Бесіда – роздуми «Чи добре ображатися»

— Прочитайте вiрш. Подумайте про що в ньому йдеться?

Є слова, що бiлi-бiлi,

Як конвалії квiтки,

Лагiднi, як усмiх ранку

Нiжвосяйнi, як зiрки.

Є слова, як жар, пекучi

І отруйнi, наче чад...

В чарiвне якесь намисто

Ти нанизуєш їх в ряд.

- Сьогоднi ми поговоримо про те, що таке образа її наслiдки, якi бувають образи, навчимося їм давати оцiнку.

Формування поняття «вчинок і образа»

Люди iснують на Землi разом. Тому весь час мiж ними виникають різнi стосунки. Уявiть собi, що б почалося, якби кожен робив тiльки те, що йому подобається. Тому за багато рокiв iснування люди намагалися впорядкувати свої стосунки, жити так, щоб усiм було добре. Так на Землі з’явилось поняття «справедливість», «добро» тощо. Завдяки цим поняттям ми маємо змогу оцiнити дiї людей, їхнi стосунки. Стосунки мiж людьми можна регулювати за допомогою законiв. Це дуже важливi документи, якi є спiльними для людей, якi живуть в якiйсь певнiй країнi. За їх невиконання людину можуть покарати. А є iншi правила. Вони спiльні для людей всiєї Землi. За їх порушення не можна понести покарання, але кожна людина намагається жити за цими правилами.

— Що ж таке вчинок?

—  Вчинок — це реальна дія людини. У життi людина робить рiзні справи: добрi i не зовсiм добрi, поганi i просто жахливi. Разом з вчинком з’являється образа .

Добре слово i добрий вчинок завжди пiдтримають i допоможуть, навiть можуть вилiкувати. А погане слово може краяти серце все життя. Прочитайте, оповiдання В. О. Сухомлинського.

ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО

Одного разу Син розсердився на свою Матiр i сказав їй грубе, образливе слово. Заплакала Матiр. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Не спав цiлу нiч, не дає йому спокою совiсть: адже вiн образив Матір.

Йшли роки. Син став дорослою людиною. Прийшов час їхати в далекий край. Поклонився Син Матерi i говорить:

— Простiть мене, Мамо, за образливе слово.

— Прощаю, — вiдповiла Мати i зiтхнула.

— Забудьте, Мамо, про те, що я сказав образливе слово.

Задумалась Матiр, засумувала. На її очах з’явилися сльози. Говорить вона Сину:

— Хочу забути, але не можу. Рана вiд занози заживас i слiду не залишає. А рана вiд слова заживає, але залишає глибокий слiд.

Дайте відповідь на запитання:

— Що ви можете сказати про вчинок сина?

— Чи зрозумiв вiн свою помилку?

— Завжди людина повинна залишатися людиною. Що ж означає — бути Людиною? Спробуйте вiдповiсти на це питання.

Вмiнню бути людиною навчають слова «можна» i «не можна». З’ясуємо, що можна робити, щоб стати людиною і залишитися нею назавжди.

— Але головне — не визнавати «можна» i «не можна», а дотримуватись цих правил кожного дня, контролювати себе кожної митi.

А як, на вашу думку, чи складно бути людиною кожного дня? Запишіть свою відповідь

— А для того, щоб з’ясувати, що можна а що не можна робити, виконайте завдання.

https://learningapps.org/watch?v=prq8k6gu321

Вивчи напам'ять вірш і прикріпи відео

Пробач мене за всі образи,

за впертість, злість, безглузді фрази.

Пробач за лютість і печаль,

За сльози, гордість і за жаль.

Пробач незручності і вміння

ввести у непорозуміння,

за здатність плутати слова,

й зробити з мухи аж слона.

Пробач за сльози, повні болю,

за інколи невдалі ролі...

Пробач... і я тобі пробачу

твою таку ж нелегку вдачу.

Казка про образу

Прочитайте казку

Образа, маленька тваринка, з вигляду зовсім нешкідлива. При правильному зверненні ніякої шкоди не приносить. Якщо не намагатися її одомашнити, образа прекрасно живе на волі і нікого не чіпає.

Але всі спроби заволодіти нею закінчуються плачевно ... Звірок цей маленький і спритний, може випадково потрапити в тіло будь-якої людини. Людина це одразу відчуває. Йому стає прикро. 

Звірятко починає кричати чоловікові: "Я ненароком попався! Випусти мене! Мені тут темно і страшно! Відпусти! "Але люди давно розучилися розуміти мову тварин. Є такі, які відразу відпускають образу, поки вона маленька - це найкращий спосіб розпрощатися з нею. 

Але є такі, які ні за що не хочуть її відпускати. Вони відразу називають її своєю і носяться з нею, як з писаною торбою. Постійно думають про неї, піклуються ... А їй все одно не подобається в людині. 

Вона крутиться, шукає вихід, але так як у неї всього одне око, та й зір поганий, сама вихід знайти не може. Такий ось недолугий звірок. Та й людина теж ... стиснув весь, і ні за що не випускає образу.

А звір-то голодний, їсти хочеться - от і починає потихеньку їсти, що знайде. І людина відчуває це. То там заболить, то тут ... Але не випускає людина з себе скривдити. Тому що звик до неї. А вона їсть і росте ... Знаходить всередині людини що небудь смачненьке, присмоктується і гризе.

Так і говорять: "Образа гризе". 

І в кінці кінців приростає до чого-небудь в тілі людини і проти своєї волі стає його частиною. Слабшає людина, слабувати починає, а образа всередині продовжує зростати ... І невтямки людині, що тільки й треба - взяти і відпустити образу! Нехай живе в своє задоволення! І їй без людини краще, і людині без неї легше живеться ...

Висновок.  Образа - це стан душі. А душа - криниця, з якої ми п'ємо. Спокійне сприйняття без подразнень і образ - справа тренування і розставляння акцентів. І, по суті, ми самі приймаємо рішення бути скривдженими.

І коли в черговий раз ви захочете образитися, подумайте: чи так вже приємно жаліти себе і бути жертвою? Хижак завжди відчуває слабкого і нападає саме на нього. Не дарма в народі кажуть: «На скривджених воду возять». Відпустіть образу, нехай собі біжить!

Перегляньте мультик та дайте відповідь на питання

• Що ви побачили переглянувши мультик?

• Що ще ви бачили в мультфільмі?

• Про що розмовляли звірі?

• Чи продовжували друзі тримати образу на горду Білочку побачивши її в біді?

• Чи зрозуміла Білочка свою провину?