна рослина сімейства гарбузові. Походить з тропічних і субтропічних районів північної Індії. Рід налічує близько 30 видів. До України огірок потрапив через Крим із Західної Азії. Огірок був відомий на Русі ще до IXст. Цар Петро I видав указ про вирощування огірків, однак вже до того моменту він був звичною стравою на столах простих людей.

Одна з найпоширеніших городніх культур, яка має дуже багато сортів. Нестиглі плоди огірка є цінним продуктом харчування. Їх споживають як в свіжому, так і в консервованому вигляді, широко використовують для соління.

На честь цього чудового овочу у центрі Ніжину поставили пам’ятник огірку, який став візиткою міста і торговою маркою.

Коренева система огірка складається з короткого стрижневого кореня і численних бічних коренів.

Основна маса коренів розташована у верхньому 15 – 25 см шарі ґрунту, хоча окремі корені проникають на глибину до 1 метра і більше.

Огірок має довге п'ятигранне крихке стебло, що стелиться по землі дає початок зростання бічних пагонів першого порядку, від яких в свою чергу відростають пагони другого порядку і так далі. Стебло має борозенки по кожній грані, Опушеним безбарвними волосками і досягає довжини 2 метри.

Зустрічаються коротко плетисті і кущові форми огірка з довжиною стебла, іноді не перевищує 20 сантиметрів, а також детермінантні, близько 40 - 60 сантиметрів. При сприятливих умовах вирощування, рослина огірка набирає величезну вегетативну масу листя і безлічі стебел. Стебла мають так звані вуса, які прагнуть закріпитися на будь-якої опори і якщо це трапляється, то зростання рослини спрямовується вгору, щоб отримати максимум сонячного світла і тепла.

Листя огірка черешкові. На одній рослині вони розрізняються за величиною і забарвленням. Перший лист формується через 5 - 6 днів після появи сходів. У пазухах кожного листа, починаючи з третього і вище, утворюються вусики, пагони, квітки, додаткові корені. Листорозміщення чергове. Листова пластинка цільна, з країв зазублена, злегка лопатева, п'ятикутної форми.

Квітки також як вуса і пагони утворюються в пазухах листків. У сортів квітки роздільностатеві перехресно запилюється. Віночок лійчастого, жовтого кольору. Чоловічі квітки виростають пучком (суцвіттям), а жіночі, як правило, поодинокі з зав'яззю. На особливу увагу овочівників заслуговують партенокарпічні гібриди огірків. Вони утворюють плоди без запліднення.

Жіночі квітки більші чоловічих, вони переважно поодинокі, але є сорти, в основному скоростиглі, у яких в пазусі одночасно утворюються 2 - 5 квіток, зібраних в пучки. Чоловічі квітки зазвичай з'являються першими на нижніх вузлах батога, жіночі пізніше - на верхніх вузлах. Крім чоловічих і жіночих квіток, деякі сорти огірка утворюють квітки гермафродитного типу. У одних сортів вони ухиляються більше в жіночу, у інших - чоловічу сторону. Такі квітки утворюють плоди кулястої або чалмовидної форми.

Плід у огірка - помилкова ягода з трьома-п'ятьма насіннєвими камерами, різного розміру, форми, опушеності, пофарбована в різні відтінки зеленого кольору. Плоди довжиною від 8 до18 сантиметрів. Сорти, що утворюють зеленці довше 18 - 20 сантиметрів, називають довго плідними.

Форма зеленця різноманітна - від кулястої форми до серповидної, але у більшості сортів - циліндрична і подовжено-яйцеподібна. Поверхня гладка, дрібно або крупно бугорчата, опушена білими або чорними шипами. Забарвлення від молочно-білого до темно-зеленою.

Важливими сортовими якостями плодів є щільність шкірки, смак, аромат, консистенція м'якоті, лежкість при зберіганні, а також засолювальні властивості. У деяких сортів плоди гірчать. Однак прояву гіркоти у інших сортів сприяють зниження температури, низька вологість повітря і нерегулярні поливи. Стиглість плодів-зеленців настає у віці 3 - 12 днів.

