Азовське море

Одне з найменших з морів – Азовське – в недалекому минулому було одне з найпродуктивніших в світі. Особливо славилось море червоною рибою, судаком. Від свіжої, копченої, в’яленої риби гнулись прилавки тутешніх базарів. Азовське море давало 1/5 частину вилову всіх внутрішніх водойм бувшого Радянського Союзу. Всього нараховувалось більше 160 видів риб. Але гучна слава Азова вже в минулому. Море бідніє на очах: в риболовних сітках все менше великої риби та все більше мілкої морської рибки – тюльки, хамси, бичків. Спустошені старі рибальські селища, а рибалки вимушені шукати іншу роботу.

      Отже, тема уроку: «Природні ресурси Азовського моря, його екологічні проблеми».

Сучасні наукові дослідження океанологів та геологів доводять існування на Землі  океану Тетіс ( так звали давньогрецьку богиню моря ). Зараз існують лише залишки давнього океану: Чорне, Середземне, Каспійське та Азовське моря.

Приазов’я відоме людям з незапам’ятних часів. 25 тис. років тому на азовських берегах проживали  неандертальці. Крім того, на азовському березі розкопано і досліджено кілька пам’ятників новокам’яного віку – неоліту. Пам’ятає Азовське море і вітрильники античних мореходів, які підкоряли його простори 2,5 тис. років тому.

А на північному березі моря грецькі мореплавці заснували поселення, про яке не раз згадує в своїх книгах відомий античний літописець Геродот. З цим поселенням, яке називалось Кремни, пов’язана легенда про походження могутнього народу – сарматів, синів амазонок. Розповів цю легенду Геродот.

Давня історія краю відобразилась в самих назвах Азовського моря.  Давні греки називають це море ім’ям народів меотів, які жили на узбережжі – Майотис Лиман – Меотинським озером; римляни – Палюс меотис – Меотійським болотом.

Самі меоти називали своє море Темеринда, що означало  «мати моря». Вони вважали, що Азовське море – мати великого Чорного моря, яке лежить на півдні. В російських літописах його звали Сурозьким морем – від імені кримського міста Сурож ( зараз Судак ). Араби називали Бахр –ель -  Азов – Синє море.

Азовське море розташоване на пониззі. А тюрське  «азак» - означає низький. Можливо, назву море отримало від ім’я давнього торгового центру Азак, що знаходиться в районі сучасного міста Азова Ростовської області,біля гирла річки Дон на низовинному південному березі.

1. Азовське море розташоване на кордоні Східно – Європейської платформи та Скіфської плити. Його геологічна історія тісно пов’язана з історією Чорного і Каспійського морів. На протязі четвертинного періоду ( 1.5 – 2 млн. років тому ), басейн моря не раз з’єднувався з Каспієм. Воно пережило декілька періодів опріснення і засолення.

Азовське море займає площу 39 тис. км. кв. Береги низовинні, прямі з характерними піщаними косами:  Бердянська, Обіточна, а найбільша з них Арабатська Стрілка, її довжина 112 км .  Вона відокремлює від моря систему мілких заток – Сиваш, з дуже мінералізованою водою. Азовське море мілке, максимальна глибина 15 метрів. Взимку біля берегів замерзає. Температура поверхні води влітку сягає 25 – 30 С. Середня солоність 10 – 11%   , а на заході, в районі, що прилягає до Сивашу – 17%  . Максимальна солоність моря в затоці Сиваш – 250%  . Азовське море сполучається з Чорним через вузьку і мілку Керченську протоку. В найвужчій частині ширина протоки 3 км., глибина не більше 7 метрів.

Незважаючи на невеликі розміри та незначну глибину, Азовське море – це справжнє море, а в деяких відношеннях – воно унікальне. Моряки бояться його не менше, ніж Чорне. Тут взимку і влітку, навесні і восени виникають вітрові хвилі великих розмірів. Поверхнева течія спрямована проти годинникової стрілки і має кільцевий характер.

1. Виняткова продуктивність моря була пов’язана з могутніми річкми Дон і Кубань,  які приносили в нього у великій кількості біогенні елементи: азот, фосфор, кальцій, сірку та інші речовини, які у вигляді мінеральних солей засвоювались водоростями й бактеріями. А вони в свою чергу є тією їжею, яка необхідна в кожній водоймі. В глибоких морях ці поживні речовини майже не використовуються, а в Азовському морі, так як воно мілке, вони ефективно використовуються в біотичному кругообігу. Крім того, хвилювання в Азовському морі, перемішують воду до дна, піднімаючи мул, а це нові джерела біогенних елементів. Жарке сонце прогріває море майже до дна, а це прискорює всі біохімічні процеси, пов’язані з фотосинтезом, засвоєнням і перетворенням органічних і мінеральних речовин водоростями. Водоростями живляться мілкі тварини: рачки – в товщі води, молюски – на дні. А планктоном і бентосом  живляться риби.