Біологічно стиглі плоди - насінники в 1,5 - 2 рази більше зеленців. У них забарвлення плоду набуває білий, жовтий, коричневий і інший колір. У плодах насінників міститься 100 - 400 насінин.

Насіння знаходяться в насіннєвих камерах розташованих в серцевині плоду. Насіння біле, з жовтуватим відтінком. Насіння огірка бувають різної форми, забарвлення і розмірів. В більшості своїй вони плоскі, гладкі, довгасті, білої або світло-кремового забарвлення, довжиною 5 - 17 міліметрів, шириною 3 - 7 міліметрів. Маса 1000 насінин 16 - 35 грамів, в 1 грамі 28 - 62 штуки. Насіння довго плідних сортів більш витягнутої форми, ніж коротко плідних сортів.

Біологічні особливості огірка .

Вимоги до тепла. Рослини тепло вимогливі. Насіння проростає за температури 12-13°C. Оптимальною для розвитку рослин є температура 25-30°C. Після зниження температури до 10 градусів ріст їх припиняється. Особливо несприятливі для рослин огірка різкі перепади температури повітря. З початком плодоношення вона не повинна бути нижчою +20°C, а за температури +38°C плодоношення припиняється.

Вимоги до вологи. Огірок дуже вимогливий до вологості ґрунту і повітря. Це пояснюється тим, що коренева система огірків малорозвинена, має слабку всмоктуючу здатність, а надземна частина, навпаки, має велику вегетативну масу і випаровує багато води. Огірки погано ростуть як у суху жарку погоду, так і у вологу холодну погоду. Повітряна посуха під час цвітіння й зав’язування плодів негативно впливає на запилення квіток, знижує врожайність і їхню товарність.

Оптимальна відносна вологість повітря для огірків 80-90 %.

Вимоги до світла. Рослини помірно вимогливі до інтенсивності освітлення, належать до короткого світлового дня. Однією з важливих біологічних особливостей огірка є те, що у більшості поширених сортів і гібридів близько 80 % жіночих квіток розміщені на бічних пагонах, а чоловічі – на основному пагоні. Якщо рослини загущені, розвивається, як правило, основний пагін з чоловічими квітками „пустоцвітами”, бічні пагони ростуть погано, що негативно впливає на врожайність. Огірок добре плодоносить тільки на відкритих, освітлених ділянках.

Вимоги до ґрунту. Добре ростуть на легкосуглинкових чорноземах. Важкі глинисті, холодні та солонцюваті і кислі ґрунти непридатні для вирощування огірка.

Вимоги до поживних речовин. Рослини огірка виносять з ґрунту порівняно мало поживних речовин. Розсада більше засвоює азоту і фосфору, з ростом бічних пагонів підвищується засвоєння калію і фосфору, а у період плодоношення витрачається більше калію.

На ріст і плодоношення позитивно впливає внесення свіжих органічних добрив.

За строками надходження товарної продукції сорти поділяють на ранньостиглі (від сходів до першого збору врожаю – 40-45 діб), середньостиглі (46-50 діб) і пізньостиглі (понад 50 діб). Для отримання свіжих огірків із відкритого ґрунту у вигляді овочевого конвеєра протягом тривалого періоду, в господарстві необхідно вирощувати: скоростиглих сортів і гібридів – 15-20 %, а середньо- і пізньостиглих – 80-85 %.

Перші сорти-популяції огірка в Україні з’явились на окраїнах Ніжина ще на початку XVII ст., куди їх привезли греки – торговці.

Відомими сортами Ніжинського сортотипу в Україні є Гейм, Джерело, Лялюк, Ніжинський 12, Сєвєрянін, Трой; гетерозисні гібриди F₁ – Галіт, Криниця, Ксана, Водограй, Слобожанський, Самородок, Смак, Сувенір,Водограй, Льоша.