1. В минулому водний баланс Азовського моря визначався потраплянням опадів, а вони складали 14 км. куб. за рік і притоком води могутніх річок Дону і Кубані, а в межах України невеликими ріками: Обіточною, Бердою, Кальміусом, Молочною, Кальчиком. При цьому їх річний стік складав 37 км. куб. за рік. На випаровування припадало 34 км. куб. за рік. Отже, водний баланс можна виразити  так: 34<14+37 км.куб. за рік.

1. В наш час в водному балансі відбулися такі зміни: річковий стік скоротився до 27 км. куб. за рік, це пов’язано з тим, що на річках Дон і Кубань побудували водосховища. Значну частку води почали використовувати на промислові і, особливо, сільськогосподарські роботи. Тому річковий стік складає зараз 13 – 15 км. куб. за рік. Відповідно опріснення зменшилося, але збільшилась солоність до 14 %

Скоротилась кількість органічних речовин, що приносили  річки, а вони дуже необхідні планктону, від якого залежить кількість риби. Знизився рівень води, а на мілководдях при відсутності льодового покриву гине риба. Тому сьогоднішній водний баланс можна виразити так: 34>14+15 км. куб. за рік.                                

3.  Виникнення   Азовського  моря,  як   відомо,  пов’язане   з     Чорним. 

   Азовське    море    з’єднується   з ним  через  вузьку і мілку Керченську 

    протоку. В найвужчій частині ширина протоки 3 км, глибина не більше

    7 метрів. В минулому  через  цю  протоку  в Азовське  море  з Чорного 

    йшла  риба   на  нерест.  Зараз   зменшення   стоку  річок     викликало 

    підвищення солоності  вод  моря.  Азовське море   почало    поступово 

    наповнюватися   солоними  водами  Чорноморського  басейну. Разом з 

    ними  з’явилися   чорноморські   медузи,  які  споживають  у   великій

    кількості  планктон, а відмираючи сприяють накопиченню сірководню.

              Як запобігти падінню продуктивності моря?

               Шляхи запобігання падінню продуктивності моря:

а) необхідно зупинити процес підвищення солоності і поступово знизити  його до норм початку 50 років XX століття ( 10 – 11%  ). Для цього необхідно знизити забір води з річок Кубань і Дон; звести до мінімуму і припинити будівництво зрошувальних систем в басейні цих річок; перекрити Керченську протоку греблею, щоб уникнути потрапляння солоних вод Чорного моря, або частково її перекрити.

б) зменшити солоність можна ще й побудувавш в Керченській протоці регулюючий гідровузол; установити шлюзи для проходження суден та міграції риби.

в) стабілізувати солоність можна, якщо створити водоймище для нагулу молоді цінних риб у одній із заток. Необхідно відновити коси: Довгу та Білосарайську, які закриють вихід прісної води і риба буде почуватися добре.

г) в зв’язку із збільшенням солоності в Азовському морі, пропоную акліматизувати  балтійську тріску  ( йде на  нерест  при солоності  12 –  18 %  ), японського судака, австралійського судака, американського полосатого окуня, аральського вусача, каспійського кутума та пеленгаса, який вже прижився в Азовському морі.

               Шляхи запобігання падінню продуктивності моря:

а) необхідно зупинити процес підвищення солоності і поступово знизити  його до норм початку 50 років XX століття ( 10 – 11%  ). Для цього необхідно знизити забір води з річок Кубань і Дон; звести до мінімуму і припинити будівництво зрошувальних систем в басейні цих річок; перекрити Керченську протоку греблею, щоб уникнути потрапляння солоних вод Чорного моря, або частково її перекрити.

б) зменшити солоність можна ще й побудувавш в Керченській протоці регулюючий гідровузол; установити шлюзи для проходження суден та міграції риби.

в) стабілізувати солоність можна, якщо створити водоймище для нагулу молоді цінних риб у одній із заток. Необхідно відновити коси: Довгу та Білосарайську, які закриють вихід прісної води і риба буде почуватися добре.

г) в зв’язку із збільшенням солоності в Азовському морі, пропоную акліматизувати  балтійську тріску  ( йде на  нерест  при солоності  12 –  18 %  ), японського судака, австралійського судака, американського полосатого окуня, аральського вусача, каспійського кутума та пеленгаса, який вже прижився в Азовському морі.

Заходів з ліквідації екологічної кризи Азовського моря:

1. На всій водозбірній площі річок, що впадають в Азовське море, створити такі технології промислового і сільськогосподарського виробництва, які виключали б можливість забруднення рік мінеральними і органічними добривами, шкідливими промисловими відходами.

2. В приморських населених пунктах і курортних зонах забезпечити повну очистку стічних вод.

3. Збільшити вирощування морських водоростей, молюсків – накопичувачів шкідливих речовин.

4. Провести акліматизацію риб, які можуть жити в більш солоній воді.

5. Здійснити будівництво греблі через Керченську протоку, яка змогла б регулювати стік прісних  та чорноморських вод.

6. Контролювати забір води з рік Дону і Кубані  для потреб сільського господарства.

7. Удосконалювати методи та заходи боротьби з потраплянням у води моря важких металів, хімічних сполук, продуктів нафтопереробки.

Прзентація "Азовське море"