Сучасною тенденцією у технологіях вирощування огірка є збільшення врожайності за рахунок впровадження партенокарпічних гетерозисних гібридів, відрізняються раннім плодоношенням, високою стійкістю проти хвороб. Популярність партенокарпічних гібридів зумовлена відсутністю гіркоти в плодах, зеленець довго не жовтіє, рослини більш тіньовитривалі, тому можуть вирощуватись із більшою густотою, що веде до формування більшої урожайності. Причому, останнім часом ці гібриди стали популярними як у захищеному, так і відкритому ґрунті.

Відомі консервні компанії все більше використовують партенокарпічні гетерозисні гібриди Кріспіна F₁, Сатіна F₁, Пасадена F₁, Пасамонте F₁, Марінда F₁, Наташа F₁, Афіна F₁, Престо F₁, Караоке F₁, Компоніст F₁, плоди яких однорідні, помірно шипуваті, добре транспортуються. Крім того, гібриди стійкі проти пероноспорозу, кладіоспоріозу, вірусу огіркової мозаїки та стресових умов вирощування.

Для захищеного ґрунту найбільш відомими є Анджеліна F₁, Кріспіна F₁ ), Самба F₁ – великогорбкуваті для одержання корнішона; Баккара F₁, Фламінго F₁, Ісатіс F₁, Аламір , Тристан F₁, Дельтастар F₁, Вентура F₁, Медіа F₁ – з довгими гладенькими плодами.

Зараз на ринку представлений широкий асортимент гібридів і сортів огірка. Тому, підбираючи сорт чи гібрид огірка, потрібно звертати увагу, чи він бджоло запилений, чи партенокарпічний.

Кабачок і патисон

Кабачок і патисон – це різновидності гарбуза звичайного підвиду кущового. Хоча зараз поширеним став і кабачок макаронний, який споживають стиглим. Вживають у недостиглому вигляді як овочі. Це досить популярні культури серед виробників, інтерес до яких, особливо кабачка зростає щорічно. Головні переваги їхні – це високі дієтичні й лікувальні властивості.

Кабачок - має плоди циліндричні, білого, жовтого та зеленого забарвлення. М’якуш після достигання насіння білий, прісний.

Серед гарбузових кабачок найбільш холодостійка, але все ж тепло вимоглива рослина. Для оптимального росту і розвитку необхідна температура вище 16°C. Плоди кабачки придатні для вживання через 10 діб після запліднення зав’язі.

Переваги кабачка серед інших культур родини Гарбузові полягає у високій урожайності та харчовій цінності. Плоди кабачка бідніші за гарбуз цукрами, але багатші мінеральними солями. Вуглеводи кабачка легко засвоюються організмом людини і швидко перетравлюються завдяки гармонійному поєднанню вітамінів, білків, ферментів. Тому, ця овочева культура користується попитом в Україні, сортимент якої зростає щорічно.

Поширені білоплідні сорти і гібриди: Аспірант, Одеські 52, Чаклун (Україна); Іскандер F₁, Кавілі F₁, Нефріт F₁, Таміно F₁ (Нідерланди).

Сортимент кабачка поповнюється сортотипом цукіні. Ця різновидність походить з Італії. В європейських країнах вона широко розповсюджена. Відношення довжини плоду до ширини у цукіні більше, ніж у кабачка. Плоди характеризуються інтенсивно-зеленим, смугастим або золотистим забарвленням. Смакові та дієтичні їхні якості високі, містять більше цукрів, сухої речовини і вітаміну С, порівняно із біло плідними сортами. У них містяться специфічний фермент пептон, який здатний переводити білок в розчинну форму, що дуже важливо для людей з хворобами печінки. Вміст інсуліно подібних речовин у вітчизняних сортах Аеронавт, Золотинка, Світозар, Скворушка, Цукеша робить їх плоди незамінними для харчування хворих із цукровим діабетом.

Патисон - має сильно сплюснуті плоди, від дископодібних до тарілкоподібних, білі, оранжеві, темно-зелені. М’якуш в біологічній стиглості білий, прісний.

Патисон порівняно менш популярна овочева культура в Україні. Це пояснюється нижчою урожайністю та більшою вибагливістю до умов вирощування, що впливає на меншу кількість сортів. Поширені сорти: Білі 13, Оранжеві, Махахіт, Перлинка, Сашенька (Україна).